<<
>>

Суб'єкти права компаній ЄС

На які суб’єкти підприємницької діяльності поширюється дія права Спільноти щодо свободи підприємницької діяльності? Відповідно до частини 2 статті 43 ДзЄС свобода підприємництва включає право розпочинати та здійснювати діяльність у якості вільного працівника (підприємця - фізичної особи), а також засновувати та здійснювати управління підприємствами, зокрема, товариствами у розумінні частини 2 статті 48 ДзЄС.

Постає питання, які саме види товариств охоплює право товариств Спільноти, а отже і це дослідження. Пункт (g) частини другої статті 44 зазначає, що це товариства в сенсі частини другої статті 48, яка в свою чергу містить таке означення:

“Товариства” - це товариства, побудовані за цивільним чи торговим правом, зокрема кооперативи, та інші юридичні особи, чию діяльність регулює публічне чи приватне право, крім неприбуткових.

Термін “товариства”, що міститься у статті 48 ДзЄС, є широким за своїм значенням та не обмежується до певних правових структур або певних категорій осіб чи акціонерів.[24] [25] Європейська Комісія, в свою чергу, виходить із того, що назви та форми господарських товариств у кожній державі-члені мають свою історичну традицію і класифікацію, діяльність яких, перш за все, визначається національним законодавством.

У цьому контексті не можна не згадати визначення Європейського Суду Справедливості у справі Daily Mail:[26] [27]

“товариства є утвореннями права, та, відповідно до сучасного статусу права Спільнот, утвореннями національного права. Вони існують остільки, оскільки змінюється національне законодавство, яким і визначається порядок їх створення та діяльності”.

Тобто, право товариств Спільноти охоплює якнайширше коло товариств. Однак на практиці директиви права товариств Спільноти поширено на товариства, що являють собою об’єднання капіталу.

Чому так? Можна це пояснити, наприклад, домінуванням акціонерних товариств у економіці, чи тим, що товариства з

обмеженою відповідальністю є найбільш поширеним видом товариств. Однак, чи є такий статистичний підхід достатнім і переконливим аргументом того, що програма гармонізації права товариств Спільноти фактично оминає товариства, що є об’єднаннями осіб (повне і командитне товариство в праві України)? Цілком можливо, що саме це і було правдивою причиною застосування саме таких розв’язань в праві товариств Спільноти, хоч, з точки зору доктрини, такий підхід зумовлює принципова різниця між природою особових і капіталістичних товариств. Ці відмінності впливають також на роль держави в регулюванні діяльності окремих видів товариств, зокрема щодо гарантій прав учасників товариства, а отже потребують докладного висвітлення.

Принциповою відмінністю особових товариств від капіталістичних є обсяг правосуб’єктності. Хоч ЦКУ надає статус юридичних осіб всім товариствам, очевидним є, що правосуб’ єктність особових товариств залежна від їх учасників, в той час як капіталістичні товариства мають цілком відокремлену від своїх учасників правосуб’єктність. Яскравою ілюстрацією цієї тези може бути право товариств Польщі, в якому особові товариства не є юридичними особами.

Так, наприклад, явне товариство (еквівалент повного товариства в праві України) може від власного імені набувати права, зокрема нерухоме майно й інші речові права, брати на себе зобов’ язання, бути стороною в суді, отже є окремим від учасників суб’єктом права, але не є юридичною особою. В польській доктрині такий обсяг правосуб’єктності явного товариства досить стало окреслюють як “дефективна” юридична особа. Від звичайної юридичної особи її відрізняють дві риси. По-перше - явне товариство не має своїх статутних органів, оскільки функції органів управління юридичних осіб в явному товаристві виконують учасники, що мають право і обов’язок ведення справ товариства. По-друге - явне товариство не є (на відміну від товариств, що є юридичними особами) організаційною формою, що забезпечує окремим учасникам обмеження фінансового ризику, який вони несуть у зв’язку зі спільною діяльністю; кожен учасник несе необмежену відповідальність усім своїм особистим майном за зобов’ язання товариства солідарно з іншими учасниками а також з товариством.28 Такий суб’єкт виступає в господарському обороті як окрема особа (фірма), але внутрішня його структура нагадує спільне ведення діяльності фізичних осіб.

