<<
>>

§ 2. Становлення корпоративного права в Україні

Передумови виникнення корпоративного права в Україні. Приватні та публічні засади регулювання корпоративних відносин. Вплив приватизації державного майна на становлення корпоративного права.

Здійснення державою своїх корпоративних прав. Основні вимоги щодо уніфікації підходів до участі в корпоративних відносинах осіб незалежно від їх статусу як приватних чи публічних. Джерела корпоративного права та їх види. Проблеми врегулювання корпоративних відносини на сучасному етапі.

Передумови виникнення корпоративного права в Україні. Зміни, що відбулися за часи незалежності України, торкнулися широкого кола відносин, які стали складатися на принципово інших засадах — рівності осіб, свободи підприємницької діяльності тощо. Це неминуче вплинуло на правове регулювання відносин власності, статусу юридичних осіб, обороту майна. Вони не могли керуватися законодавством, розрахованим на регулювання відносин, що складалися за участю державних підприємств, адже стосунки в господарських товариствах мають такі відмінності, які слід ураховувати при законодавчому регулюванні.

Це вимагається їх юридичною природою. Все більш поширеним стало застосування терміна «корпоративні права» стосовно прав учасників господарських товариств, а сукупність норм по їх регулюванню стала позначатися корпоративним правом.

Розвиток досліджень проблем корпоративного права продовжується, застосування корпоративної термінології стало звичайним, бо її всі розуміють, але українське законодавство продовжує нехтувати цим, хоча винятки з цього, безумовно, є. Зокрема, ст. 167 ГК та ст. 1. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містять визначення корпоративних прав, а деякі інші статті ГК навіть вживають термін «корпоративні підприємства» (ст. ст. 63, 93, 111, 117 та ін.)

Між тим в Україні всупереч усьому триває процес становлення корпоративного права як певного масиву норм, що регулюють корпоративні відносини.

Особливістю цього процесу є те, що на сьогодні корпоративне право України формується в умовах непослідовного проведення єкономічних реформ, розгорнутих процєсів приватизації' державного майна, відсутності усталених ринкових відносин. Держава залишається найбільшим власником у країні, вступає до корпоративних правовідносин, діючи через уповноважених осіб.

Процес формування корпоративного права в Україні розпочався не так давно і перебуває на стадії стихійного накопичення норм, їх взаємоузгодження, опрацювання єдиних підходів та механізмів у різних галузях законодавства, які ми традиційно виділяємо, — цивільному, господарському, адміністративному, податковому, фінансовому та ін. Внаслідок цього в Україні постає велика кількість питань, головним серед яких є те, які ж відносини слід включати до сфери його регулювання. Чи повинно корпоративне право регулювати на кшталт із законодавством Великої Британії відносини з обігу цінних паперів або їх слід виокремити, так само конкурентні відносини та ін.?

Навіть якщо спробувати з такого мегарівня спуститися на нижчий рівень і розібратися в регулюванні окремих видів юридичних осіб та тих відносин, що в них складаються, то і тут виявити наміри українського законодавця неможливо. Насамперед це стосується розбіжностей між ЦК та ГК у визначенні видів юридичних осіб та механізму регулювання їх діяльності. Так, немає відповіді на те, який критерій покладено в основу класифікації ГК підприємств на корпоративні та унітарні; яким (унітарним чи корпоративним) слід вважати підприємство, створене однією особою.

Крім того, незважаючи на проголошення у Конституції України рівності всіх власників, триває різний підхід до регулювання як АТ, створених на загальних підставах, так і АТ, створених у процесі приватизації, хоча, спираючись на конституційні норми, слід було б припустити, що всі вони мають однаковий правовий статус. Проте у ч. 4 ст. 152 ЦК передбачається, що особливості правового статусу АТ, створених у процесі приватизації, встановлюються окремим законом.

У ч. 11 ст. 81 ГК це питання врегульоване декілька інакше, бо в ній вказано, що не правовий статус у цілому, а особливості створення та діяльності державних АТ визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства, іншими законами. З аналізу ст. ст. 168-172 ГК також не ясно, в чому специфіка самих АТ, створених у процесі приватизації, а здійснення управління державними корпоративними правами, в тому числі акціями, врегульовано самим загальним чином. Окремого закону про регулювання особливостей АТ, створених у процесі приватизації, немає.

Наведене свідчить про відсутність в Україні не тільки концептуальних засад формування корпоративного законодавства, а й уявлення про корпоративне право як явище реальної дійсності. Справедливості заради слід відмітити, що українські науковці докладають багато зусиль щодо зрушення цієї проблеми з мертвої точки, а їх публікації підготували плацдарм для проведення корпоративної реформи в Україні[121].

Слід відмітити, що при формуванні корпоративного права має місцє взаємоузгоджена дія норм приватного і публічного права. Так, методом спроб і помилок стає зрозумілим, що оскільки створення і функціонування АТ охоплює відносини власності, підприємництва, конкуренції, з приводу цінних паперів, то всі вони так чи інакше охоплюються корпоративним правом. Сфери регулювання корпоративного права торкаються також відносин управління АТ в процесі його неплатоспроможності (банкрутства), ведення реєстрів власників іменних акцій, депозитарної діяльності, оподаткування, приватизації, інвестиційних зобов’язань тощо, не говорячи вже про сферу регулювання юридичних осіб взагалі.

Норми приватного права становлять насамперед інститути права власності, юридичних осіб, цінних паперів. Відносини, що виникають з приводу функціонування ринку цінних паперів, банкрутства, управління державними корпоративними правами, а також тих, що складаються в процесі приватизації, регулюються переважно нормами публічного права.

