<<
>>

§ 1. Сутність поняття «корпорація»

Термін «корпорація» не має єдиного визначення в законодавстві України, очевидно, насамперед тому, що ним не оперує ЦК. ГК визначає корпорацію як договірне об’єднання, що створюється на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Таке ж визначення корпорації наводиться і в Державному класифікаторі організаційно-правових форм господарювання України (ст. 120)[130].

У контексті Класифікації інституційних секторів економіки України[131] термін «корпорація» використовується вже як узагальнюючий термін для господарських товариств, бо означає інституційні одиниці, створені спеціально з метою ринкового виробництва товарів та послуг і є джерелами прибутку чи іншої фінансової вигоди для своїх власників. При цьому підкреслюється, що корпорації знаходяться у приватній власності

акціонерів і пайовиків (курсив В.

Борисової), відповідальність кожного з яких обмежена розміром капіталу, вкладеного в акції. До корпоративних належать кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (ст. 63 ГК).

На підставі аналізу наведених визначень, не акцентуючи при цьому увагу на «специфічність» правових категорій, якими оперує законодавець у галузі господарювання[132], можна дійти висновку про те, що й у першому, і в другому випадку під корпорацією розуміються корпоративні юридичні особи. Проте якщо в першому випадку корпорацію становить група організацій, яка виникає на підставі їх співробітництва, маючи за мету координацію виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань, то у другому випадку корпорацією є одна організація — юридична особа, для якої властиві корпоративні відносини, на засадах котрих нею здійснюється діяльність.

Класифікатор відносить до корпорацій підприємства, утворені двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором) на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), а засновники (учасники) на основі корпоративних прав спільно управляють справами, у тому числі через органи, що ними створюються, і беруть участь у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Загальні положення про юридичну особу. Категорія юридичної особи була уведена в науковий і практичний обіг для того, аби підкреслити особливий характер утворення, що не є людським індивідом. За допомогою цієї категорії врегульовується низка питань, що в загальній сукупності дають можливість визначити правовий статус цього суб’єкта.

Класичною формою юридичної особи є корпорація, тобто юридична особа, заснована на участі (членстві). Вже пізніше з’явились інші форми юридичної особи і на сьогодні ця категорія охоплює, крім підприємницьких товариств (господарські товариства та виробничі кооперативи) також непідприємницькі товариства, закріплюючи організаційно-структурну, майнову і функціональну єдність відмінного від фізичної особи учасника цивільних відносин, встановлює межі його цивільної право- і дієздатності, визначає порядок його створення і припинення.

Для характеристики корпорації як юридичної особи важливим є те, що інститут юридичної особи з самого початку ґрунтувався на самостійності даного колективного утворення і неможливості його зведення до простої сукупності учасників і вкладеного ними майна[133].

В майновій сфері юридична особа з’явилась як форма задоволення суспільних потреб у механізмі централізації капіталу. З огляду на це правники при характеристиці юридичної особи ставили на перше місце ознаку її організаційної єдності, що і на сьогодні підтверджено в доктрині цивільного права України.

Між тим категоріальний склад теорії права не може бути незмінним, раз і назавжди даним, тому і така категорія, як юридична особа, постійно трансформується. Можна вказати тільки на один із етапів цього процесу — зміну підходу до суб’єктного складу засновників юридичної особи як до якісного (коли спостерігається надання можливості юридичним особам поруч з фізичними виступати засновниками інших юридичних осіб), так і до кількісного (коли визнається існування юридичних осіб, які засновуються однією особою). А звідси виникає декілька інша розстановка акцентів і в ознаках, і у функціях, притаманних цій категорії в сучасних умовах.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме § 1. Сутність поняття «корпорація»:

  1. РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА Глава 1. Корпорація як юридична особа
  2. 2.1. Поняття та сутність психічного розвитку
  3. Розділ 4. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ
  4. Тема 4. Поняття держави і причини її виникнення, Типологія держав за їх сутністю
  5. СТАНОВЛЕННЯ КОРПОРАЦІЙ, КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА та корпоративного управління глава 1. Становлення корпорацій
  6. в) Юридична особа (корпорація)
  7. § 1. Світові процеси становлення корпорацій
  8. § 2. Виникнення корпорацій в Україні
  9. § 2. Окремі види корпорацій
  10. Колегіальні та одноособові виконавчі органи корпорацій.
  11. § 7. Сутність права
  12. § 3. Сутність держави
  13. Поняття справедливості потрібно відрізняти від поняття права
  14. 1. Сутність ринку
  15. § 1. Сутність криміналістичної методики