<<
>>

Глава 2. Загальні збори акціонерів

Чергові та позачергові загальні збори, їх компетенція. Підготовка до їх скликання та проведення зборів. Формування порядку денного. Забезпечення доступу акціонерів до участі в загальних зборах, складання списків акціонерів.

Надання акціонерам інформації. Оформлення повноважень представників акціонерів. Місце проведення загальних зборів. Сукупність дій для забезпечення ухвалення загальними зборами рішень. Порядок проведення загальних зборів. Порядок та принципи голосування. Порядок ухвалення рішень.

Оскільки питання про підготовку і проведення загальних зборів (далі — ЗЗ) акціонерів досить об’ємне, для зручності зведемо усі його аспекти до вирішення таких завдань.

1. Які ЗЗ проводяться — чергові чи позачергові.

2. Компетенція ЗЗ.

3. Підготовка ЗЗ:

3. 1. хто готує (варіанти: правління, наглядова рада, самі акціонери; допомагають реєстратори);

3. 2. коли готують;

3. 3. як готують:

3. 3. 1. порядок денний,

3. 3. 2. списки акціонерів,

3. 3. 3. оформлення повноважень,

3.

3. 4. вирішення питання про місце проведення ЗЗ,

3. 3. 5. повідомлення акціонерів (індивідуально і через засоби масової інформації),

3. 3. 6. підготовка інформації для акціонерів,

3. 3. 7. підготовка доповідей і матеріалів для виступів та прийняття рішень,

3. 3. 8. підготовка пропозицій по кандидатурах на посади членів органів АТ,

3. 3. 9. підготовка бюлетенів, пропозицій по кандидатурах членів мандатної і рахункової комісій,

3. 3. 10. підготовка проектів рішень і протоколу,

3. 3. 11. технічне забезпечення ЗЗ та інші питання (розселення, харчування тощо).

4. Проведення ЗЗ:

4. 1. реєстрація учасників ЗЗ;

4. 2. початок проведення ЗЗ;

4. 3. принципи голосування;

4. 4. порядок прийняття рішень.

Перша група питань залежить від вирішення того, які ЗЗ проводяться — чергові або позачергові, враховуючи те, хто виступає ініціатором їх скликання.

Як правило, чергові ЗЗ скликаються мінімум раз на рік, якщо інше не передбачено в статуті АТ, у ТОВ — не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено в статуті (ст. 45 Закону «Про господарські товариства», ч. 4 ст. 15 Закону «Про кооперацію», ст. 61, ч. 3 ст. 65 Закону «Про господарські товариства»).

Оскільки одним із питань, які виносяться на розгляд чергових ЗЗ, є затвердження річної фінансової звітності, то логічно було б вважати, що такі збори мають проводитися не пізніше останньої дати надання фінансової звітності. Але оскільки законодавством про бухгалтерський облік та фінансову звітність не передбачено наявності на звітності АТ відмітки про її затвердження чи незатвердження загальними зборами, то на практиці жодної прив’язки проведення ЗЗ до дати подання фінансової звітності не існує. Більш того, виносити питання щодо затвердження звітності на ЗЗ є недоцільним, оскільки правових наслідків «незатвер- дження» цієї звітності ЗЗ закон не передбачає. Фінансова звітність має надаватись акціонерам для ознайомлення, а не затверджуватися ними. На практиці чергові збори, як правило, проводяться не пізніше дати подання річного звіту до ДКЦПФР (для відкритих АТ — до 30 квітня, для закритих АТ — до 30 вересня).

Позачергові ЗЗ проводяться у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, передбачених його статутом, і в будь-яких інших випадках, якщо цього вимагають інтереси товариства, зокрема у ТОВ та ТДВ за наявності загрози значного скорочення статутного капіталу на вимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 % голосів, а також учасників ТОВ та ТДВ, що володіють у сукупності більш як 20 % голосів. Позачергові ЗЗ можуть скликатися ними у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства (ст. 45,61 та 65 Закону «Про господарські товариства»).

Закон «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» встановив, що позачергові ЗЗ корпоративного інвестиційного фонду можуть скликатися на вимогу спостережної (наглядової) ради або компанії з управління активами чи зберігача у разі: неплатоспроможності корпоративного інвестиційного фонду; зменшення вартості чистих активів більш як на 25 % порівняно з останньою оцінкою (для фондів закритого або інтервального типу); зменшення вартості чистих активів більш як на 15 % за семиденний строк (для корпоративних інвестиційних фондів відкритого типу); зменшення вартості чистих активів нижче їх номінальної вартості; необхідності затвердження рішення про укладення або розірвання договору з компанією з управління активами, зберігачем; необхідності обрання нових членів спостережної (наглядової) ради; наявності обставин, визначених у статуті корпоративного інвестиційного фонду (ч.

2 ст. 16).

У кооперативах позачергові збори скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об’єднання, членом якого він являється (ч. ч. 6 та 7 ст. 15 Закону «Про кооперацію»).

Слід звернути увагу на право акціонерів, які володіють більш як 10 % голосів, на внесення пропозицій до порядку денного ЗЗ. У ст. 43 Закону «Про господарські товариства» зазначено, що такі пропозиції акціонерів мають обов’язково вноситися до порядку денного. При цьому можливі такі ситуації:

якщо акціонеру, який забажав скористатися цим правом, належать акції у кількості більш ніж 10 % голосів, йому не треба об’єднувати свої голоси для реалізації цього права;

якщо акціонери не мають достатньої кількості голосів, то вони можуть об’єднатися для набрання у сукупності з іншими акціонерами більш ніж 10 % голосів;

якщо однакові пропозиції щодо порядку денного окремо надходять до виконавчого органу від різних акціонерів, кожен з яких не має 10 % голосів, але їх голоси перевищать 10 % голосів. В такому разі виконавчий орган має узагальнити ці пропозиції, підрахувавши загальний обсяг голосів, і якщо ця вимога буде додержана, запропоноване ними питання слід обов’язково включити до порядку денного. Втім, це питання не врегульоване в законі, і тому не всі правники погоджуються з таким підходом.

Отже, до порядку денного ЗЗ мають включатися обов’язково пропозиції акціонерів, які володіють індивідуально чи в сукупності з іншими акціонерами більш ніж 10 % голосів, та акціонерів, які подали окремо однакові пропозиції, якщо цим акціонерам належить в сукупності 10 % і більше голосів[625].

Зазначимо, що на практиці ця вимога досить часто використовується для введення міноритарних акціонерів в оману, коли за 45 днів до дати проведення ЗЗ акціонерам повідомляється «номінальний» порядок денний, а потім нібито на вимогу контролюючого акціонера до нього вносяться істотні доповнення (наприклад, питання щодо внесення змін до статуту, переобрання органів управління, реорганізації товариства тощо).

Чинним законодавством чітко не врегульовано порядок повідомлення акціонерів про зміни у порядку денному — це питання має вирішуватися статутом. Статути, які також складаються під впливом контролюючого акціонера (акціонерів), часто передбачають такі способи повідомлення, які не дозволяють міноритарним акціонерам довідатися про зміни у порядку денному. Оскільки законом передбачено повідомлення акціонерів за 10 днів до дати проведення ЗЗ (а це означає, що у цей строк має вийти повідомлення у друкованих засобах чи відправлене персональне повідомлення), то у кращому випадку довідатися про зміни порядку денного акціонери зможуть лише за декілька днів до проведення ЗЗ.

З огляду на викладене законодавче регулювання відносин, пов’язаних із доповненням порядку денного, має бути істотно вдосконалене.

У цілому підготовка, скликання і проведення чергових і позачергових ЗЗ відбуваються за однаковими правилами, які встановлені чинним законодавством і статутом товариства.