Другою групою норм (адміністративно-правових за своєю природою) регулюються відносини по створенню АТ у процесі приватизації і подальшої їх діяльності протягом певного часу до продажу акцій, що належать державі, а також способів і засобів управління корпоративними правами як об’єктів права державної власності. При цьому права АТ як суб’єктів приватного права формуються у правовідносинах, що мають почасти або цілком владний характер.

Після державноі реєстраціі АТ, створеного в процесі приватизаціі, уповноважені державні органи зберігають становище суб’єктів, які наділені владними повноваженнями, але в своій структурі (структурі державних органів, а не органів АТ). Використовуючи ж такі об’єкти права державноі власності, як корпоративні права, в приватній царині з її структурами, якими є АТ, підходами та засадами їх діяльності, уповноважені державні органи стають (мають стати!) такими ж суб’єктами, як і інші учасники корпоративних правовідносин.

Отже, при стикуванні приватних і публічних засад, що мають бути задіяні в корпоративному праві, слід виходити з такого:

- по-перше, держава є специфічним суб’єктом права власності, який здійснює свої повноваження у цивільних, у тому числі корпоративних, відносинах не безпосередньо, а через свої органи;

- по-друге, вступу до цивільних відносин, а потім і здійсненню в них цивільних прав і виконанню обов’язків передує виникнення публічних відносин по визначенню органів, які представлятимуть державу у відносинах власності, з встановленням їх повноважень стосовно державного майна;

- по-третє, зазначені публічні відносини являють собою здійснення специфічним власником — державою — специфічного повноваження щодо об’єктів свого права власності, яке не охоплюється відомими повноваженнями будь-якого власника, а саме: володіти, користуватися, розпоряджатися, бо становить окреме повноваження по управлінню. Це повноваження позначається не тільки на компетенції державних органів, а й на їх вступі до приватних відносин, насамперед відносин по розпорядженню державним майном.

Таким чином, держава як власник реалізує свої повноваження по розпорядженню державним майном в ускладнений спосіб: через публічні відносини по управлінню цим майном готуються умови для вступу в приватні відносин.

Зі сказаного випливає необхідність такого підходу до правового регулювання відносин щодо державного майна, включаючи і пакети акцій, що належать державі, який би не псував:

- приватні правовідносини щодо здійснення повноважень звичайними власниками. Тобто, необхідність встановлення механізму доприватного регулювання правовідносин власності не повинна порушувати самих цих правовідносин, зокрема принцип рівності всіх власників;

- корпоративні правовідносини щодо здійснення повноважень по управлінню так званою «асоційованою недержавною власністю» в АТ, здійснення представниками держави корпоративних прав, які мають бути рівними з корпоративними правами інших власників.

Відповідні механізми повинні вписуватися в загальну тканину корпоративного права, а не порушувати його або диктувати свої правила. Інший підхід неможливий, бо поставив би власність держави в привілейоване становище порівняно з іншими власниками.

Крім того, участь держави в здійсненні своїх корпоративних прав i встановлення законодавчих механізмів щодо цього залежать від тієї мети, яку вона ставить перед собою. Якщо мета — поповнити державний бюджет ще й за рахунок надходжень від належного управління корпоративними правами у вигляді одержання дивідендів і відповідних наслідків управління державними підприємствами (прибутків) — це одне. Якщо ж держава виконуватиме лише соціальні завдання, не розраховуючи на прибутки від управління державними підприємствами або дивіденди від своїх корпоративних прав, схема і пріоритети управління будуть іншими.

При зосередженні держави на важливих функціях з підтримки макроеко- номічних позицій, виконання соціальних функцій, без чого не може існувати жодна держава, вона не повинна одержувати прибутки, а одержує податки.

При здійсненні державою приватних функцій вона не повинна втручатися в регулювання приватних відносин на інших підставах, ніж ті, що встановлені для всіх суб’єктів цих відносин.

Отже, ці дві функції держави не повинні змішуватися, бо це неминуче приводить до порушення прав інших власників і встановлення пріоритетів для держави як суб’єкта цивільних відносин.

Крім зазначених двох шляхів формування корпоративного права, слід пам’ятати і про перманентне перетворення цивільно-правового регулювання майнових відносин, в яке поступово проникають публічні засади. Це стало характерним і для корпоративних правовідносин із втягненням до них великої кількості осіб (як у великих АТ, так і при здійсненні операцій з цінними паперами).

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме § 2. Становлення корпоративного права в Україні:

  1. СТАНОВЛЕННЯ КОРПОРАЦІЙ, КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА та корпоративного управління глава 1. Становлення корпорацій
  2. § 1. Становлення корпоративного права у світі
  3. Глава 2. Становлення корпоративного права
  4. Проблематика становлення українського корпоративного законодавства та його зіставлення з Принципами корпоративного управління.
  5. § 3. Становлення експертних та криміналістичних установ в Україні
  6. Шляхи вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в Україні
  7. Понятие и виды источников корпоративного права и корпоративных норм
  8. Глава 3. Становлення корпоративного управління
  9. §5. Про рецепцію римського приватного права в Україні
  10. Розділ 1 ДОТРИМАННЯ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД
  11. § 3. Понятие и Предмет корПоративного Права 1. Предмет и юридическая природа корпоративного права
  12. ТЕМА 1.2. ИСТОЧНИКИ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА И КОРПОРАТИВНЫЕ НОРМЫ
  13. § 1. Зародження кооперації та розвиток кооперативного руху і кооперативного права в Україні в середині XIX — на початку XX ст.
  14. Розділ II Історія кооперативного руху і кооперативного права в Україні
  15. Система корпоративного права
  16. Место корпоративного права в системе и структуре права
  17. § 2. Виникнення корпорацій в Україні
  18. Тишин. А. А.. Актуальные проблемы корпоративного права.2015, 2015
  19. § 4. Система корпоративного права
  20. Метод корпоративного права Российской Федерации