<<
>>

§ 4. Установчі документи господарських товариств: зміст та порядок оформлення

Установчі документи — це документи, на підставі яких утворюється і діє юридична особа. Вони визначають індивідуальні особливості статусу конкретної юридичної особи в межах чинного законодавства.

В установчих документах виражена воля засновників створити господарське товариство, наділити його статутним капіталом, а також визначені взаємини між учасниками, між учасниками і самим товариством тощо.

До установчих документів господарських товариств чинне законодавство відносить статут (на підставі статуту діють акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю), засновницький договір (укладають учасниками повного товариства та командитного товариства з двома і більше повними учасниками), меморандум (є установчим документом командитного товариства з одним повним учасником).

Установчі документи містять положення двох видів: обов’язкові (визначені законом) та факультативні (ті, що визначені учасниками в кожному конкретному випадку).

Установчі документи господарського товариства, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Досить часто на практиці виникають проблеми, пов’язані із вчиненням нотаріальних дій під час оформлення установчих документів. Зокрема ототожнюють такі дії, як посвідчення договору та засвідчення справжності підпису на документі.

Необхідність нотаріального засвідчення справжності підписів засновників (учасників) на статуті та меморандумі пов’язана з вимогою п.

5 ст. 8 та п. 5 ст. 42 Закону про державну реєстрацію, яким передбачено, що «підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені».

Під час вчинення цієї нотаріальної дії нотаріус засвідчує тільки той факт, що ста- тут/меморандум підписані саме тими особами, які фігурують як засновники (учасники) господарського товариства, що повною мірою відповідає вимогам пп. 260, 261 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.04 за № 283/8882.

Згідно з цими пунктами нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить закону і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що ганьблять честь і гідність людини. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Державне мито за нотаріальне засвідчення справжності підпису на установчому договорі має справлятись за ставкою, визначеною у підпункті «р» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто у розмірі 0,02 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Наступною нотаріальною дією є посвідчення угоди (в нашому випадку на бажання учасників може бути нотаріально посвідчений засновницький договір).

Нотаріуси зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значення поданого ними проекту засновницького договору і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваного засновницького договору вимогам закону і дійсним намірам сторін.

Державне мито при нотаріальному посвідченні засновницького договору має стягуватися за ставкою, визначеною у пп. »е» п. 3 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», тобто у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Зазначимо, що засновницький договір не підлягає оцінці, розмір статутного капіталу, розмір вкладів учасників не є ціною або сумою цього договору.

Саме тому засновницький договір належить до договорів, що не підлягають оцінці.

Установчі документи слід погоджувати з органами Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених Положенням про концентрацію, затвердженим Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.02.02 № 33-р. Так, попереднє одержання дозволу Комітету або Адміністративної колегії Комітету на концентрацію є обов’ язковим, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації з урахуванням відносин контролю за останній фінансовий рік, зокрема за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у випадках, передбачених Положенням про концентрацію.

Відповідальність за зміст установчих документів несуть учасники господарського товариства.

Статут є локальним актом таких господарських товариств, як акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю. Загальними відомостями, що зазначені в статутах усіх товариств, є: найменування товариства, органи управління товариством, їхня компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Поряд із цими відомостями до статуту входять і відомості, необхідні для окремих форм господарських товариств.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю має містити відомості про: розмір статутного капіталу товариства з визначенням частки кожного учасника, склад і компетенцію органів управління товариством, порядок прийняття ними рішень, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі товариства.

Статут акціонерного товариства має містити відомості про:

1) повне та скорочене найменування товариства українською мовою;

2) тип товариства;

3) розмір статутного капіталу;

4) розмір резервного капіталу;

5) номінальну вартість і загальну кількість акцій, кількість кожного типу розміщених товариством акцій, у тому числі кількість кожного класу привілейованих акцій, а також наслідки невиконання зобов’язань з викупу акцій;

6) умови та порядок конвертації привілейованих акцій певного класу у прості акції товариства чи у привілейовані акції іншого класу у випадках, якщо товариством передбачений випуск привілейованих акцій;

7) права акціонерів — власників привілейованих акцій кожного класу;

8) наявність переважного права акціонерів приватного товариства на придбання акцій цього товариства, які пропонуються їх власником до продажу третій особі, та порядок його реалізації;

9) порядок повідомлення акціонерів про виплату дивідендів;

10) порядок скликання та проведення загальних зборів;

11) компетенцію загальних зборів;

12) спосіб повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному загальних зборів;

13) склад органів товариства та їх компетенцію, порядок утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, а також порядок зміни складу органів товариства та їх компетенції;

14) порядок внесення змін до статуту;

15) порядок припинення товариства.

Статут акціонерного товариства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству.

Статут слід відрізняти від цивільно-правового договору, оскільки для затвердження статуту та внесення змін до нього свою волю мають висловити більшість учасників, а не кожен із них (одностайності немає).

При оформленні статуту слід керуватися положеннями ст. 8 Закону про державну реєстрацію, згідно з якою «установчі документи юридичної особи, а також зміни до них викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади».

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Засновницький (установчий) договір — цивільно-правовий договір, на підставі якого утворюються та діють повні товариства та командитні товариства з 2 і більше повними учасниками.

У засновницькому договорі господарського товариства визначаються зобов’язання учасників створити товариство, порядок їхньої спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників.

Додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору встановлені окремо для повного і командитного товариства.