ЗЗ як вищий орган АТ мають відбуватися в будь-якому разі і тому заборона їх проведення не повинна застосовуватись як заходи забезпечення позову, як то іноді трапляється на практиці. Адже питання, віднесені законом до їх виключної компетенції, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства (ч. 2 ст. 159 ЦК), в противному разі це негативно би вплинуло на права акціонерів.

Друга група питань охоплює поняття компетенції ЗЗ. Компетенція ЗЗ передбачена ст. 159 ЦК і ст. 41 Закону «Про господарські товариства». Однак перелік питань, що їх закон відносить до компетенції ЗЗ, не є вичерпним. Тому в статуті АТ можуть передбачатися й інші питання, що розглядатимуться ЗЗ.

Залежно від того, чи можуть ті чи інші питання передаватися на розгляд іншим органам товариства, вони поділяються на дві групи: ті, які належать до виключної компетенції ЗЗ, і ті, які до неї не належать. Зокрема, до першої групи ч. 2 ст. 159 ЦК відносить чотири питання:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

Третя група питань стосується підготовки до проведення ЗЗ. Насамперед відповімо на запитання: хто ж проводить цю роботу. У ЦК прямої відповіді на це немає, а в Законі «Про господарські товариства» зазначено, що цим займається виконавчий орган АТ[626], який приймає це рішення або самостійно, або за вимогою наглядової ради, або ревізійної комісії у разі виникнення погрози істотним інтересам АТ або виявлення зловживань, вчинених його посадовими особами, або акціонерів, що у сукупності володіють більш 10 % голосів. При цьому, якщо протягом 20 днів виконавчий орган АТ не прийняв рішення про скликання позачергових ЗЗ, ці акціонери мають право самі скликати ЗЗ.

Якщо ЗЗ скликаються акціонерами, то вони для ефективності виконання цього завдання можуть створювати структуру, не передбачену Законом «Про господарські товариства», наприклад, організаційний комітет. Акціонери можуть звернутися і до осіб, що надають подібні послуги (наприклад, до юридичної компанії чи реєстратора). Законодавство не передбачає відшкодування товариством витрат акціонерів на скликання та проведення позачергових ЗЗ. Утім, акціонери, які скликають ЗЗ, можуть включити питання про відшкодування витрат до порядку денного і якщо вони будуть підтримані відповідної кількістю голосів, то товариство буде зобов’язане відшкодувати їм витрати.

Право саме виконавчого органу скликати ЗЗ (тобто визначати дату і місце їх проведення, порядок денний, порядок повідомлення акціонерів) випливає зі змісту ч. 3 ст. 45 Закону «Про господарські товариства»: якщо за вимогою наглядової ради ЗЗ скликає виконавчий орган, то стає зрозуміло, що сама наглядова рада це питання не вирішує ні в загальному порядку, ні при ініціюванні питання про скликання ЗЗ. Це важливо в зв’язку з тим, що в багатьох країнах саме наглядова рада проводить цю роботу. Таке положення запропоноване й у проекті Закону «Про акціонерні товариства».

Слід також відмітити, що підготовкою до скликання ЗЗ виконавчий орган займається за участю реєстратора, а часто й спеціалізованої юридичної компанії на підставі укладених договорів.

Оскільки повідомлення акціонерів слід здійснювати за 45 днів до скликання ЗЗ, то рішення про це приймається, як правило, не пізніше двох місяців до цієї дати.

Виконавчий орган приймає рішення про скликання ЗЗ; визначає дату проведення ЗЗ; визначає відповідальних за підготовку ЗЗ осіб (можливо, вони іменуватимуться комітетом); призначає членів реєстраційної і лічильної комісії; визначає порядок денний ЗЗ та спосіб повідомлення акціонерів про це у межах, встановлених статутом.

З огляду на складність роботи з підготовки ЗЗ виконавчому органу доцільно розробити графік проведення тих або інших заходів із вказівкою на одержання та розробки необхідних матеріалів для цього, строки виконання заходів та відповідальних осіб.

Порядок денний ЗЗ є одним з найважливіших питань корпоративного управління. При його формуванні слід ураховувати:

- що ЗЗ не мають права ні за яких обставин ухвалювати рішення відносно питань, які не включені до порядку денного;

- необхідність чіткого формулювання кожного питання порядку денного і неприпустимість включення до нього такого пункту, як «різне»;

- положення статуту АТ з того чи іншого питання;

- пропозиції акціонерів, які вони надсилають виконавчому органу не пізніше 30 днів до скликання ЗЗ після ознайомлення з запропонованим їм порядком денним.

Як уже зазначалося, в цей же строк акціонери, що володіють більш 10 % голосів, можуть вимагати включення додаткових питань до порядку денного. На підставі таких пропозицій виконавчий орган АТ вносить зміни і доповнення до порядку денного і вживає заходів щодо ознайомлення акціонерів з такими змінами і документами, які стосуються їх.

На практиці деякі АТ навіть спрощують процес внесення ними доповнень за пропозиціями акціонерів. Для цього останнім надають можливість заздалегідь ставити питання й одержувати на них відповіді від виконавчого органу. Такий підхід найчастіше знімає проблему наполягання акціонерів на включенні того чи іншого питання до порядку денного. Між тим в разі необхідності запобігти зайвій активності з боку тих чи інших акціонерів, яка шкодить АТ, виконавчі органи справедливо вживають заходів, аби не допустити спроб з боку таких акціонерів внести до порядку денного ЗЗ питання, що не належать до їх компетенції по суті або є провокаційними.

Разом з тим на рівні закону не визначено порядок розміщення питань порядку денного ЗЗ. Здавалося б, це не принципово, однак це лише перше враження. Такий порядок набуватиме значущості тоді, коли йдеться про питання, запропоновані акціонерами для включення їх до порядку денного. У такому разі виникають два варіанти розміщення питань: «причіпний вагон» для питань акціонерів, тобто коли їх додають наприкінці порядку денного, запропонованого виконавчим органом; розміщення їх так, як підказує логіка, а саме між питаннями запропонованого порядку денного.

Вибравши перший варіант, виконавчий орган легко може подолати загрозливу, зокрема для себе, ситуацію з питанням про недовіру йому і переобрання його складу. Наприклад, якщо за запропонованим виконавчим органом порядком денним спочатку йдуть питання про затвердження звітності, оцінку діяльності виконавчого органу і продовження його повноважень (або без цього), а наприкінці порядку денного — запропоновані акціонерами питання недовіри виконавчому органу, то який шанс проголосувати за останнє питання, якщо до цього робота виконавчого органу була визнана задовільною? Тобто, якщо по перших питаннях акціонерам не дали висловитися повною мірою, запевнюючи, що вони зможуть реалізувати своє право в подальшому при більш докладному розгляді питання про довіру правлінню, то їхній виступ наприкінці позбавляється будь-якого сенсу, тому що принципово питання про діяльність правління вже було вирішено ЗЗ.

Не менш важливим питанням є визначення кола осіб, запрошуваних на ЗЗ. Цими особами є: акціонери або їхні представники; члени виконавчого органу, що не є акціонерами, але мають право дорадчого голосу (ст. 41 Закону «Про господарські товариства»). Для цього потрібне складання списків акціонерів і оформлення повноважень представників акціонерів.

