§ 2. Система права, що регулює зовнішньоекономічну діяльність кооперативів, та його джерела

1. Активними учасниками зовнішньоекономічних відносин є кооперативи, їх об'єднання. В новоутвореній галузі кооперативного права виникають елементи нового інституту, предметом якого є регулювання зовнішньоекономічної діяльності кооперативів, їх об'­єднань.

Група правових норм останнього об'єднуються в окремий інститут, який інкорпорується в систему кооперативного права. Право України в радянський період мало незначну кількість норм (статті 565-572 Цивільного кодексу УРСР), які регулювали взаємо­відносини фізичних і юридичних осіб нашої та іноземних держав. Але вони не формували галузі національного зовнішньоекономіч­ного права. Адже регулювання і здійснення зовнішньоекономічної діяльності, за винятком зазначених відносин, перебувало в компе­тенції центральних органів законодавчої та виконавчої влади СРСР.

Самостійна галузь зовнішньоекономічного права України по­чала створюватися з часу здобуття державної незалежності, її само­стійного виходу на міжнародні економічні зв'язки.

2. Класифікація правових норм, що регулюють зовнішньоеко­номічну діяльність кооперативів та їх об'єднань, має свої особливо­сті, які характерні також складній системі зовнішньоекономічного права, як комплексної галузі права.

Норми зовнішньоекономічного права за їх джерелами, терито­ріальним обсягом дії, рівнем забезпечення їх повної реалізації поділяються на дві великі групи. До першої належать норми міжна­родного економічного та міжнародного приватного права, які в свою чергу входять до системи міжнародного права. Необхідно зазначити, шо серед вчених правознавців немає єдиного погляду на класифікацію норм права, яке регулює зовнішньоекономічні зв'яз­ки. Це пов'язано, по-перше, з недостатньою глибиною наукового дослідження зовнішньоекономічних правовідносин правознавцями України. Адже в радянський період наша держава в цілому і її господарюючі суб'єкти не мали права на самостійні зовнішньоеко­номічні відносини. Відповідно в нашій правовій системі не було місця для зовнішньоекономічного права. Воно було предметом вивчення науки міжнародного приватного права. По-друге, і в країнах з достатньою науковою базою з питань міжнародного еко­номічного права існує не одна концепція про його поняття та предмет. Це підтверджує також своїми висновками в одному з перших в Україні підручників з міжнародного економічного права В.Ф.Опришко. Так, в одному випадку він вважає, шо міжнародне економічне право регулює тільки відносини між державами і між­народними організаціями, тобто з міжнародних економічних відно­син виключає зовнішньоекономічні відносини суб'єктів господар­ської діяльності. В другому випадку автор відмічає, шо міжнародні економічні відносини виникають між останніми і для їх регулюван­ня використовуються норми національного права^[150].

Джерелами міжнародного економічного права є договори Ук­раїни з іншими державами щодо економічного співробітництва, торгівлі, захисту інвестицій, уникнення подвійного оподаткування та ін. Джерелами міжнародного економічного права є також міжна­родні угоди, акти міжнародних організацій, до яких приєдналася Україна. Останні, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною нашого національного законодавства.

В сфері зовнішньоекономічних валютно-фінансових та розра­хункових операцій, діють міжнародні договори і звичаї: Уніфіковані правила з інкасо, Уніфіковані правила з договірних гарантій. Єди­ний закон про перевідний і простий вексель^[154].

У процесі міжнародної економічної інтеграції Україна приєд­нується до інших міжнародних договорів. В ході останнього (гру­день 1993 р.) Уругвайського Раунду переговорів під егідою ГАТТ, що реорганізована в Світову організацію торгівлі (СОТ), підписано майже 50 угод, що регулюють зовнішньоторгівельні відносини. Маастріхська угода Європейського Союзу передбачає усунення юридичних перешкод у торгівельних відносинах країн-членів ЄС.

На правове регулювання зовнішньоекономічних відносин впливають норми міжнародного приватного права, що виявляється в наступному. Відносини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльно­сті певною мірою регулюються укладеними ними з іноземними суб'єктами господарювання договорами купівлі-продажу, переве­зення, лізингу та ін. При цьому вони можуть передбачати регулю­вання їх договірних відносин правом України чи іншої держави.

