<<
>>

§ 4. Розвиток кооперації після проголошення незалежності України

День проголошення незалежності України започаткував також новий етап розвитку кооперації України. В Україні існували такі види кооперації, як колгоспи (різновидність сільськогосподарської кооперації), споживча, житлово-будівельна кооперація, кооперація в сфері виробництва і послуг, дачні, гаражні і садівницькі коопера­тиви і товариства.

У межах колишнього СРСР і УРСР функціонувала система споживчої кооперації. Вона була об'єднана в систему Укоопспілки і як така входила в систему Центроспілки, тобто систему споживчої кооперації Союзу РСР. В УРСР існували системи міжгосподарської кооперації, в яких об'єднувались міжгосподарські організації, ство­рені колгоспами, а в окремих випадках і з участю радгоспів. Це — Укрміжколгоспбуд, Укрміжколгоспшляхбуд, Укрколгоспздравнині та інші.

Колгоспи на рівні республіки утворили Раду колгоспів, яка реально на діяльність колгоспів не впливала і мала суто декларати­вний характер. Інші ж види кооперативів і товариств центральних органів в республіці не мали.

Були спроби створити республіканські союзи кооперативів у сфері виробництва й послуг, але через відсут­ність державної підтримки ці намагання результатів не дали.

2. Після проголошення незалежності Росії, України та інших республік колишнього СРСР Центроспілка СРСР розпалась і пере­стала існувати. Споживча кооперація України, як і системи міжго­сподарської кооперації, стали самостійними кооперативними сис­темами.

Власної законодавчої бази, яка б забезпечувала діяльність кооперації і захищала її інтереси, в Україні не було, за окремими винятками.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» було встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульо­вані законодавством України за умови, шо вони не суперечать Конституції і законам України1.

Отже організації всіх видів коопе­рації могли керуватися Законом СРСР «Про кооперацію» від 26 гравия 1988 року[65]. Але ж його застосування ускладнювалась тим, шо в Україні діяли власні Закони «Про власність», «Про підприєм­ництво», Земельний кодекс України та інші, з якими закон колиш­нього СРСР з багатьох позицій не узгоджувався.

3. Самостійний розвиток сільськогосподарської, споживчої, виробничої та інших видів кооперації став можливим після прого­лошення незалежності України і навіть дешо раніше, а саме — з дня прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет України, якою проголошувався державний суверенітет України, зокрема верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади Республіки в межах її території та незалеж­ність і рівноправність[66]. З серпня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про економічну самостійність Української РСР»[67]. Цим Законом були передбачені заходи переходу до ринкової еконо­міки, визнавалась рівноправність всіх форм власності і форм госпо­дарювання.

Кооперативні форми господарювання найкраще підходили до швидкого і безболісного переходу до ринкової економіки, оскільки за своєю природою вони покликані були співіснувати паралельно з підприємницькими структурами, брати участь у ринкових відноси­нах, шоб забезпечити економічні інтереси членів кооперативів чи товариств.

Але оскільки споживчі товариства і спілки, колгоспи та інші вили кооперативів і їх діяльність були одержавлені, то подальший розвиток кооперації в умовах ринку став можливим лише шляхом вжиття невідкладних заходів до її роздержавлення. Виходячи з цих принципових положень, постановою третіх зборів Ради Укоопспіл­ки п'ятнадцятого скликання від 21 травня 1991 р. була прийнята Програма переходу споживчої кооперації України до ринкової еко­номіки[68]. Програмою передбачалися перш за все заходи щодо розде­ржавлення кооперації.

У Програмі зазначено, що «для споживчої кооперації роздер­жавлення означає виведення її з-під управління і контролю органів державного управління, надання реальної самостійності в межах прав, визначених законами і статутами кооперативних організацій.