Аналіз положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону про господарські товариства дає можливість дійти висновку про те, що засновницький договір командитного товариства має містити відомості про:

• найменування командитного товариства;

• вид товариства;

• предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

• склад засновників та учасників;

• порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

• управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

• порядок вступу до товариства та виходу з нього;

• розмір та склад складеного капіталу товариства;

• порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

• розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

• порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

• сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів;

• розподіл прибутків та збитків;

• умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір повного товариства має містити відомості про:

— найменування повного товариства;

— вид товариства;

— предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

— склад засновників та учасників;

— порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

— управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

— порядок вступу до товариства та виходу з нього;

— розмір та склад складеного капіталу товариства;

— розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

— розмір, склад та порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

— порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі товариства;

— розподіл прибутків та збитків;

— умови його реорганізації та ліквідації.

Засновницький договір може містити також відомості щодо інших умов діяльності товариства, які не суперечать закону.

На засновницький договір поширюються всі положення чинного законодавства України про правочини.

Засновницький договір як установчий документ має бути викладений державною мовою. До того ж закон не забороняє викладення засновницького договору одночасно кількома мовами — українською та однією чи кількома іноземними. Така необхідність може бути викликана участю в товаристві іноземних фізичних та/або юридичних осіб.

Учасники повного товариства, повні учасники командитного товариства мають дійти згоди щодо всіх істотних умов засновницького договору. Цивільний кодекс України визнає істотними умовами договору умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Засновницький договір має бути викладений письмово, прошитий, пронумерований та підписаний засновниками (учасниками) або уповноваженими особами.

Частина 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію передбачає, що «підписи засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально посвідчені».

До того ж виникає запитання, чи необхідно посвідчувати підписи засновників (учасників) на засновницькому договорі?

Вчинення нотаріальних дій в Україні нині регламентовано Законом України «Про нотаріат» від 02.09.93 № 3425-XII та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5.

Статті 34 та 36 Закону України «Про нотаріат» визначають перелік нотаріальних дій, які вчиняються державними нотаріальними конторами та приватними нотаріусами. Так, до нотаріальних дій віднесено:

— засвідчення справжності підпису на документах;

— посвідчення угод (договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів та ін.).

Розділ 28 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначає правила засвідчення справжності підпису на документах.

До того ж нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Таким чином, засвідчення справжності підпису засновників/учасників на засновницькому договорі є неможливим.

Чинне законодавство прямо не встановлює вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення засновницького договору.

Якщо учасники не виявлять бажання посвідчувати засновницький договір нотаріально, останній вважатиметься укладеним із моменту надання йому письмової форми. Правочин вважають таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Засновницький договір, стороною якого є юридична особа, має бути підписаний особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи — засновника, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Водночас учасники командитного товариства можуть домовитися про нотаріальне посвідчення договору. У такому випадку засновницький договір вважають укладеним із моменту його нотаріального посвідчення.

Зазначимо, що нотаріальне посвідчення правочину здійснює нотаріус шляхом вчинення на засновницькому договорі посвідчувального напису.

Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого засновницького договору, який відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України):

— зміст засновницького договору не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

— особа — сторона засновницького договору, — повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

— волевиявлення учасника засновницького договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

— засновницький договір має вчинятися у формі, встановленій законом;

— засновницький договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначимо, що відповідальність за відповідність засновницького договору законодавству несуть засновники (учасники) товариства.

Меморандум — одноособова заява повного учасника командитного товариства. Меморандум є установчим документом командитного товариства, в якому лише один повний учасник.

Меморандум командитного товариства має містити відомості про:

• найменування командитного товариства;

• вид товариства;

• предмет і мету (цілі) діяльності товариства;

• склад засновників та учасників;

• порядок спільної діяльності учасників щодо утворення товариства;

• управління діяльністю товариства та участі в ньому засновників;

• порядок вступу до товариства та виходу з нього;

• розмір та склад складеного капіталу товариства;

• порядок внесення вкладів учасниками до складеного капіталу товариства;

• розмір частки кожного учасника у складеному капіталі товариства;

• порядок зміни часток кожного з повних учасників у складеному капіталі товариства;

• сукупний розмір вкладів вкладників у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів;

• розподіл прибутків та збитків;

• умови його реорганізації та ліквідації.

Підпис повного учасника на меморандумі має бути нотаріально посвідчений.

<< | >>
Источник: Мельник О.О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009

Еще по теме § 4. Установчі документи господарських товариств: зміст та порядок оформлення:

  1. 1.11 Установчі документи товариства
  2. Закон України Про акціонерні товариства Зміст документа
  3. § 1. Формування майна господарського товариства. Статутний капітал господарського товариства
  4. § 3. Порядок злиття, поділу, приєднання та перетворення господарського товариства
  5. Глава 3. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ
  6. § 1. Характеристика осіб, які можуть виступати учасниками господарського товариства. Право на участь у господарському товаристві
  7. Установчі збори акціонерного товариства
  8. Стаття 10. Установчі збори акціонерного товариства
  9. Переваги акціонерних товариств у порівнянні з іншими формами господарських товариств
  10. § 4. Ліквідація господарського товариства
  11. § 1. Поняття господарського товариства
  12. Розділ ІІ ОСОБЛИВА ЧАСТИНА (ПРАВОВИЙ СТАТУС ОКРЕМИХ ВИДІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ) Глава 9. АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО: ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