>>

Вступ

У радянський період мало місце втручання державних органів в кооперативну діяльність, обмеження прав громадян на коопера­цію. Так. в 30-х роках в СРСР, в тому числі і в УРСР, була здійснена примусова колективізація сільського господарства.

Внаслідок цього заходу було ліквідовано прошарок заможного селянства, яких нази­вали куркулями. В 60-х роках здійснювалися заходи по примусово­му укрупненню колгоспів, по перетворенню багатьох з них в радго­спи. У 70-х роках у відповідності з урядовим нормативним актом «Загальним положенням про міжгосподарське підприємство (орга­нізацію) в сільському господарстві», затвердженим постановою Ра­ди Міністрів СРСР від 14 квітня 1977 р.[1] за вказівками державних сільськогосподарських органів за рахунок майнових внесків і кош­тів колгоспів-учасників створювались міжколгоспні, державнокол- госпні, міжгосподарські підприємства, організації в тваринництві, рослинництві, птахівництві та інших галузях сільського господарс­тва.

Завершальним етапом нігілістичного ставлення партійно-ад­міністративного апарату колишнього СРСР до кооперації в СРСР стала ліквідація промислової кооперації. ЦК КПУ і Рада Міністрів УРСР своєю постановою від II жовтня 1960 р. № 1698 «Про

промислову кооперацію Української РСР»[2], прийнятою на вико­нання відповідної постанови Ради Міністрів СРСР від 20 липня 1960 р. № 784, скасували в Українській РСР промислову коопера­цію і органи кооперативного страхування.

В Україні нині діють споживча і сільськогосподарська коопе­рація, кооперація в сфері послуг, житлово-будівельна, садівницька, дачна, гаражна та інші види кооперації. Законом України «Про споживчу кооперацію» врегульована діяльність споживчої коопера­ції, Законом України «Про власність» і Земельним кодексом суб'є­ктами права колективної власності на майно і на землю визначені сільськогосподарські, в т.ч. садівницькі кооперативи, серед суб'єк­тів права власності на землю названі дачні і гаражні кооперативи.

Конституція України (ст. 36) закріплює право громадян Укра­їни на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціаль­них і культурних інтересів. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.

Оскільки законодавства про інші види кооперації, крім назва­них, немає, то в процесі діяльності інших видів кооперації викори­стовується Закон СРСР «Про кооперацію», прийнятий Верховною Радою СРСР 26 травня 1988 року2. Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» з пи­тань, не врегульованих законами України, дозволялось застосову­вати закони колишнього СРСР за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України[3].

Споживча кооперація в Україні діє у відповідності з міжна­родними кооперативними принципами, які відтворені в Законі «Про споживчу кооперацію», а також в статутах про споживчі товариства та районні і обласні (республіканської в Автономній Республіці Крим) спілки споживчих товариств України. Споживчі товариства і спілки об'єднані в Центральну спілку споживчих това­риств України (Укоопспілку), яка в 1993 році як така, що відповідає міжнародним кооперативним принципам, була прийнята в Міжна­родний кооперативний альянс.

Незважаючи на затяжну економічну кризу в економіці Украї­ни споживчі товариства і спілки справджують мету їх призначення — на основі добровільного об'єднання в кооперативи (товариства) і взаємодопомоги забезпечити ефективність сільськогосподарсько­го та іншого виробництва, надання послуг і поліпшення економіч­ного стану членів кооперативу. Це досягається завдяки наявності Закону «Про споживчу кооперацію», за допомогою якого є можли­вість захитати свої права та інтереси, зберегти своє існування як кооперативної системи, а також тих законів, які підтверджують право на існування інших видів кооперативів.

17 липня 1997 р. прийнято Закон України «Про сільськогос­подарську кооперацію», який регулює діяльність сільськогосподар­ських виробничих та обслуговуючих кооперативів.

Тим самим були створені правові умови для відродження, в Україні сільськогоспо­дарської кооперації. Потребують законодавчого врегулювання коо­перативи інших видів, зокрема, промислові, житлово-будівельні, гаражні, садівницькі, дачні тощо.