З урахуванням нових підходів до відносин власності програма передбачала необхідність орієнтації споживчих товариств і спілок на проведення структурної перебудови господарювання, зокрема:

— переглянути в кожній галузі діяльності перелік підприємств, яким надається статус юридичної особи і право володіння і корис­тування майном;

— переглянути склад господарюючих суб'єктів, які будуть мати статус структурних господарських одиниць;

— уточнити склад діючих підприємств, які працюють на орен­дному підряді;

— підготувати пропозиції про формування спільних підпри­ємств споживчих товариств і спілок, а також інших видів спільних підприємств;

— ввести, починаючи з результатів діяльності за 1991 р., механізм передачі частки прибутку у власність членам трудових колективів.

Програмою були передбачені також заходи щодо дальшого розвитку кооперативної діяльності і впорядкування делегування прав віднизу до верху, виходячи з необхідності забезпечення захи­сту інтересів споживчих товариств, їхніх спілок і надання їм прак­тичної допомоги в організації кооперативної діяльності.

4. Можливість розвитку кооперації передбачалась в окремих законах України. Так, у відповідності із ст. 20 Закону України «Про власність», прийнятого 7 лютого 1991 р., суб'єктами права колекти­вної власності поряд з іншими названі й кооперативні товариства[69].

У ст. 24 Закону визначались об'єкти права власності коопера­тиву (колгоспу). Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України, прийнятого ІЗ березня 1992 р.. сільськогосподарські кооперативи поряд з колективними сільськогосподарськими підприємствами ви- піавались суб'єктами права колективної власності на землю[70]. Під­приємство, засноване на власності кооперативу, відповідно до ст. 2 Чакону України «Про підприємства в Україні», прийнятого 27 березня 1991 р., належить до колективного підприємства[71]. Закон надає тіраво всім видам підприємств об'єднуватися в асоціації чи інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принци­пами (ст.

3).

Проте розвитку кооперації не сталося через те, що не було спеціальних законів про кооперацію, як і не було державної під- іримки щодо кооперативних форм господарювання. Саме через те переважна більшість кооперативів у сфері виробництва і послуг була реорганізована в господарські товариства (акціонерні товари­щи, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.), діяльність яких була врегульована Законом України «Про господарські това­риства» від 19 вересня 1991 р.[72]

Колгоспи, які формально належали до кооперативних форм господарювання, але втратили кооперативну природу, за Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» віл 14 лютого 1992 р. були реорганізовані в колективні сільськогоспо­дарські підприємства. їх існування поряд з сільськогосподарськими кооперативами передбачалось Земельним кодексом України (ст. 5), Законом «Про підприємства в Україні» (ст. 2). Сільськогосподарсь­ких кооперативів в Україні залишилось обмаль через те, шо вони не користувались податковими пільгами як сільськогосподарські товаровиробн ики.

Отже, сільськогосподарська кооперація, а також кооперація в сфері виробництва і послуг через відсутність державної підтримки перестали існувати.

5. Садівницькі і житлово-будівельні кооперативи, незважаючи на відсутність законодавчої бази набули значного поширення. Пе­редумовою розвитку садівницьких кооперативів стало те, що, Зе­мельний кодекс України (ст. 5, 6) надав громадянам право на отримання земельних ділянок у колективну і приватну власність для колективного та індивідуального садівництва. В умовах еконо­мічної кризи і значного погіршення життєвого рівня населення садівницькі кооперативи для жителів міст стали значною допомо­гою у створенні хоч би мінімальних продовольчих ресурсів, зокре­ма, картоплі, овочів, фруктів.

Розвиток житлово-будівельних кооперативів і кооперативів власників квартир пов'язаний, з одного боку, з необхідністю об'єд­нуватись власникам квартир у кооперативи з метою їх обслугову­вання у багатоквартирних будинках, приватизованих у відповідно­сті із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (19 червня 1992 р.)[73], а з другого — можливістю забезпечити сім'ю квартирою через житлове кооперативне будівництво у зв'язку зі зменшенням державного житлового будівництва в умовах еконо­мічної кризи.