До другої групи норм зовнішньоекономічного права належать норми національного (внутрішнього) права України, що регулює зовнішньоекономічну діяльність.

Джерелами національного зовнішньоекономічного права є: а) закони України: б) укази Президента України та постанови Кабіне­ту Міністрів України: в) нормативно-правові акти (інструкції, по­ложення, накази іт.п.) МЗЕЗторгу, органів Митної служби, Мінфі­ну, Нацбанку України, котрі їх приймають у межах своєї компете­нції по управлінню і контролю за здійсненням зовнішньоекономі­чної діяльності.

3. Законодавчі акти України, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність, залежно від класифікаційних критеріїв умовно розмежовуються. За сферою чинності, обсягом зовнішньоекономі­чних відносин, на які вони спрямовані, необхідно виділити групу загальних (комплексних) і групу спеціальних законодавчих актів про зовнішньоекономічну діяльність. Загальні — містять норми, які регулюють різні види зовнішньоекономічних відносин.

Таким загальним законодавчим актом є Закон України від 16 березня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», яким зак­ріплено принципи зовнішньоекономічної діяльності та правові ос­нови їх реалізації, компетенція державних органів у врегулюванні зовнішньоекономічної діяльності, права і обов'язки її суб'єктів, гарантії захисту інтересів держави і учасників зовнішньоекономіч­ної діяльності та їх юридична відповідальність за порушення зако­нодавства. Норми цього Закону забезпечують єдність правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності і узгодженість окре­мих інститутів зовнішньоекономічного права. Загальними актами є Закон України від 13 жовтня 1992 р. «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», поста­нова Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р. № 167 «Про концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні». Встановлені в них норми передбачають загальні правила регулювання експортно-імпортних, валюгно-фінансових, митних та інших операцій для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяль­ності у спеціальних економічних зонах на території України.

До групи спеціальних законодавчих актів належать закони і підзаконні акти, які регулюють окремі види зовнішньоекономічних відносин, що відповідно виникають при здійсненні експортно-ім­портних, валютних, митних та інших операцій. Норми такого акту складають, як правило, один правовий інститут.

Регулювання експортно-імпортних операцій спеціальними нормативно-правовими актами пов'язане з впливом цих операцій на економіку держави і повинно бути спрямоване на забезпечення активного зовнішньоторгівельного балансу України. Для обмежен­ня чи заохочення експорту або імпорту окремих груп товарів, захисту вітчизняних товаровиробників запроваджується режим лі­цензування, передбачений ст. 16 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність». Конкретний порядок реалізації квот з ок­ремих груп товарів, розгляду заявок і видачі ліцензій на експорт (імпорт) товарів, їх зупинення або скасування встановлюється від­повідними указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та наказами МЗЕЗторгу України.

Важливим елементом експортно-імпортних операцій є встано­влення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності ціни на експо­ртний (імпортний) товар. Нормативно-правовими актами ЄС, по­ложеннями ГАТТ передбачені основи ціноутворення на експортно- імпортні товари, відповідальність за поставку їх за демпінговими цінами. Регулювання ціноутворення при експортно-імпортних опе­раціях в Україні здійснюється шляхом встановлення нормативно- правовими актами індикативних, фіксованих або граничних (ниж­ніх) рівнів цін за зовнішньоторговельними угодами.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності виникають розрахункові, кредитні та інші фінансові відносини, що пов'язані з використанням іноземної валюти. Ці відносини регулюються спе­ціальними законодавчими актами про валютне регулювання. До них належать: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контро­лю», Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із внесеними змінами та доповнен­нями від 7 травня 1996 р. Правове регулювання валютних операцій деталізується нормативно-правовими актами Нацбанку України. Зокрема, його наказом від 14.06.94 р. № 85-р затверджено Інструк­цією про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті за експортно-імпортними операціями на умовах відстрочки платежів чи поставок.

