<<
>>

Стягнення на користь АТ збитків, заподіяних йому винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу АТ.

Це право, якщо його передбачити у законодавстві України, пов’язано із проблематикою можливості акціонерів виступати процесуальними представниками. Втім, на сьогодні акціонер не має права оспорювати в суді правочини, що були вчинені товариством, або пред’являти позов про відшкодування завданої товариству шкоди будь-ким, оскільки ні ЦПК, ні ГПК, ні Закон «Про господарські товариства» йому такого права не надають.

Судова практика свідчить про те, що тільки АТ, які є учасниками правовідносин з учинених правочинів, належить право їх оспорювати, що передбачено ст. ст. 1, 2, 12, 16 ГПК[706]. У зв’язку з цим на судову практику не вплинуло і Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. у справі № 18-рп/2004 про охоронюваний законом інтерес, оскільки, на думку процесуалістів, наприклад Д. Луспеника, таке рішення за відсутності законодавчих підстав пред’явлення похідних позовів можна визнати не більше як декларативним. Це підсилюється й розмежуванням інтересів акціонерів та інтересів АТ, що довів і Конституційний Суд України, а відтак, акціонер не має права звертатися до суду за захистом прав та інтересів АТ, крім випадків, коли такі повноваження йому надано довіреністю[707].

Втім, думається, що особи, які наділені цим правом на підставі закону та статуту АТ, навряд чи застосовуватимуть необхідні заходи для захисту інтересів товариства. Бажано було б у вітчизняному законодавстві опрацювати право акціонерів на подання позовів про примусове стягнення сум на користь АТ до його боржників.

Але у таких позовах акціонеру доводиться обґрунтовувати порушення своїх особистих прав чи інтересів, бо він не наділений правом подавати позови для захисту порушених прав та законних інтересів самого товариства. Подібні обґрунтування не в усіх випадках виглядають переконливо і часто суди відмовляють акціонерам у розгляді таких справ, визнаючи відсутність у них правового інтересу.

Що стосується інтересу, то хоча, безумовно, інтереси АТ і акціонерів різні, а іноді існує і конфлікт інтересів, однак неспростовним є те, що акціонери мають інтерес до власності, яку треба захищати[708] і стан якої позначається на їх доходах (від курсової різниці акцій та дивідендах). До речі, згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК дійсність правочину може оспорити в суді не тільки його сторона, а й будь-яка заінтересована особа.

Такі позови в судовій практиці інших країни називаються похідними, або непрямими. Завдяки ним акціонери здійснюють опосередкований захист своїх інтересів. Не одержуючи безпосередньо відшкодування збитків собі особисто, але домагаючись цього для товариства, вони непрямим чином впливають на свої майнові права. Вважаємо за доцільне використати британський досвід і досвід інших країн у цій сфері[709] та запровадити такі позови в українське законодавство.

Втім, досвід РФ, де похідні позови можуть подаватися на підставі норм ЦК РФ, Федеральних Законів «Про акціонерні товариства» (ч. 5 ст. 45, п. 5 ст. 71, п. 3 ч. 4 ст. 6, ч. 6 ст. 79) та «Про товариства з обмеженою відповідальністю» (п. 5 ст. 44, ч. 5 ст. 46, п. 3 ч. 4 ст. 6, ч. 1 ст. 84), свідчить про те, що запровадження такого правового інституту без внесення відповідних змін до процесуального законодавства викликає багато проблем[710].

При цьому має запроваджуватися певна процедура подання таких позовів із встановленням обов’язковості попереднього звернення акціонера до ради директорів з описом претензій і вимогами про подання позову з боку корпорації. Якщо уповноважені особи корпорації подадуть такий позов до боржника товариства, акціонер втрачає право на звернення з таким самим позовом. Разом з тим акціонери у певних випадках звільняються від обов’язку подавати раді директорів корпорації попередні претензії, якщо останні були б «марними»[711]. Вимога про додержання подібної процедури пояснюється тим, що все ж таки саме органи АТ, а не акціонери повинні виступати від їх імені в суді. Попереднє звернення до посадових осіб товариства також покликано заощадити на судовій процедурі, якщо органи товариства належним чином зреагують на заяву акціонера. Крім того, немаловажним є уникнення намагань окремих акціонерів учинити скандал у будь-який спосіб, а також заявляти вимоги з метою вимагання.

Видається за доцільне передбачити в законодавстві України норми про можливість пред’явлення акціонерами аналогічних позовів з метою реалізації своїх прав на захист. Право на звернення до суду слід надати також акціонерам (учасникам) іншого товариства, акції (права на вклади) якого має АТ у випадку, якщо останній ухвалює рішення, що порушують права інших товариств.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Стягнення на користь АТ збитків, заподіяних йому винною поведінкою посадових осіб правління або іншого органу АТ.:

  1. Забезпечення системою корпоративного управління стратегічного керівництва корпорацією, ефективного нагляду за діяльністю виконавчого органу та відповідальності посадових осіб та значних акціонерів.
  2. Стаття 62. Вимоги до посадових осіб органів акціонерного товариства
  3. Вимоги до посадових осіб органів управління акціонерним- товариством-
  4. Особливості придбання одним товариством іншого, при володінні 90% або більше його майна (акцій)[53] [54]
  5. Стаття 63. Відповідальність посадових осіб органів акціонерного товариства
  6. Придбання одним товариством іншого, при володінні 90% або більше його акцій, як різновид злиття товариства
  7. Виконавчий орган акціонерного товариства (правління)
  8. ЗАПИТ про видачу витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців
  9. ЗАПИТ про видачу виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
  10. ЗАПИТ про видачу довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців
  11. § 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки
  12. § 6. Відповідальність держави за шкоду, заподіяну кооперативам, їх об'єднанням (спілкам) внаслідок втручання державних органів в їх діяльність
  13. 6.4.4 Стягнення державного мита