Акціонери. Ними є власники акцій. Однак при цьому треба враховувати таке:

- акціонером вважається особа, що оплатила вартість акцій, на які вона підписалася, була включена до реєстру і одержала сертифікат акцій, якщо їхній випуск здійснюється в документарній формі. Перелік акціонерів, які мають право на участь у зборах, визначається відповідно до реєстру (якщо акції випущені у документарній формі такий реєстр веде реєстратор чи само товариство, якщо у бездокументарній — то депозитарій). Якщо статутний капітал АТ оплачений не повністю, акціонерів, які не оплатили належні їм акції, не буде у реєстрі, і тому (залежно від кількості несплачених акцій) провести ЗЗ може бути неможливо внаслідок відсутності кворуму;

- якщо на загальних зборах акціонерів вирішується питання про збільшення статутного капіталу АТ за рахунок додаткового випуску акцій (ч. 2 ст. 48 Закону «Про господарські товариства»), то рішення про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції приймається на ЗЗ за участю осіб, які підписалися на ці акції (ч. 3 ст. 38 цього Закону).

Втім, ця норма не може не викликати непорозумінь, насамперед тим, що вона не узгоджується із загальним підходом, визначеним у ч. 1 ст. 159 ЦК, ч. 1 ст. 41 Закону «Про господарські товариства», згідно з якими в ЗЗ мають право брати участь акціонери, тобто особи, які вже є власниками акцій, а не потенційні власники. Виходить, що ч. 3 ст. 38 вказаного Закону не тільки надаються корпоративні права особам, які не є акціонерами, а більше того — ці особи впливають на корпоративні права акціонерів тим, що завдяки їх участі в голосуванні може бути ухвалене рішення про прийняття зайвої підписки[627]. В такому разі (особливо, коли розмір зайвої підписки є значним) розмиваються частки акціонерів в статутному капіталі і обсяг їх корпоративних прав вже матиме інше значення для здійснення ними свого впливу на управління.

До того ж ця норма не має закріпленого в законодавстві механізму реалізації, оскільки в ній не вказано, як визначатиметься кількість голосів осіб, що підписалися на додатково випущені акції, як ці голоси спів- відноситимуться з голосами акціонерів, яким чином визначатиметься в такому разі кворум;

- в ЗЗ мають право брати участь всі акціонери, незалежно від кількості і категорій належних їм акцій. Тобто, власники не голосуючих привілейованих акцій також повинні бути запрошені на ЗЗ, не говорячи вже про дрібних акціонерів-власників простих акцій. Таким чином, не запропонувати їм взяти участь у проведенні ЗЗ неможливо, незалежно від того, що їхній голос не має вирішального значення.

Між тим це питання не таке просте, а тому склалася різна судова практика по спорах про захист прав акціонерів, не запрошених на ЗЗ. З одного боку, суди виходять з того, що порушення мало місце, однак, умовно говорячи, їм можна зневажити, оскільки присутність дрібних акціонерів на ЗЗ абсолютно не вплинула б на прийняття ними рішення. З другого боку, тим самим суди визначають перебіг подій, не беручи до уваги потенціал дрібного акціонера, що він міг би використовувати на переконання інших акціонерів у прийнятті того або іншого рішення (якщо, звичайно, ці «інші» акціонери в тім або іншому ступені розпилені, а не складають антипод такому дрібному акціонеру);

- усі акціонери вносяться до списку власників іменних акцій (якщо, звичайно, акції іменні), що складається товариством, реєстратором чи де-

позитарієм на визначену дату—дату розсилання персональних повідомлень, визначену у рішенні виконавчого органу (орієнтовно за 50 днів до проведення ЗЗ). За ст. 41 Закону «Про господарські товариства» реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у ЗЗ, здійснюється згідно з реєстром акціонерів, складеним на день проведення ЗЗ. Порядок складення такого реєстру визначається: для акцій в документарній формі — Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів[628], в бездокументарній — Положенням про депозитарну діяльність[629].

Таким чином, реєстр акціонерів, які мають право на участь у ЗЗ акціонерів, повинен бути підготовлений станом на день проведення ЗЗ.

Якщо право власності на акції АТ перейшло в період після складання списку акціонерів, що повинні бути персонально повідомлені про проведення ЗЗ, але до дати його проведення, новий акціонер має можливість взяти участь в ЗЗ, однак він не буде включений до списку акціонерів, який складений на визначену дату і, як наслідок, не буде персонально повідомлений про проведення ЗЗ. Відповідно до норм п. 7. 15 Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів операція з переоформлення права власності на іменні цінні папери здійснюється реєстратором протягом п’яти робочих днів від дати прийняття документів[630].

Складання реєстру на дату проведення ЗЗ становить численні незручності, оскільки формально реєстратор чи депозитарій саме у день проведення ЗЗ має роздрукувати відповідний реєстр (зведений реєстр). З огляду на те, що зазвичай реєстрація акціонерів призначається вранці (на 9. 00 чи 10. 00.), то будь-які технічні негаразди з реєстром (вимкнення електрики, збої у комп’ютерних програмах) можуть перешкодити проведенню ЗЗ. Іноді такі дії вчиняються умисно на підставі неправомірної згоди з особами, зацікавленими у зриві ЗЗ. За кордоном ситуація вирішується шляхом «заморожування» реєстру за певний час перед зборами (зазвичай це досить тривалий строк). Це дозволяє товариству завчасно одержати реєстр акціонерів, що зменшує ризик зриву ЗЗ внаслідок причин технічного характеру або недобросовісних дій третіх осіб.

Представники акціонерів. Безумовно, держава-акціонер і акціонери- юридичні особи діють у правовідносинах, включаючи участь у ЗЗ, через своїх представників. Беруть участь в ЗЗ також представники осіб з неповним обсягом дієздатності або недієздатних. Так, неповнолітні особи реалізують право на участь в ЗЗ відповідно до загальних вимог про їхню дієздатність, а саме:

- від імені малолітніх (вік до 14 років) в ЗЗ беруть участь батьки (усиновлювачі) або опікуни;

- неповнолітні (вік від 14 до 18 років) особисто беруть участь в ЗЗ (п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК), якщо заборона на це не міститься в законі або статуті АТ. Якщо ж йдеться про таких неповнолітніх осіб, що набули дієздатність у повному обсязі (ч. 2 ст. 34—у разі реєстрації шлюбу, ст. 35 ГЦК — коли особа працює за трудовим договором, записана батьком або матір’ю дитини тощо), то ці обмеження на таких осіб не поширюються.

Між тим питання про участь представників акціонерів далеко не просте з огляду на наявність в ЦК ст. 100 «Право участі у товаристві», відповідно до якої це право визнається особистим немайновим і не може передаватися окремо іншій особі. Право участі у товаристві було докладно проаналізовано у § 3 гл. 1 розд. ІІ цієї роботи, тому слід лише нагадати про існування двох діаметрально протилежних позицій з цього приводу: від висновку, що передавати право на участь у ЗЗ за дорученням, як це мало місце за Законом «Про господарські товариства», нині не допускається[631] до протилежного[632].

Дослідники корпоративного управління міжнародного рівня відзначають як перешкоду заборону голосувати за довіреністю з вимогою особистої присутності на ЗЗ акціонерів для участі в голосуванні, що має місце в окремих АТ відповідно до їхніх статутів. З іншого боку, вони ж вказують на те, що в країнах-членах ОЕСР набирає силу тенденція до демонтажу положень, які автоматично дозволяють керуючим акціями інститутам голосувати замість акціонерів[633]. Так, у деяких країнах нещодавно були переглянуті відповідні правила, і тепер керуючі (управляючі) інститути зобов’язані надавати акціонерам інформацію щодо різних варіантів здійснення їхніх прав голосу. Відмітимо цей вираз! Адже українське законодавство також передбачає договір управління майном, у тому числі акціями, використання конструкції якого надає можливість ефективніше захищати права акціонерів, що до того ж не суперечить ст. 100 ЦК.