Гаражні кооперативи набули поширення у зв'язку із значним збільшенням легкових автомобілів у власності громадян.

Створення і діяльність цих видів кооперативів регулюються статутами про них.

6. Споживча кооперація України після розпаду Союзу РСР і припинення діяльності Центроспілки СРСР із республіканського об'єднання перетворилась в Центральну спілку споживчих това­риств України (Укоопспілку). Завдяки єдності системи і органів

Центральної спілки споживчої кооперації їй вдалося зберегти свою організаційну цілісність, звільнитись від адміністративного впливу державних органів, відновити кооперативну природу споживчих товариств і спілок і вжити заходів до законодавчого забезпечення їх існування і захисту.

10 квітня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про споживчу кооперацію», яким визначено правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні[74]. Закон спрямований на відродження і зміцнення демократичних основ споживчої кооперації, захист інтересів її членів і сільського насе­лення як споживачів та регулювання відносин з органами держав­ної влади. У ньому відображені основні принципи діяльності спо­живчої кооперації, правовий статус споживчих товариств та їх членів, спілок споживчих товариств і створених ними підприємств та організацій, врегульовані у відповідності з чинним законодавст­вом, особливості права власності, основні засади економічної і соціальної діяльності, міжнародних зв'язків і взаємовідносин з державою.

Це основоположний Закон, який вперше в історії кооперати­вного руху колишнього СРСР, а потім і незалежної України на законодавчому рівні регулює кооперативні відносини у відповідно­сті з міжнародними кооперативними принципами. З прийняттям Закону була створена правова база, яка забезпечує гарантії незалеж­ності і захисту організаційних, економічних і соціальних прав та інтересів кооперативів, мета яких не отримання прибутку, дивіден­дів, а самодопомога, самозабезпечення, самообслуговування, забез­печення економічних інтересів.

7. З прийняттям Закону в системі Укоопспілки стало можли­вим здійснити її структурну перебудову, привести діяльність спо­живчих товариств і спілок, створених ними підприємств і організа­цій у відповідність з Законом і кооперативними принципами, при­стосованими у всьому світі до ринкових відносин.

З метою реалізації новоприйнятого Закону 17 червня 1992 р. на п'ятих зборах Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання спе­ціально були розглянуті такі питання: 1. Про вдосконалення діяль­ності кооперативних підприємств і організацій відповідно до Зако­ну України «Про споживчу кооперацію»; 2. Про основні принципи скріплення внутрісистемних відносин права власності в споживчій кооперації України; 3. Про прийняття примірних статутів коопера­ційних організацій та внесення змін і доповнень до Статуту Уко­опспілки; 4. Про договірні взаємовідносини між організаціями споживчої кооперації; 5. Про спільні підприємства споживчої коо­перації та ін.

8. Накопичений досвід структурної перебудови в споживчій кооперації створив передумови для підготовки і проведення 2—3 березня 1994 р. XVI з'їзду споживчої кооперації України. З'їзд розглянув такі питання: 1. Звіт про роботу Ради і правління Укоо­пспілки та завдання щодо вдосконалення діяльності споживчої кооперації України; 2. Звіт Ревізійної комісії Укоопспілки; 3. Про власність споживчої кооперації України; 4. Прийняття Статуту Центральної спілки споживчих товариств України та ін.

У звітній доповіді і виступах делегатів були підведені підсумки перебудовпих процесів, які відбувалися в споживчій кооперації після проголошення незалежності. У постанові з'їзду з приводу звіту було відмічено, що правлінням Укоопспілки забезпечувались заходи щодо реалізації Закону України «Про споживчу кооперацію» і рішень п'ятих зборів Ради Укоопспілки, були упорядковані основи взаємовідносин між кооперативними організаціями різних рівнів, вирішувались питання передачі частини власності спілок на ко­ристь споживчих товариств, розмежування її між пайовиками. На день з'їзду більшість кооперативних організацій практично завер­шила передачу майна споживчим товариствам. Споживчі товарист­ва та їх спілки всіх рівнів здійснювали заходи щодо укладення договорів про господарсько-правові відносини та створення спіль­них підприємств.