Після прийняття щодо них законодавчих актів і узагальнення досвіду їх застосування стане можливим підготовка і прийняття консолідованого законодавчого акта — Закону України «Про коо­перацію» або ж Кооперативного кодексу України.

За допомогою кооперативних норм встановлюється правовий статус кооперативів та їх об'єднань, членів кооперативу, регулює­ться їхня кооперативна діяльність в сфері виробництва і послуг, організаційні, майнові, земельні, трудові, господарсько-договірні та інші кооперативні відносини.

Інститути кооперативного права як комплексної галузі права розглядаються у взаємодії з нормами галузей цивільного, адмініст­ративного, фінансового, господарського, трудового, міжнародного та інших галузей права. Таке поєднання норм кооперативного права з нормами сумісних галузей права спрямоване на забезпечен­ня прав та інтересів кооперативів і їх членів, кооперативних об'єд­нань і створених ними підприємств і організацій, на підвищення ефективності кооперативного законодавства.

Незважаючи на тривалу історію розвитку різних видів коопе­рації, на стабільність їх організаційних форм і принципів діяльності та наявність законодавчих актів, якими кооперативні відносини врегульовані, в юридичних, економічних, сільськогосподарських і навіть в кооперативних вузах України до цього часу нема навчаль­ної дисципліни, нема ні підручника ні наукового посібника з кооперації. Відсутність навчальної дисципліни кооперативного права у вузах, відсутність монографічних досліджень з основних засад його застосування на практиці, недостатня популяризація кооперативного законодавства в книгах, статтях, інших засобах масової інформації призвело до низького рівня правових знань з цієї надто важливої і надто поширеної сфери суспільного життя і суспільних відносин.

Кооперативне право як правова наука повинна зайняти чільне місце в системі науки українського права, стати однією з провідних її галузей. Кооперативне право — це сума знань про кооперативне законодавство і правових норм з інших галузей права, що стосую­ться кооперативних відносин, про кооперативно-правові відноси­ни, що функціонують в різних сферах суспільного життя. В цю суму знань входять знання про історію виникнення кооперативного законодавства, про принципи кооперативного права і структуру правових норм і систему правових інститутів, про правотворчу і правозасгосовчу діяльність та перспективи розвитку цієї галузі пра­ва і галузі науки українського кооперативного права.

Українське кооперативне право як галузь права повинно мати свою навчальну дисципліну. Вона має свій предмет вивчення, принципи і систему науки права. В основі галузі науки кооперати­вного права лежать вчення про предмет, принципи і методи право­вого регулювання кооперативних відносин, про витоки кооперати­вного права, про суб'єкти і об'єкти аграрного права, про право членства і правове становище кооперативів та їх об'єднань. За своїм правовим змістом ці питання належать до загальної теорії коопера­тивного права, до її першої (загальної) частини.

Другу (особливу) частину науки кооперативного права склада­ють розділи про реалізацію правоздатності кооперативів та їх об'єднань. До них належать розділи про право власності в коопе­рації, правові засади взаємовідносин держави і кооперації, правове регулювання фінансової і зовнішньоекономічної діяльності, догові­рних відносин, про юридичне обслуговування кооперативів і охо­рону кооперативної власності.

Окрему — третю частину навчальної дисципліни становить розділ про загальну характеристику кооперативного права зарубіж­них країн.

Опанування викладеними в цьому підручнику правовими знаннями сприятиме підвищенню ефективності законотворчої і правозастосовної діяльності, посиленню захисту прав і інтересів кооперативів та їх об'єднань, членів кооперативних організацій, реалізації одного з основних міжнародних принципів кооперації — стимулювання навчання, забезпечення певного мінімального рівня освіти членів кооперативів.

| >>

Еще по теме Вступ:

  1. ВСТУП
  2. ВСТУП
  3. ВСТУП
  4. ВСТУП
  5. ВСТУП
  6. ВСТУП
  7. Вступ
  8. ВСТУП
  9. ВСТУП
  10. ВСТУП
  11. Вступ
  12. ВСТУП
  13. ВСТУП
  14. ВСТУП
  15. Вступ
  16. ВСТУП
  17. Вступ
  18. ВСТУП
  19. §3. Умови вступу в шлюб, порядок його укладення та
  20. Розділ I. Вступ