<<
>>

Використання механізму розкриття інформації як засобу регулювання корпоративних відносин (замість встановлення численних обмежень і заборон здійснення певних дій).

Все більше уваги у регулюванні корпоративних відносин на європейському рівні приділяється питанням розкриття інформації. На думку багатьох експертів, самий факт того, що інформація про певні дії або факти повинна бути оприлюднена чи розкрита серед зацікавлених осіб, забезпечує додержання найкращих стандартів корпоративної поведінки значно ефективніше, ніж прямі заборони або обмеження, встановлені нормами права.

Практика свідчить про те, що учасники корпоративних відносин прагнуть уникати у своїй діяльності вчинків, які можуть бути оцінені як недобросовісні, сумнівні. Передбачити усі варіанти такої поведінки у нормах права та заборонити їх практично неможливо, тому механізм розкриття інформації є найбільш дієвим способом забезпечення належної поведінки учасників корпоративних відносин. Останнє через механізми розкриття інформації є більш гнучким і необтяжливим засобом регулювання, ніж встановлення у законодавстві деталізованих правових норм. Крім того, виконання учасниками корпоративних відносин вимог щодо повного, суттєвого та своєчасного розкриття інформації проконтролювати значно легше, ніж виконання вимог щодо певної поведінки.

У перспективі багато норм чинного корпоративного законодавства, які регулюють поведінку сторін шляхом прямих приписів або заборон, мають бути замінені на вимоги розкриття інформації.

Однак у регулюванні корпоративних відносин через механізм розкриття інформації є певні обмеження:

- розкриття інформації є сферою регулювання, в якій взаємодіють норми корпоративного законодавства та законодавства про цінні папери, і тому дуже часто одна й та ж сама інформація потребує неодноразового розкриття. Вимоги цих двох галузей законодавства щодо розкриття інформації мають бути скоординовані та узгоджені;

- надто широке застосування механізмів розкриття інформації може привести до перевантаження учасників корпоративних відносин інформацією різного роду, що призведе до нездатності зацікавлених осіб адекватно оцінювати надану інформацією. При визначенні переліку відомостей, які мають надаватися учасникам корпоративних відносин, треба чітко встановлювати, наскільки ця інформація є суттєвою (не слід застосовувати принцип «чим більше — тим краще»). Насичення інформації даними, що не мають суттєвого значення і ускладнюють сприйняття основної частини інформації, слід розглядати як порушення вимог щодо розкриття інформації. Важливе значення має також форма надання інформації.

4.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Використання механізму розкриття інформації як засобу регулювання корпоративних відносин (замість встановлення численних обмежень і заборон здійснення певних дій).:

  1. Встановлення законодавством вимог до обов’язкового розкриття інформації:
  2. Шляхи вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в Україні
  3. Створення відповідної правової бази для використання нових інформаційних і комунікаційних технологій учасниками корпоративних відносин.
  4. 4. Розкриття інформації та прозорість
  5. 4. Розкриття інформації та прозорість
  6. Розкриття акціонерним товариством- інформації на фондовому ринку
  7. Тема 8. Техніко-криміналістичні засоби пошуку і встановлення особи за певними її ознаками
  8. § 4. Механізм правового регулювання
  9. § 4. Механізм правового регулювання
  10. Забезпечення прав акціонерів встановленням механізму реалізації їх прав на інформацію та захист.