Вживалися заходи на поглиблення демократизації та організа­ційного забезпечення споживчої кооперації. Відновлено 424 спожи­вчі товариства, 59 райспоживспілок. В усіх споживчих товариствах і спілках у створених ними організаціях і підприємствах були прийняті статути, які затверджувались на демократичних засадах власниками, тобто відповідними органами споживчих товариств і спілок, проведена їх реєстрація у відповідних радах. Укоопспілка здобула статус Центральної спілки споживчих товариств України.

З'їзд констатував, що в умовах розбалансованості економіки України правлінням Укоопспілки вживалися заходи щодо поліп­шення торговельної діяльності, розширення заготівель, виробниц­тва, що дозволило певною мірою пом'якшити вплив негативних кризових явиш на житія пайовиків, членів їх сімей і сільського населення. Розроблена і 27 квітня 1993 р. затверджена шостими зборами Ради Укоопспілки і втілюється в життя Концепція соціа­льного і економічного розвитку споживчої кооперації, яка визначає основні шляхи і пріоритетні напрями удосконалення діяльності системи.

В цей період значна увага приділялась перепідготовці керівни­ків і спеціалістів усіх ланок для роботи у ринкових умовах, перег­лянуто процес підготовки кадрів у кооперативних закладах освіти, відкрито нові спеціальності. Набували подальшого розвитку міжна­родні зв'язки. Встановлено ділові контакти з більш як двадцятьма фірмами країн Європи, Америки, Азії, створювались спільні під­приємства.

Разом з тим з'їзд відзначив, шо поглиблення економічної кризи у державі, подальше падіння виробництва та розбалансуван- ня фінансово-кредитної системи все негативніше стало позначати­ся на діяльності споживчої кооперації. В ряді кооперативних орга­нізацій і підприємств відчувалось вкрай напружене фінансове ста- новише.

На з'їзді наголошувалося, що в деяких спілках споживчих товариств не забезпечувалось виконання колективно вироблених і одностайно прийнятих рішень зборів Ради Укоопспілки. В деяких областях зволікалась робота по створенню спільних підприємств. Окремі з них без вагомих на те причин не укладали договорів про господарсько-правові взаємовідносини з Укоопспілкою, а потім, посилаючись на відсутність договорів, ухилялись від подачі Укооп­спілці державної звітності у повному обсязі, а також поточної інформації про виконання рішень Ради та правління Укоопспілки. Проте взаємовідносини між облспоживспілками та Укоопспілкою будуються перш за все на засадах членства. Взаємні права та обов'язки облспоживспілок та Укоопспілки випливають перш за все з членства. Вони юридично закріплені в Статуті Центральної спілки споживчих товариств України, затвердженому XVI з'їздом споживчої кооперації України.

9. З'їзд споживчої кооперації відзначив ще одну важливу подію в історії споживчої кооперації. Це — її світове визнання. З ураху­ванням того, що Закон України «Про споживчу кооперацію». Ста­тут Центральної спілки споживчої кооперації України, статути обласних і районних спілок і споживчих товариств відображають Міжнародні кооперативні принципи, здійснюють свою діяльність на демократичних засадах, у відповідності з цими принципами Укоопспілка у жовтні 1992 р. була прийнята до складу Міжнарод­ного кооперативного альянсу (МКА), який на той час об'єднував понад 700 мільйонів пайовиків з 92 країн світу. Укоопспілка стала повноправним учасником світового кооперативного руху.

Важливе значення має й те, шо в цей період, у 1990 р., для кращого вирішення питань соціального захисту працівників систе­ми і ініціативи трудових колективів створено професійну спілку працівників споживчої кооперації.