Отже, в корпораціях розвинутих країн оптимізується участь акціонерів в ЗЗ, розширюються їхні можливості в цьому, що особливо важливо для дрібних акціонерів. І це не може зводитися лише до видання ними довіреності, що від них чи ледве не вимушують зацікавлені особи. Корпорації стали позитивно ставитися до більш широкого використання техніки при голосуванні, включаючи голосування по телефону й електронне голосування. Цьому сприяв у першу чергу вплив іноземних акціонерів. Тому забезпечити право на участь акціонерів в ЗЗ можна різними шляхами, а не дорікати, що заборона видання довіреності блокуватиме діяльність АТ.

Члени виконавчого органу, що не є акціонерами, також можуть брати участь у ЗЗ. Вони виступають на ЗЗ, дають пояснення, але не мають права голосувати з питань порядку денного. На практиці на ЗЗ часто запрошуються і кандидати на обрання до складу виконавчого органу, головний бухгалтер, керівники дочірніх підприємств та структурних підрозділів, аудитор, реєстратор, представники державних органів та органів місцевого самоврядування, а також інші особи, участь яких у ЗЗ може бути визнана доцільною. Регламент участі цих осіб у ЗЗ має бути чітко визначений (вони можуть бути обрані головою, секретарем та ведучим ЗЗ, доповідачами чи співдоповідачами по окремих питаннях, до них можуть звертатися із питаннями акціонери; вони можуть брати участь у обговоренні окремих питань). Питання щодо участі в ЗЗ представників засобів масової інформації та можливості здійснювати запис та іншим чином фіксувати інформацію також має бути вирішено ЗЗ. До речі, ці питання також можуть бути врегульовані внутрішніми (локальними) актами товариства.

Представники Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку можуть брати участь лише на стадії реєстрації акціонерів, здійснюючи контроль за нею, за умови, що вони до початку реєстрації письмово повідомили про це виконавчий орган АТ (ч. 4 ст. 41 Закону «Про господарські товариства»). Питання щодо їх присутності протягом ЗЗ має бути вирішено окремо.

Повідомлення акціонерів про ЗЗ. Це питання має комплексний характер, бо містить такі складові: строк повідомлення, порядок повідомлення, відомості, що містяться в повідомленні.

Строк. Відповідно до ч. 1 ст. 43, ч. 5 ст. 61 Закону «Про господарські товариства), акціонери мають бути повідомлені про скликання ЗЗ за 45 днів, а учасники ТОВ та ТДВ — за 30. Ці строки набагато перевищують строки повідомлення, встановлені законодавством зарубіжних країн. Так, у Данії цей строк дорівнює 8 дням, Австрії — 14, Італії, Нідерландах, Іспанії — 15, Бельгії та Люксембурзі — 16, Фінляндії — 17, Німеччині та Швеції — 28, Франції та Португалії — 30. Нагадаємо, що йдеться про АТ, акціонери яких часто розпорошені по всій Європі та інших країнах світу.

За правом Великої Британії кожен учасник повинен бути повідомлений про скликання річних ЗЗ не пізніше 21 дня до моменту скликання (ст. 369 (1) (а) СА 1985). У статуті може бути встановлено інший, більш тривалий строк для повідомлення учасників. Про позачергові ЗЗ учасники мають бути повідомлені за 14 днів до дня їх проведення. СВ 2005 передбачається встановлення єдиного строку повідомлення учасників про скликання річних та позачергових ЗЗ — він має становити не менше 14 днів до дня скликання ЗЗ. Але якщо повідомлення про скликання ЗЗ було відправлено із запізненням, але всі учасники, котрі мають право на участь у ЗЗ і на голосування, погодилися взяти участь у ЗЗ, то цей строк не береться до уваги.

Таке порівняння доводить, що строки повідомлення учасників господарських товариств про скликання ЗЗ, встановлені українським законодавством, набагато перевищують строки, визначені правом інших країн. До чого це призводить на практиці? У підприємницькій діяльності часто виникають ситуації, коли необхідно терміново ухвалити певне рішення, що належить до компетенції ЗЗ — і строки у 45 чи 30 днів з цієї точки зору є катастрофічними, бо не дозволяють учасникам оперативно реагувати на критичні ситуації[634]. До того ж слід визнати, що ці тривалі строки не надають учасникам ніякого спеціального захисту, а встановлюють лише додаткові перешкоди ефективному управлінню бізнесом та додаткові підстави для визнання рішень ЗЗ недійсними.

Тому доцільним було б скорочення строку повідомлення учасників про скликання ЗЗ до 10 днів із закріпленням права товариства встановити більш тривалий строк у статуті. Крім того, доцільно закріпити віднос- но АТ, ТОВ та ТДВ правило, згідно з яким якщо повідомлення про скликання ЗЗ було оприлюднено (відправлено) із запізненням, але всі учасники, що мають право на участь у ЗЗ і на голосування, погодилися взяти участь у ЗЗ, то пропущення строку не є підставою для визнання рішення ЗЗ недійсним.

Утім, така вимога може бути запроваджена лише у разі, якщо чинним законодавством буде встановлено обов’язок АТ розсилати акціонерам одночасно із повідомленням про ЗЗ матеріали, із якими акціонери мають ознайомитися для ухвалення рішення (наприклад, проекти рішень, фінансову звітність, інформацію про кандидатів в органи управління тощо). Інакше за такі стислі строки звернутися до товариства й одержати усю необхідну інформацію майже неможливо.

Порядок повідомлення про ЗЗ. Повідомлення акціонерів має бути як загальним, так і персональним.

Загальне повідомлення здійснюється шляхом оприлюднення в місцевій пресі по місцезнаходженню АТ і в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Персональне повідомлення або розсилається власникам іменних акцій замовленою кореспонденцією, або вручається під розписку. Цей порядок визначається статутом АТ (ст. 43 Закону «Про господарські товариства»).

Слід зазначити, що загальна публікація приносить акціонеру небагато користі. По-перше, в Україні існує понад 10 центральних видань, у яких можуть оприлюднюватися відповідні повідомлення. Шанс, що акціонер буде постійно одержувати ці видання і шукати там повідомлення про ЗЗ, майже нульовий. Те ж саме стосується й місцевої преси. Непоодинокими є випадки, коли відповідні повідомлення оприлюднювалися у виданнях із незначним тиражем, який потім повністю викуповувався.

Для уникнення цієї ситуації видається доцільним застосування таких підходів:

— звільнення АТ із незначною кількістю акціонерів[635] від необхідності надавати публікацію. Достатньо надати персональне повідомлення, до якого мають застосовуватися більш жорсткі вимоги;

- для великих товариств слід передбачити оприлюднення інформації в порядку, встановленому Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», — у єдиному друкованому ви- данні[636], інакше втрачається будь-який сенс таких публікацій. За кордоном подібна вимога є обов’язковою.

Відомості, що містяться в повідомленні, найменування та місцезнаходження АТ, дата, час і місце проведення ЗЗ, повний перелік питань, які включені до порядку денного, а також відомості про порядок ознайомлення акціонерів з інформацією стосовно питань порядку денного, адреса, по якій прийматимуться пропозиції щодо доповнень порядку денного. З огляду на особливості розгляду включеного до порядку денного питання про зміну розміру статутного капіталу АТ акціонерам надаються додаткові повідомлення (ст. 40 Закону «Про господарські товариства»).

Важливим як для акціонерів, так і для виконавчого органу, що організує ЗЗ, є вирішення питань про місце їх проведення, технічне забезпечення та ін. У п. «б» п. 2. 1. 1 Принципів корпоративного управління[637] встановлено, що АТ слід проводити ЗЗ протягом одного дня в межах населеного пункту за місцем знаходження товариства. Звичайно, при цьому слід виходити з кількості акціонерів, які очікуються на ЗЗ, щоб зал міг їх вмістити і не треба було б переміщатися в інше місце для цього.

