<<
>>

§ 4. Захист прав учасників господарського товариства

Учасник господарського товариства має право на захист своїх прав у разі їхнього порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить законодавству.

Суб’єктивне право на захист — це юридично закріплена можливість уповноваженої особи використати заходи правоохоронного характеру з метою поновлення порушеного права та припинення дій, що порушують право.

Під захистом слід розуміти передбачений нормами права можливий вплив на суспільні відносини, які зазнали протиправного втручання, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи оспореного права. Для учасника право захисту полягає у можливості використання в межах визначених законом форм і способів захисту своїх прав та законних інтересів.

До підстав захисту прав учасника належать порушення, невизнання або оспорювання прав.

Порушення прав акціонера — результат протиправних дій порушника, внаслідок чого право зазнало зменшення або ліквідації, що позбавляє акціонера можливості здійснити, реалізувати це право повністю або частково.

Невизнання прав акціонера — це дії носіїв пасивного цивільного обов’язку (існування правової заборони здійснювати певні дії), які полягають у запереченні права акціонера, внаслідок чого останній повністю або частково позбавляється можливості його реалізувати.

Оспорювання прав акціонера — це такий стан правовідношення, при якому між його учасниками існує спір із приводу наявності чи відсутності у них суб’єктивного права, а також щодо належності такого права певній особі. Оспорюване право акціонера ще не порушене, але виникає невизначеність у праві, що зумовлює неможливість повної або часткової реалізації акціонером свого права.

Способом захисту права в теорії називають закріплені чи санкціоновані законом правоохоронні заходи, спрямовані на усунення правопорушення та вплив на правопорушника.

Перелік способів захисту права визначається законом.

Слід зазначити, що кожен спосіб захисту права може застосовуватися в певному процесуальному чи процедурному порядку, який називається формою захисту права. Науковці розрізняють дві основні форми захисту цивільного права — юрисдикційну та неюрисдикційну.

Юрисдикційна форма захисту передбачає захист прав державними або уповноваженими державою органами і означає можливість захисту права в судовому чи адміністративному порядку. Захист права в адміністративному порядку передбачає звернення до вищого органу чи службової особи.

Неюрисдикційна форма захисту цивільного права передбачає захист прав власними діями уповноваженої особи, чиї права порушені.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція суду поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Статті 8 та 55 Конституції України гарантують судовий захист прав і законних інтересів, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту.

Крім загального конституційного права на судовий захист, цивільне та господарське законодавство також містять норми, які дають можливість звернутися до суду учаснику, який вважає свої права порушеними, невизнаними чи оспореними.

Способами захисту прав і законних інтересів учасників, які здійснюються в судовому порядку, можуть бути:

1) визнання права — спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб’ єктами цивільного права з приводу наявності чи відсутності правовідносин між ними, і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та цивільного обов’язку. Такий спосіб захисту може застосовуватися не тільки за наявності спору, а й невизначеності правового стану особи. Наприклад, визнання права власності на акції;

2) визнання правочину недійсним — спосіб захисту, який застосовується у випадку укладення заперечуваного правочину. Такий спосіб захисту може застосуватися судом у випадках та в порядку, визначеному ЦК України. Наприклад, визнання недійсним договору купів- лі-продажу частки в статутному капіталі товариства, акцій;

3) припинення дії, яка порушує право, — спосіб захисту, який можливий щодо триваючого порушення прав учасників.

В окремих випадках такий спосіб застосовується як запобіжний захід (спосіб забезпечення позову);

4) відновлення становища, яке існувало до порушення, — спосіб захисту, який застосовується у випадках, коли припинення порушення права учасника та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі (застосувати реституцію). Наприклад, визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі та повернення їх у спільну сумісну власність подружжя;

5) примусове виконання обов’язку в натурі — спосіб захисту права, який випливає із загального принципу належного виконання зобов’язання. Цей спосіб полягає в адресованій особі вимозі вчинити дію або утриматися від дії, незалежно від застосування до неї інших заходів впливу (відшкодування збитків чи морально [немайнової шкоди], накладення штрафу та ін.). У судовій практиці вказаний спосіб захисту реалізується через позови про присудження, рішення щодо яких можуть виконуватися у примусовому порядку;

6) зміна правовідношення — спосіб захисту, який полягає у трансформації одних правовідносин в інші, переростання одного обов’язку в інший, покладанні на боржника нового обов’язку;

7) припинення правовідношення — спосіб захисту, який застосовується, як правило, у випадку невиконання боржником своїх обов’язків або зловживання правом. Наприклад, позов про розірвання договору купівлі-продажу, дарування;

8) відшкодування збитків (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди мають місце за наявності порушення прав акціонерів, що потягло виникнення матеріальної шкоди);

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди — спосіб захисту, який застосовується у випадках заподіяння особі фізичних та моральних страждань унаслідок порушення, невизнання чи оспорення права учасника;

10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб — спосіб захисту, який полягає у позбавленні у судовому або в іншому порядку, визначеному законом, юридичної сили винесеного рішення, вчиненої дії і зобов’ язання зазначених суб’єктів владних правовідносин вчинити певну дію для захисту порушеного права чи законного інтересу.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить вичерпного переліку способів захисту прав учасників господарських товариств, а передбачає, що суд може захистити надане право або інтерес іншим способом, що встановлений законом чи договором.

<< | >>
Источник: Мельник О.О.. Корпоративне право: Навчальний посібник. 2009

Еще по теме § 4. Захист прав учасників господарського товариства:

  1. § 3. Права учасників господарського товариства
  2. § 5. Обов’язки учасників господарського товариства
  3. Глава 4. ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА
  4. 2.3.5. Захист прав працівників товариств, що беруть участь у злитті
  5. § 1. Формування майна господарського товариства. Статутний капітал господарського товариства
  6. Стаття 28. Захист прав акціонерів — працівників товариства
  7. Глава 6. Охорона та захист прав учасників корпоративних правовідносин як показник рівня корпоративного управління
  8. Стаття 82. Захист прав кредиторів при злитті, приєднанні, поділі, виділі або перетворенні акціонерного товариства
  9. § 1. Характеристика осіб, які можуть виступати учасниками господарського товариства. Право на участь у господарському товаристві
  10. Переваги акціонерних товариств у порівнянні з іншими формами господарських товариств
  11. § 2. Правове положення учасників командитного товариства
  12. § 4. Ліквідація господарського товариства
  13. § 1. Поняття акціонерів та учасників товариств
  14. § 1. Поняття господарського товариства