Тоді ж у травні 1992 року була заснована і з того часу регуля­рно видається кооперативна газета «Вісті...», на сторінках якої висвітлюється діяльність і проблеми, роль і можливості споживчої кооперації у поліпшенні економічного і соціального становища пайовиків, працівників системи, всього сільського населення.

10. Після XVI з'їзду споживчої кооперації нормотворча та організаційна робота в споживчій кооперації продовжується. Вжи­ваються заходи щодо реалізації Закону України «Про споживчу кооперацію», рішень XVI з'їзду споживчої кооперації, по забезпе­ченню захисту економічних організаційних прав та інтересів пайо­виків, споживчих товариств і спілок, про виживання в умовах затяжної економічної кризи в усіх галузях народного господарства України.

Серед внутрішньокооперативних нормативних актів, прийня­тих уповноваженими органами Укоопспілки в межах делегованих їм повноважень, найбільшого значення для зміцнення системи мають постанови других зборів Ради Укоопспілки шістнадцятого скликан­ня від 28 червня 1994 р. «Про діяльність споживчої кооперації в поточному році та основні шляхи подолання негативних явищ у роботі кооперативних організацій і підприємств» і «Про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої коопе­рації України». Другою постановою, наприклад, було затверджено Положення про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України. Відповідно до рішення XVI з'їзду споживчої кооперації України, постанов зборів Ради Укооп­спілки здійснено перерозподіл кооперативного майна споживспі- лок всіх рівнів на користь основної ланки — споживчих товариств. За станом на 1 липня 1995 р. частка власності споживчих товариств у загальній власності споживчої кооперації збільшилась з 31% до 68,2%. Частка власності Укоопспілки зменшилась з 11% до 3%, Кримспоживспілки та облспоживспілок і райспоживспілок разом взятих - з 58% до 28,2%.

Наступним етапом реформування власності була персоніфіка­ція майна у споживчих товариствах. Майно, яке було передано спілками споживчим товариствам, рекомендувалось поділити на дві частини: подільну і неподільну. До неподільного фонду рекоменду­валось зарахувати до 51% переданого майна у вартісному вираженні з використанням його на загальнокооперативні потреби. Не менше 49% майна рекомендувалось зарахувати до подільного фонду і у вартісному вираженні розподілити на частки між пайовиками про­порційно пайового розміру кожного з них. На цю частку кожному пайовику щорічно нараховуються дивіденди, якщо він залишає свою частку в товаристві. Кожен член товариства має право отри­мати свою частку в натурі і розпоряджатись нею за власним розсу­дом.

11. Серед постанов третіх зборів Ради Укоопспілки шістнадця­того скликання від 15 березня 1995 р. треба відзначити постанови «Про стан та заходи для поліпшення організації та підвищення ефективності внутрішньокооперативного контролю в споживчій кооперації України» і «Про матеріальне і соціальне забезпечення працівників споживчої кооперації України». Першою постановою було затверджено Положення про організацію внутрішньокоопера­тивного контролю в системі споживчої кооперації України. Поло­ження прийнято з метою удосконалення контролю в споживчій кооперації України, визначення структури контролюючих органів, форм і методів організації їх роботи, забезпечення дійового захисту інтересів і прав пайовиків та обслуговуючого населення, посилення впливу внутрішньокооперативного контролю на поліпшення госпо­дарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспі- лок, створених ними підприємств, організацій і установ та збере­ження їх колективної власності.

Положення грунтується на вимогах Закону України «Про спо­живчу кооперацію» (статті 3 та 17, пункт 7) про те, що споживча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських організацій, що забо­роняється втручання органів державної виконавчої влади у фінан­сово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок га їх підприємств, установ і організацій.

Другою постановою затверджено Примірне положення про матеріальне та соціальне забезпечення працівників споживчої коо­перації України. Ним передбачаються форми і методи оплати праці, виплати надбавок за вислугу років або ж за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, встановлення доплат і премій, заохочень за сумлінну роботу, грошової допомоги при виході на пенсію.