Практика свідчить про те, що на етапі підготовки ЗЗ слід також вирішити всі технічні питання: наявність мікрофонів і елементарних зручностей, оргтехніки, а також фахівців з користування нею для складання, роздрукування і тиражування документів у разі потреби в цьому.

На жаль, законодавство не містить жодних вимог щодо організації ЗЗ, а це створює підґрунтя для порушення прав акціонерів (наприклад, проведення ЗЗ у населеному пункті, куди не можуть дістатися більшість акціонерів, чи у залі, який не вміщує й половини від загальної кількості акціонерів або який не обладнано необхідною технікою — мікрофонами, стільцями, кондиціонерами).

Документи, необхідні для проведення ЗЗ. Порядок підготовки документів для надання акціонерам може включати:

їх попередній розгляд різними посадовими особами АТ, проведення їх юридичної експертизи; проходження інших різних стадій їхнього узгодження; визначення ступеня і порядку розкриття інформації з обмеженим доступом (конфіденційну або ту, що містить комерційну таємницю);

виготовлення необхідної кількості бланків документів: повідомлень про проведення ЗЗ, бюлетенів для голосування тощо;

складання списку акціонерів, які повідомлятимуться про проведення ЗЗ;

проекти рішень із усіх питань порядку денного ЗЗ, які готує виконавчий орган. Ця підготовка можлива й іншими зацікавленими в ухваленні рішення особами й органами — наглядовою радою, ревізійною комісією і навіть кожним акціонером або їхньою групою, що можуть на ЗЗ запропонувати до розгляду свій проект рішення.

Чинним законодавством України не регламентується питання щодо того, наскільки рішення, ухвалені ЗЗ, можуть відступати від текстів відповідних проектів. Тому на практиці права міноритарних акціонерів дуже часто порушуються тим, що для ознайомлення надається один варіант рішення, але на ЗЗ «своїм» акціонером висувається «альтернативний» проект, за який і голосує контролюючий акціонер чи група акціонерів. За кордоном таку практику заборонено. Втім, якщо повністю заборонити вносити зміни до проектів рішень, з якими до ЗЗ ознайомлені акціонери, то виникає питання щодо правомочностей ЗЗ взагалі. Тобто, в цьому питанні має бути знайдена «золота середина».

Якщо в порядку денному містяться питання про обрання членів органів товариства, то акціонерам має надаватися інформація про конкретних кандидатів, які балотуватимуться на ці посади, аби вони мали можливість завчасно її опрацювати.

Надання акціонерам інформації — питання досить важливе і складне. Можна стверджувати, що володіння інформацією дозволяє акціонерам належним чином здійснювати свої права, і навпаки—відсутність такої інформації перешкоджає їм у цьому. Тому такою важливою є вимога, встановлена в Принципах ОЕСР, про вільний доступ акціонерів до інформації. Однак право на інформацію, як і багато інших питань, має дві сторони. Так, не менш важливим є захист інтересів усіх акціонерів і АТ у цілому від доступу до важливої інформації, яка акціонерам для реалізації та захисту прав, наданих їм акціями, не потрібна. У зв’язку з цим існує перелік мінімальної інформації, що повинна в будь-якому разі розкриватися.

У країнах-членах ОЕСР такою інформацією є інформація про:

а) результати фінансової та операційної діяльності;

б) завдання або напрями діяльності АТ;

в) загальну структуру права власності на акції і розподіл прав голосу;

г) членів наглядової ради і виконавчого органу, а також розмір винагороди, яку кожен з них одержує;

ґ) значущі фактори ризику, які можна спрогнозувати;

д) важливі питання, пов’язані з менеджерами та іншими учасниками корпоративних відносин;

е) структуру і політику управління АТ.

Не менш важливо також те, що підготовка, перевірка і надання інформації здійснюються з додержанням міжнародних стандартів, а це забезпечує не тільки додержання прав акціонерів, а й загальний підхід до цього з боку різних іноземних інвесторів.

Звичайно, до доступної акціонерам інформації треба віднести результати аудиторських перевірок.

Відносно інформації слід пам’ятати і те, що кожен акціонер незалежно від категорії і кількості акцій має право на рівний доступ до неї, а також право на своєчасність надання інформації.

Інший аспект права на інформацію пов’язаний з тим, що акціонер може зловживати цим правом. Для запобігання цьому необхідно розуміти право на інформацію як один зі складових елементів корпоративних прав, хоча і дуже значний. При цьому таке право існує не саме по собі, а лише в контексті інших корпоративних прав, що і робить можливим їх здійснення. Тобто, реалізація права акціонера на інформацію повинна бути зіставлена з метою його участі в АТ і його інтересами. Він має бути в курсі фінансового стану, рівня управління в АТ, його перспектив тощо, зробити відповідний висновок або про продовження своєї участі в АТ, або про її припинення шляхом продажу своїх акцій. Можливо також, що шляхом кооперування з іншими акціонерами він може вплинути на управління в АТ або принаймні продемонструвати рівень свого невдоволення діями виконавчого органу[638].

Інформація, яка надається акціонеру, може мати статус конфіденційної, тобто належати до комерційної таємниці. У такому разі, якщо це передбачено внутрішніми (локальними) актами товариства (наприклад, положенням про комерційну таємницю, положенням про надання акціонерам інформації чи наказом про охорону комерційної таємниці), акціонер може зобов’язуватися підписати документ про нерозголошення комерційної таємниці та про те, що йому відомо про відповідальність, встановлену законодавством за таке розголошення.

Четверта група питань стосується порядку проведення ЗЗ. Тут важливими є як попередні заходи, так і перебіг ЗЗ, порядок голосування і прийняття рішень з їх фіксацією.

Передують ЗЗ заходи щодо реєстрації акціонерів. Її здійснює реєстратор (якщо з ним було укладено відповідний договір або в рамках вже існуючого договору досягнуто згоди з цього питання) або мандатна (реєстраційна) комісія.

Реєстрація проводиться з вказівкою кількості голосів кожного з учасників ЗЗ (акціонерів або їхніх представників). Одночасно перевіряються повноваження представників акціонерів. Ураховуючи відсутність у законодавстві вимог щодо змісту довіреності, яка видається представникові для участі у ЗЗ, на практиці часто виникають спірні питання щодо реєстрації представників на підставі довіреностей, в яких не зазначено, наприклад, кількість акцій, якими володіє акціонер, чи інші відомості[639].

Виникають питання і про наслідки запізнення акціонерів на ЗЗ. Тих, хто прибув на ЗЗ із запізненням і не встиг зареєструватися, пропонується допускати до участі в них, але без права участі в голосуванні. У такому разі їх акції не враховуються при визначенні кворуму.

Кожному акціонерові (його представникові) при реєстрації або видається картка з вказівкою кількості голосів, що йому належать, або відповідно до цієї кількості йому видаються картки чи бюлетені для голосування по кожному питанню порядку денного.

Після закінчення реєстрації акціонерів визначається наявність кворуму для ухвалення рішень, тобто правомочність ЗЗ, про що доповідається акціонерам для відкриття ЗЗ.

Реєстрація здійснюється у спеціальному журналі, складеному на підставі реєстру акціонерів і наданому реєстратором або депозитарієм на дату проведення ЗЗ. Результати реєстрації оформляються протоколом мандатної (реєстраційної) комісії, до якого підшиваються всі довіреності, на підставі яких реєструвалися представники, та журнал реєстрації. Ці документи є дуже важливими, оскільки підтверджують наявність кворуму, тобто легітимність ЗЗ.