Інші особові товариства (командитне товариство, командитно-акціонерне товариство (не існує в праві товариств України, але наявне в більшості правових систем держав-членів Спільноти) є симбіозом особових і капіталістичних товариств, але в багатьох правових системах, в тому числі і в Україні, віднесені до особових товариств, оскільки особові елементи в цих видах товариств переважають.

Досить часто відмінності між особовими і капіталістичними товариствами підкреслено на рівні термінології - общество і товарищество в праві Росії, company і райпегеЫр в праві Англії, чи corporation і partnership в праві США.29 В Україні таке термінологічне відокремлення відсутнє, що, в поєднанні з наданням усім товариствам повноцінного статусу юридичної особи, може створювати хибне розуміння природи товариств.

Отже, увагу до капіталістичних товариств належить пов’язувати з наявністю в цих товариствах окремої правосуб’ єктності, а отже відокремленості

28

Wojciech Pyziol, Andrzej Szumaήski, Ireneusz Weiss, Prawo Spolek, Krakow, 2004., S. 85.

Назарова Г.В.

Корпоративне управління: Навчальний

Задихайло Д.В., Кібенко О.Р., посібник. - Х.: Еспада, 2003. - С. 71.

учасників товариства і самого товариства. Така ситуація має наслідком двозначність становища учасників товариства - з одного боку вони є повноцінними власниками товариства, а з іншого боку діяльність товариства (в тому числі й розпорядження майном, що товариству передали учасники) відокремлена від діяльності учасників, вплив яких на діяльність товариства опосередковано діяльністю органів управління товариства, зокрема загальних зборів учасників (акціонерів) товариства. Щоб підкреслити різницю між особовими і капіталістичними товариствами, слід нагадати, що учасники особових товариств зберігають за собою можливість поточного керування справами товариства, а отже й зберігають контроль над майном, яке вони передали до товариства. Власне ця ознака капіталістичних товариств пояснює, чому правове регулювання діяльності капіталістичних товариств має бути більш детальним і чітким в порівнянні з діяльністю особових товариств.

В межах Спільноти гарантії учасників товариств з окремою правосуб’єктністю, а отже акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, набувають ще більшого значення, адже громадянин однієї держави-члена, стаючи учасником товариства в іншій державі-члені, а отже передаючи цьому товариству своє майно, мусить бути певен, що його майно і права надійно захищені. Саме тому програма гармонізації права товариств в Спільноті обіймає насамперед капіталістичні товариства, хоч це не виключає, що пізніше в рамках цієї програми будуть гармонізовані гарантії інтересів учасників особових товариств.

Однак метою гармонізації законодавства ЄС в сфері права компаній не є уніфікація організаційно-правових форм товариств у Спільноті. Натомість метою гармонізації є забезпечення еквівалентного ступеню захисту інтересів акціонерів, підприємців, кредиторів і третіх сторін у межах Спільноти для створення сприятливого середовища для укладення транскордонних угод та ефективного функціонування внутрішнього ринку. На думку Комісії,

“товариствами є організації, які створені і управляються згідно з правовими вимогами. Вони включають різні категорії осіб, такі як: акціонери, робітники, кредитори і треті сторони - всіх, хто так чи інакше пов ’язаний із підприємництвом ”.

Отже, “рівний захист цих різних інтересів допомагає створити зручне

„30

середовище для товариств , тому основною метою регулювання діяльності товариств на рівні ЄС є створення сприятливих умов для підприємництва та захист учасників відносин, що випливають з діяльності товариства.

Що стосується положень Договору стосовно права розпочинати та здійснювати діяльність у якості вільного працівника (підприємця - фізичної особи), та права засновувати та здійснювати управління підприємствами на території Спільноти, мова йде про свободу підприємницької діяльності. Концепція права на підприємницьку діяльність, закріплена в Конституції України, Цивільному та Господарському кодексах України[28] [29] відповідатиме змісту свободи

підприємницької діяльності на території Спільноти, тому ми не будемо зупинятися на цих положеннях законодавства України детально.