12. П'ятими зборами Ради Укоопспілки, які відбулись 18 квітня 1996 р., були прийняті постанови з таких питань: «Про розмір неподільної і подільної частин статутного фонду (капіталу)» і «Про зміни і доповнення до Положення про порядок розмежуван­ня і закріплення власності в системі споживчої кооперації». Пер­шою постановою було встановлено розмір неподільної і подільної частин статутного фонду (капіталу) для спільних підприємств Уко­опспілки, Кримспоживспілки та облспоживспілок.

Другою постановою були внесені зміни і доповнення до По­ложення про порядок розмежування та закріплення власності в системі споживчої кооперації України, затвердженого 28 червня 1994 р. Це Положення прийнято в новій редакції. Воно дає право працівникам підприємств, організацій, об'єднань та установ спо­живчої кооперації, які на 1 січня 1996 р. не були членами спожив­чих товариств, але мають бажання набути право на частку в майні споживчого товариства, вступити протягом 1996 р. в його члени у відповідності із ст. 6 Закону України «Про споживчу кооперацію». Положенням визначається порядок та умови розмежування майна споживчих товариств серед пайовиків (другий етап реформування), визначення розмірів часток кожного пайовика і видача на них гарантійних посвідчень.

Постановою п'ятих зборів «Про підсумки фінансово-госпо­дарської діяльності споживчої кооперації України за 1995 р. та основні напрями роботи кооперативних організацій у поточному році» передбачені конкретні заходи щодо підвищення ефективності роботи всіх суб'єктів господарювання в умовах економічних пере­творень у державі.

Велике значення для розвитку всіх видів кооперації має Кон­ституція України, що прийнята 28 червня 1996 року, в статті 36 якої закріплено право громадян на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а статтею 13 Конституції підтверд­жено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Тим самим конституційно забезпечується право громадян об'єднуватись в кооперативи (товариства) та їх об'єднання (спілки), а також захист кооперативної власності, хоч як окрема Форма власності в Конституції вона, на жаль, не названа.

Уже після прийняття Конституції України за дорученням Ка­бінету Міністрів України Міністерством сільського господарства і продовольства України було розроблено проект Закону України «ГІро сільськогосподарську кооперацію», який 17 липня 1997 р. був прийнятий Верховною Радою України[75]. Доцільно було б прийняти такий Закон також про промислову кооперацію, а також нормати­вні акти про інші види кооперації (житлово-будівельну, дачну, садівничу, гаражну та ін.). З їх прийняттям буде врегульована діяльність всіх видів кооперації, а їх діяльність та економічні права і інтереси будуть надійно захищені законодавством України.

<< | >>
Источник: В.И. Семчик. Кооперативне право. 1998

Еще по теме § 4. Розвиток кооперації після проголошення незалежності України:

  1. Проголошення незалежності України та створення самостійної Української держави стало обгрунтованим і логічним продовженням тисячолітньої традиції державотворення в Україні
  2. Калюжний Р. А., Атаманчук І. В.. Розвиток процесуального права України.2015, 2015
  3. § 1. Зародження кооперації та розвиток кооперативного руху і кооперативного права в Україні в середині XIX — на початку XX ст.
  4. Проголошення процедури злиття недійсною
  5. § 1. Основні принципи, форми і методи взаємовідносин держави і кооперації
  6. Право на одержання частини майна після ліквідації товариства,
  7. § 4. Правове становище спільних підприємств у системі кооперації
  8. дОдатОк 6. Б. колодзін «як жити після психічної травми» (скорочено)
  9. § 4. Внутрішньокооперативні акти в системі кооперації
  10. § 2. Структура органів самоврядування в кооперації
  11. § 2. Суб'єкти право власності в кооперації
  12. § 5. Види і організаційні форми кооперації в зарубіжних країнах
  13. § 4. Правове регулювання кредитних відносин у кооперації
  14. § 5. Застосування вексельного права в кооперації