ЗЗ вважаються правомочними за наявності акціонерів, що мають більш 60 % голосів (ст. 41 Закону «Про господарські товариства»). Визначення кворуму має істотне значення, оскільки позитивна відповідь на те, чи є кворум, надає можливість продовжити роботу ЗЗ, а негативна — таку можливість виключає. При цьому слід враховувати наступне.

По-перше, кількість голосів акціонерів, які беруть участь у ЗЗ, підраховується один раз перед початком ЗЗ за результатами реєстрації акціонерів для участі у них. Це випливає із змісту ст. 41 Закону «Про господарські товариства». Тобто, у разі, якщо ЗЗ в процесі їх перебігу покинули акціонери, то це не тягне за собою необхідність повторного встановлення наявності кворуму. Тоді виникне інша складність — чи буде набрана більшість голосів за вирішення того чи іншого питання.

По-друге, якщо в АТ є акції, які ним були викуплені в акціонерів і не реалізовані (не розподілені) до ЗЗ, то ці акції при визначенні кворуму не враховуються, вони виключаються із загальної кількості акцій, що надають право голосу.

По-третє, акції, на які накладено арешт, ураховуються при визначенні наявності кворуму на ЗЗ акціонерів. Такий висновок випливає із ст. 55 Закону «Про виконавче провадження», за якою арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби — в обмеженні права користування майном або вилученні у боржника та переданні на зберігання іншим особам. Арешт акцій регулюється Порядком накладення арешту на цінні папери[640], згідно з яким такі акції підлягають обов’язковому вилученню та негайному переданню на зберігання до установ Національного банку України, їх обіг обмежується шляхом блокування реєстроутримувачем на особистому рахунку власника[641]. Отже, метою накладення арешту на акції є часткове обмеження прав акціонера як власника акцій в частині можливості вільно розпоряджатися ними, а не позбавлення акціонера можливості реалізації прав, що надаються акцією, на участь в управлінні АТ. Відтак, акціонер, акції якого знаходяться під арештом, обмежується в своїх «правах на акцію» і не обмежується в своїх «правах з акції».

Що стосується питання про правомочність ЗЗ, то слід звернути увагу на позицію О. Щербини, яка зазначає, що наявність акціонерів, котрі мають більш 60 % голосів, — це досить висока цифра порівняно із кворумом ЗЗ, встановленим у зарубіжному законодавстві (Бєларусь — не менш 50 % голосів, РФ та Казахстан — понад 50 % голосуючих акцій, Угорщина — 50 % + 1 голосуюча акція (статутом може бути встановлено більший кворум), Чехія — 30 % іменних акцій (якщо статут не передбачає інше), Франція — 25 % голосуючих акцій, Польща та Болгарія — кворум визначається у статуті, а якщо вимоги не передбачені, то ЗЗ вважаються правомочними незалежно від кількості присутніх на них акціонерів). При цьому при скликанні повторних ЗЗ наявність кворуму не вимагається, за винятком РФ (30 %) та Казахстану (40 %, а у певних випадках — 25 %)[642]. До речі, вимоги Великої Британії щодо кворуму найліберальніші — кворум складають дві особи (учасники компанії, присутні особисто або через представника), а для приватних компаній із одним учасником кворум складається з однієї особи.

Українські науковці неодноразово пропонували знизити вимоги закону до кворуму ЗЗ[643] (хоча б повторних[644]). Але практика РФ та інших країн СНД свідчить про істотну небезпечність зниження вимог до кворуму — це дозволяє проводити так звані паралельні чи автономні ЗЗ із різним складом учасників, на яких ухвалюються кардинально протилежні рішення, формуються різні склади органів управління (так звані «органи-клони»). Часто за допомогою таких ЗЗ здійснюється «перехоплення корпоративного контролю», тобто усунення акціонерів із контрольним пакетом акцій від управління товариством. Іноді це робиться для одержання хоча б тимчасового доступу до активів товариства з метою їх відчуження (навіть наступне визнання рішень таких ЗЗ та вчинення на їх підставі правочинів недійсними не завжди дозволяють повернути активи товариству)[645].

Про гостроту питання свідчить ситуація, що трапилася у м. Харкові у 2004 р., коли в одному АТ на один й той самий день і час було призначено проведення двох ЗЗ одного й того ж самого товариства (перші скликалися за рішенням правління, другі — за рішенням акціонерів, яким попередньо правління відмовило в їх скликанні). При цьому всі формальні вимоги були виконані і лише за допомогою кворуму можна було визначити правомочність одних із цих ЗЗ.

На даному етапі розвитку корпоративного управління слід досить обережно ставитися до зниження вимог щодо кворуму ЗЗ. Тому вважаємо за необхідне запропонувати альтернативне розв’язання проблеми із кворумом та іншими формальними вимогами щодо порядку скликання та проведення ЗЗ.

На практиці дійсно може скластися ситуація, коли внаслідок певних умов неможливо скликати або провести ЗЗ акціонерів чи учасників товариства. Товариства у подібній ситуації часто приречені на вимирання, особливо якщо з певних причин припиняє існування виконавчий орган, а переобрати новий неможливо. Ситуація ще більше загострилася із розширенням кола питань, що віднесені новим ЦК до виключної компетенції загальних зборів.

Якщо узяти інші країни, то, наприклад, у Великій Британії за таких обставин суд наділений повноваженнями видати наказ про проведення загальних зборів відповідно до правил, визначених судом (ст. 371 СА 1985). Суд може здійснити це повноваження за власною ініціативою, на підставі заяви кожного з директорів компанії або на підставі заяви будь-якого учасника компанії, що має право брати участь і голосувати на ЗЗ.

Вважаємо за доцільне закріпити у ЦК право учасника або виконавчого органу господарського товариства звертатися до суду з вимогою визначити особливі умови проведення ЗЗ. При цьому учасник (виконавчий орган) повинен довести суду неможливість скликання ЗЗ відповідно до вимог чинного законодавства (відсутність органу, правомочного скликати ЗЗ та виконувати інші дії, пов’язані з їх проведенням, неможливість досягти кворуму на ЗЗ, тощо).

Питання проведення ЗЗ хоча і є внутрішньою справою АТ, але воно може одержати й публічне забарвлення, коли АТ стануть контролювати представники ДКЦПФР. Це має місце у випадках:

- звернення акціонерів (у тому числі державних органів, які уповноважені управляти пакетом акцій, що належать державі);

- звернення органів управління АТ;

- звернення реєстратора — у разі, якщо організація ЗЗ відповідно до договору із товариством покладається на реєстратора;

- з ініціативи ДКЦПФР і/або її територіальних управлінь;

- звернення інших державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів для участі в ЗЗ у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Зазначені звернення повинні бути обґрунтованими і завчасними — не пізніше 20 днів до проведення ЗЗ. Мінімальна кількість представників ДКЦПФР — дві особи[646].

Контроль за реєстрацію акціонерів можуть проводити і самі акціонери. При цьому слід додержуватися Рекомендацій зі здійснення конт- ролю за реєстрацією акціонерів для участі в ЗЗ АТ представниками акціонерів, що володіють у сукупності більш 10 % голосів[647].

Початок роботи ЗЗ характеризується таким:

а) повідомлення тих, що зібралися про наявність кворуму. Його робить або реєстратор, або відповідно голова мандатної комісії, якщо вона проводила реєстрацію акціонерів. Якщо на момент початку роботи ЗЗ кворуму досягти не вдалося, ЗЗ визнаються такими, що не відбулися. Виконавчим органом АТ призначається нова дата скликання ЗЗ.