Стосовно застосування терміну “товариства”, спробуємо визначитися більш детально. Загалом, терміни “право компаній”, “корпоративне право” та “право господарських товариств” вживаються на однаковому рівні якщо не в законодавстві, то в доктрині права України. У спробі розрізнити ці поняття Інна Спасібо-Фатєєва відмічає, що “українські акціонерні товариства мають не тільки схожість з корпорацією системи загального права, але й практично тотожні з підприємницькими корпораціями.”[30] Таким чином, підкреслює авторка, “корпорацію, компанію та акціонерне товариство варто розуміти як однопорядкові утворення, що базуються на об’єднанні осіб та їх капіталів.” Виходячи із таких міркувань, термін компанія буде тотожнім терміну “товариства”, закріпленому в Цивільному Кодексі України, хоча, необхідно бути обережним стосовно терміну корпорація, оскільки відповідно до Господарського кодексу України корпорація визначається як організаційно-правова форма господарських об'єднань.[31] Отже у контексті адаптації “товариства” можна розглядати як аналог організаційно- правової форми “company’ в праві Великобританії, “Gesellschaft” у праві Німеччини та Австрії, та “societe” у праві Франції, основною характеристикою яких є об’єднання осіб та капіталів.

Відповідно, аналогом регулювання у праві України будуть виступати відносини, пов’язані з діяльністю таких господарських товариств, як акціонерні товариства; товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю. Ми зосередемо основну увагу на відносинах, що виникають в зв’язку з діяльністю акціонерних товариств.

Таким чином, із переходом до ринкових економічних відносин, процесами приватизації та розвитком акціонерної форми підприємницької діяльності в будь- якій державі закономірно постає питання захисту прав фізичних та юридичних осіб, що випливають із участі в акціонерному товаристві. Проблема захисту прав акціонерів є особливо нагальною в умовах становлення і розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки, а тому підлягає досить всебічному правовому регулюванню з боку держави.

Передумовою ефективності такого правового регулювання є вдосконалення законодавства, що визначає правовий статус та засади діяльності акціонерних товариств, встановлює гарантії реалізації прав акціонерів, різноманітні способи та механізми, спрямовані на забезпечення захисту цих прав. В Україні питанню реалізації та захисту прав акціонерів присвячено лише кілька статей Закону України “Про господарські товариства”. Із прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України ситуація практично не змінилась. І хоча поступово прогалини у законодавстві заповнюються шляхом прийняття підзаконних нормативних актів, очевидною є потреба в існуванні спеціального закону про акціонерні товариства, який наразі ще не набув чинності.

<< | >>
Источник: МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ. ДЕРЖАВНИЙ ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА.. ПРАВО КОМПАНІЙ: ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ACQUIS COMMUNAUTAIRE ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. © Державний департамент з питань адаптації законодавства.. 2009

Еще по теме Суб'єкти права компаній ЄС:

  1. § 5. Суб'єкти правовідносин
  2. Частина перша Розділ І Загальна теорія кооперативного права Предмет, система, витоки, суб'єкти
  3. § 2. Суб'єкти право власності в кооперації
  4. Суб'єкти правовідносин. Поняття правосуб'єктності
  5. § 3. Суб'єкти правових відносин, їх види. Поняття юридичної особи
  6. Суб'єкти правотворчості
  7. § 3- Інститути і суб'єкти демократії
  8. § 3- Інститути і суб'єкти демократії
  9. БЛОК І. ОСОБИ Модуль І. СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
  10. Поняття державно-правових відносин. Об'єкти і суб'єкти державно-правових відносин.
  11. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  12. § 4. Суб'єктивні права, правомочність і юридичні обов'язки суб'єктів права
  13. Суб’ект права — особа а) Суб ’єкт права
  14. І. ВВЕДЕННЯ ДО ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРАВА КОМПАНІИ
  15. § 3. Об'єкти права власності кооперативів та їх об'єднань
  16. § 4. Суб'єктивне право і суб'єктивний обов'язок як основний юридичний зміст правовідносин