Відносини суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при здійсненні іноземних інвестицій регулюються правовими нормами, встановленими спеціальними законодавчими актами про іноземні інвестиції. Необхідно відмітити, що іноземні інвестиції здійснюю­ться в багатьох формах, частково перелічених у ст. З Закону України «Про режим іноземного інвестування». Але тільки за тих форм, шо здійснюються на підставі договорів між іноземними інвесторами і вітчизняними суб'єктами господарської діяльності, мають місце зовнішньоекономічні відносини. До них належать спільні підприє­мства, спільна інвестиційна діяльність (виробнича кооперація, спі­льне виробництво та ін.). Така діяльність регулюється законодавчи­ми актами про іноземні інвестиції. Це законодавство регулює також «чисті» іноземні інвестиції, які здійснюються без відносин з украї­нським суб'єктом господарювання, наприклад у формі підприємс­тва, що повністю належать іноземному інвестору.

Як вище зазначалося, законодавство про іноземні інвестиції за 1991-1996 рр. зазнало істотних змін. Більшість пільг для іноземних інвесторів, наданих Законом України від 31 березня 1992 р. «Про іноземні інвестиції», в наступний період були скасовані. Чинний Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (ст. 7) встановлює національний правовий режим для іноземних інвесторів.

До джерел права, що регулюють іноземні інвестиції належать договори України з іноземними державами про взаємний захист інвестицій, ратифіковані Верховною Радою України. Наприклад, Законом України від 11 жовтня 1994 р. ратифікована угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччини про сприяння здійсненню і взаємний захист інвестиції від 15 лютого 1993 р.

Іноземні інвестиції з метою отримання пільг, передбачених законодавством, підлягають реєстрації в порядку, затвердженому постановою КМ України від 7 серпня 1996 р. № 928.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, експортно-імпортних операцій, її суб'єкти вступають у відносини, пов'язані з переміщенням через кордон України товарів, сплатою мита і митних зборів, проходженням митного контролю. Ці відно­сини регулюються правовими нормами, які встановлені спеціаль­ним митним законодавством України. Держава з метою забезпечен­ня державних економічних інтересів, захисту вітчизняних товаро­виробників регулює зовнішньоекономічну діяльність шляхом зміни ставок мита, митних зборів, введення пільгових ставок, звільнення від сплати мита. Тому митним правовим нормам характерна періо­дична їх зміна, що призводить до наявності великої кількості джерел з цими нормами. Такими джерелами є закони України,

Укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, накази, інструкції Державної митної служби України.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 13) закріплює принципи митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Закон від 25 червня 1991 р. «Про митну справу в Україні» визначає правові основи митної справи^[155].

Митний кодекс України, прийнятий 12 грудня 1991 р., встано­влює митні правила декларування товарів, продукції, сплати мита й митних зборів та інші умови переміщення через митний кордон предметів і проходження митного контролю^[156].

Митний контроль — це процедура забезпечення дотримання державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльно­сті та їхніми посадовими особами порядку переміщення через митний кордон України товарів (предметів). Митний контроль здійснюється митними органами шляхом перевірки документів, необхідних для вивезення (ввезення) товарів, їх огляду, обліку при переміщенні через митний кордон. Митний контроль забезпечуєть­ся митним оформленням. Воно складається із окремих операцій — декларування та інших. Декларування проводиться шляхом повідо­млення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності точних даних про мету переміщення через митний кордон предметів, про самі предмети, а також інших відомостей, необхідних для митного офо­рмлення. Митні правила щодо переміщення через митний кордон предметів доповнюють урядові нормативно-правові акти. За послу­ги по митному оформлення товарів справляється плата — митні збори, розміри яких визначається постановами КМ України, зокре­ма від 2 березня 1994 р. № 133. Порядок справляння митних зборів встановлюється Державною митною службою України.

Крім митних зборів, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльно­сті при експорті (імпорті) товарів сплачують мито. Мито являє собою податок на товари, що переміщуються через митний кордон. Систематизований звід ставок мита складає Єдиний митний тариф України, який затверджується Верховною Радою України. Правові основи порядку формування та застосування мита закладені Зако­ном України від 5 лютого 1992 р. «Про Єдиний митний тариф» із подальшими змінами та доповненнями^[157].