В Україні відсутня норма, яка дозволяє зібрати інші ЗЗ при зменшеній кількості голосів. Тому не виключено, що подібні ситуації можуть стати безвихідними. Справа кожного АТ (тобто його виконавчого органу та/або зацікавлених у проведенні ЗЗ акціонерів) — активізувати акціонерів і забезпечити їм можливі варіанти участі в ЗЗ, тобто запровадити заочне голосування, електронну форму участі в ЗЗ тощо;

б) відкриття ЗЗ, обрання голови і секретаря зборів (іноді додатково обирається ведучий ЗЗ — як правило, ним обирається представник реєстратора, юридичної компанії чи інша особа, яка допомагає голові вести ЗЗ).

Голова ЗЗ не є посадовою особою і як такий не існує постійно, а тільки при проведенні ЗЗ. Кандидатури його і секретаря, як правило, визначаються заздалегідь наглядовою радою. Законом чітко не встановлено, чи мають бути голова і секретар ЗЗ акціонерами товариства, втім, на практиці на ці посади зазвичай обирають акціонерів (у разі, коли товариство має лише одного акціонера, секретарем може бути обрана стороння особа). Також зборами затверджується склад лічильної комісії, що створюється виконавчим органом при підготовці ЗЗ. Наявність голови і секретаря ЗЗ є обов’язковою, а створення лічильної та інших комісій (зокрема протокольної, редакційної) — ні.

Голова ЗЗ керує їх роботою, повідомляє про питання порядку денного і надає слово тим, хто виступає, проводить голосування і підбиває його підсумки. Секретар ЗЗ веде протокол;

в) Голова ЗЗ зобов’язаний також поінформувати про присутність на ЗЗ сторонніх осіб — представників органів державної влади і управління, засобів масової інформації та інших осіб, що не є акціонерами або їх представниками. За наявності в акціонерів заперечень з цього приводу остаточне вирішення цього питання приймається голосуванням. Також вирішується питання про ведення аудио- і відеозапису ЗЗ.

Розгляд питань порядку денного.

По закінченні розгляду кожного питання проводиться голосування за принципом «одна акція — один голос» (ст. 44 Закону «Про господарські товариства»). При цьому в разі, якщо одна акція належить декільком особам (таким, що спільно її успадкували, подружжю або особам, які спільно придбали акції), голосують «не особи, а акції», тобто співвласники акції повинні погодити між собою свою волю і голосувати за спільною згодою. Як правило, вони уповноважують кого-небудь одного голосувати від імені всіх.

У статуті АТ або регламенті ЗЗ не може вказуватися на мінімальну кількість акцій, що надає право голосу, або обмеження кількості голосів, наданих одному акціонерові. Не допускається і встановлення оплати за голосування, що також має місце на практиці.

Рішення ЗЗ приймається більшістю голосів присутніх (точніше, зареєстрованих для участі в ЗЗ) акціонерів, оскільки можуть бути присутніми і не акціонери, а члени виконавчого органу, представники влади, акціонери, що спізнилися на збори і не внесені в списки допущених до участі та голосування тощо. І навпаки, можливо, що акціонер зареєструвався, а потім пішов зі ЗЗ.

Більшістю в 3/4 голосів акціонерів, що беруть участь в ЗЗ, приймаються рішення з питань внесення змін до статуту АТ або його ліквідації. При цьому слід зазначити, що, по-перше, порівняно із Законом «Про господарські товариства» в ч. 3 ст. 159 ЦК встановлено лише два питання, при вирішенні яких потрібна кваліфікована більшість голосів. Тому створення і припинення діяльності дочірніх (залежних) товариств, філій і представництв АТ здійснюється за рішенням простої більшості голосів. По-друге, кваліфікована більшість необхідна з питання не припинення АТ, а його ліквідації. А оскільки припинення юридичної особи здійснюється в двох формах: без правонаступництва (ліквідація) і з правонаступництвом (злиття, приєднання, поділ, перетворення), то виходить, що останні питання можливо проголосувати і простою більшістю голосів. Між тим вважаємо, що такий підхід не є цілком вірним, і зазначена норма вимагає перегляду.

Голосування здійснюється шляхом заповнення виданих акціонерам (представникам) при реєстрації бюлетенів або шляхом підняття карток.

Іноді в статутах АТ або регламентах проведення ЗЗ зазначається, що рішення ЗЗ є обов’язковими для всіх акціонерів АТ, включаючи тих, котрі не брали в них участі або голосували проти, а також усіх органів і посадових осіб АТ. Стосовно органів АТ і посадових осіб це не викликає ніяких зауважень, чого не можна стверджувати про акціонерів. Річ у тім, що важко собі уявити таке рішення ЗЗ, яке б зобов’язувало акціонера до чогось, що він змушений був би виконувати.

Підрахунок голосів здійснюється лічильною комісією. Про підсумки голосування повідомляється голові ЗЗ, який інформує про це присутніх на ЗЗ. Лічильна комісія складає відповідні протоколи по кожному питанню голосування.

Законом не визначено, що голосування має проводитися безпосередньо після обговорення питання. На практиці можливі декілька варіантів: а) голосування після обговорення кожного питання; б) голосування по декількох пов’язаних питаннях після їх обговорення; в) голосування наприкінці зборів по всіх питаннях. Найбільш поширеним є перший варіант. Закон також не визначає, коли мають бути оголошені результати голосування. Це також може робитись: а) безпосередньо після голосування з окремого питання; б) через певний проміжок часу (наприклад, результати голосування по першому питанню оголошуються після обговорення другого питання). Це є доцільним, якщо у зборах бере участь значна кількість акціонерів і лічильна комісія не має змоги швидко підрахувати голоси; в) оголошення результатів голосування після обговорення та голосування всіх питань. При цьому слід враховувати наявність пов’язаних питань (так, обирати ревізійну комісію у новому складі можливо лише після відкликання попереднього її складу, для чого слід ознайомитися з результатами голосування з відповідного питання).

Як уже зазначалося, до порядку денного не можуть включатися питання під назвою «різне», «інше» тощо, а тому й рішення, прийняті ЗЗ по цих питаннях, якщо вони виносяться на голосування, не відповідають законодавству України. Також не можуть голосуватися на ЗЗ питання, яких немає в порядку денному, а здаються пов’язаними з питаннями порядку денного. Коли питання ставиться на голосування, то воно має формулюватися таким чином, щоб акціонери чітко усвідомлювали його сутність і мали стосовно нього інформацію як з тих матеріалів, що їм надавалися до скликання ЗЗ, так і тих, що вони одержали на власний запит або в процесі проведення ЗЗ. Це не виключає можливості голосування з процедурних питань (обрання голови та секретаря ЗЗ, лічильної комісії, регламенту роботи ЗЗ, присутності сторонніх осіб на ЗЗ, порядку обговорення питань порядку денного тощо). Оскільки чинне законодавство України формально не робить винятків щодо процедурних питань, то на практиці їх іноді включають до порядку денного (але складно передбачити усі процедурні питання, бо деякі з них виникають безпосередньо на ЗЗ). Тому краще врегулювати особливості прийняття рішень щодо цих питань у статуті товариства чи регламенті ЗЗ.

Протокол зборів.

Рішення ЗЗ учасників корпорації — це особливий юридичний акт, який приймається в процесі реалізації зазначеним органом своєї компетенції, і спрямований на формування волі корпорації[648]. Послідовність (перебіг) ЗЗ, тобто всі обговорені на них питання, виступи, підсумки голосування, ухвалені ними рішення оформлюються протоколом. Ведення протоколу забезпечує секретар ЗЗ. Протокол підписується головою і секретарем ЗЗ, які несуть відповідальність за вірогідність даних, викладених у протоколі.

На практиці часто виникає питання: наскільки докладно інформація має фіксуватися у протоколі? Слід зазначити, що протокол не стенограма, тобто дослівне наведення всіх виступів у ньому не є доцільним. Рекомендується зазначати основні відомості про ЗЗ (дата, місце проведення, вид, час реєстрації акціонерів, початку та закінчення ЗЗ, відомості про кворум, хто виступав з основною доповіддю, її зміст, виступи у дебатах (обговорення питання), питання та відповіді, результати голосування, прийняті рішення).

Оформлення протоколу ЗЗ і додатків до нього (бюлетенів для голосування по кожному питанню порядку денного, протоколів рахункової і мандатної комісій тощо) має бути завершене в строк не більше трьох робочих днів із дня проведення ЗЗ.

Уся ця документація зберігається виконавчим органом АТ протягом усього часу існування останнього, за що відповідає спеціально уповноважена на те особа, наприклад, секретар виконавчого органу. Зазначені документи є загальнодоступними для акціонерів, які мають право вимагати їх для ознайомлення в будь-який час, а виконавчий орган зобов’язаний забезпечити їхнє надання, а на вимогу — копій або виписок з них.

Рішення ЗЗ є обов’язковими для органів АТ та його посадових осіб. Виконання цих рішень забезпечує виконавчий орган АТ, а контролює наглядова рада.

У ч. 4 ст. 60 Закону «Про господарські товариства» закріплено, що у випадках, передбачених установчими документами або затвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішення методом опитування. Слід зазначити, що деякі з українських правників вважають за необхідне дозволити АТ ухвалювати рішення, які належать до компетенції ЗЗ, шляхом опитування[649]. Його застосування надасть змогу оперативно вирішувати потрібні питання, що належать до компетенції ЗЗ, уникати невиправданих витрат та ситуацій, коли, незважаючи на намагання скликати ЗЗ, вони не вважаються такими, що не відбулися у відсутність кворуму. Існує багато АТ, кількість учасників яких досить незначна і в яких доцільно застосувати такий спосіб ухвалення рішень. Для АТ, що налічує сотні й навіть тисячі акціонерів, така процедура на перший погляд не є ефективною, але якщо у таких товариствах одна або декілька осіб володіють контрольним пакетом акцій, а крім них існує велика кількість дрібних акціонерів, то процедура письмового опитування може значно спростити ухвалення рішень. До речі, більш захищеними будуть і дрібні акціонери, які зможуть безпосередньо виявляти свою волю письмово, ніж призначати представника, видаючи йому довіреність, як то склалося в Україні.

Однак не всі правники поділяють такий підхід. Наприклад, В. Борисова вважає, що у такій формі (формі опитування) не можуть ухвалюватися рішення, які пов’язані, зокрема, з обранням виконавчого органу ТОВ, ревізійної комісії, затвердженням річних звітів, річної бухгалтерської звітності, розподілом прибутків і збитків ТОВ за результатами річної діяльності. Тобто, річні ЗЗ учасників ТОВ не можуть бути проведені у формі опитування.

Метод опитування застосовується і при проведенні ЗЗ акціонерів корпоративного інвестиційного фонду. Порядок ухвалення рішень у цьому випадку визначається нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку (ч. 3 ст. 16 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»).

При опитуванні відбувається інша процедура, ніж при ухваленні рішень ЗЗ. У такому разі проект рішення або питання для голосування надсилається учасникам, які повинні у письмовій формі повідомити щодо нього свою думку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останнього учасника голосування всі вони повинні бути поінформовані головою про прийняте рішення.

Українське законодавство хоча і не вимагає, на відміну, наприклад, від британського, одностайного ухвалення учасниками рішень, але закріплює, що рішення вважається прийнятим тільки після одержання відповіді від усіх учасників голосування. Це фактично й означає вимогу про одностайне ухвалення рішення. Так, будь-який незгодний з рішенням учасник (навіть з незначною часткою) має можливість заблокувати прийняття цього рішення, просто не надіславши своєї відповіді. Крім того, учасник може просто не проживати за зазначеною адресою, захворіти чи бути у відрядженні і через це не взяти участь у письмовому опитуванні. Це зводить нанівець варіативність ефективного ухвалення рішень вищим органом цих товариств. Для дієвості методу опитування доцільно було б останнє речення ч. 4 ст. 60 Закону «Про господарські товариства» викласти у такій редакції: Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. Всі учасники товариства повинні бути поінформовані головою про прийняте рішення.

Результати такого опитування доцільно оформлювати у вигляді протоколу про результати опитування, що має складатися органом (особою), яка була організатором опитування (тобто виконавчим органом чи акціонерами).

Нарешті слід вказати на вимогу, яка не передбачена законодавством України, але видається вельми потрібною. У багатьох європейських країнах рішення, ухвалені ЗЗ, у визначений законом строк після ухвалення повинні бути передані для реєстрації у торговому (судовому) реєстрі, в якому зареєстроване саме товариство. Ця вимога поширюється на найбільш важливі рішення.

В Україні однією з найгостріших проблем є відсутність контролю учасників за збереженням змісту тих рішень, що ухвалюються на ЗЗ. Вище вже зазначалося, що учасникам перед ЗЗ чи безпосередньо при їх проведенні надається можливість ознайомитись із проектами таких рішень (часто це робиться у формі, яка фактично виключає будь-яку можливість усвідомлення змісту). Але після проведення ЗЗ виконавчий орган самостійно чи під впливом контролюючих акціонерів може внести до цих документів будь-які зміни. І якщо, наприклад, зміни до статуту підлягають державній реєстрації, після якої змінити текст вже неможливо (тобто у виконавчого органу є лише декілька днів для відповідної нор- мотворчості), то більшість інших рішень ЗЗ, включаючи й ті, якими затверджено внутрішні нормативні акти товариства, є абсолютно відкритими для будь-яких подальших «корекцій», що здійснюються в інтересах виконавчого органу (осіб, що його контролюють). У такій ситуації дуже ефективними були б запозичення британського досвіду і запровадження обов’язкового надання реєстратору рішень ЗЗ з питань, що становлять їх виключну компетенцію, у п’ятиденний строк з моменту їх ухвалення. Дивно, але норма щодо такої реєстрації рішень ЗЗ не увійшла в жоден з нових законодавчих актів, тією чи іншою мірою присвячених діяльності господарських товариств, ні в ЦК, ні в ГК, ні в Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ні в жодному із проектів Закону «Про акціонерні товариства».

Слід відзначити, що питання підготовки і проведення ЗЗ стосуються ще низки більш дрібних, але не менш важливих аспектів корпоративного управління, зокрема здійснення і зловживання правами акціонерів тощо.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме Глава 2. Загальні збори акціонерів:

  1. Загальні збори акціонерів
  2. Стаття 48. Загальні збори акціонерів у формі заочного голосування
  3. Стаття 32. Загальні збори акціонерного товариства
  4. Як скликати загальні збори
  5. Стаття 47. Позачергові загальні збори
  6. Розділ VII. ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА
  7. Забезпеченість рівності всіх акціонерів регламентом і процедурою проведення ЗЗ акціонерів.
  8. Глава 10. ПРАВА АКЦІОНЕРІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ
  9. Глава 3. Принципи корпоративного управління щодо прав акціонерів
  10. Установчі збори акціонерного товариства
  11. РОЗДІЛ IV ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ Глава 1. Формування та визначення компетенції органів корпорації: загальні проблеми
  12. Збори засновників акціонерного товариства
  13. § 7. Порядок скликання та компетенція загальних зборів акціонерів
  14. Стаття 10. Установчі збори акціонерного товариства
  15. 2. Права акціонерів
  16. Захист прав акціонерів
  17. ЧАСТИНАIX Збори і витрати на провадження
  18. Основні права акціонерів
  19. Як приймають рішення на загальних зборах акціонерів