<<
>>

§ 4. Здійснення корпоративного управління в компанії однієї особи

Корпоративне управління в компанії однієї особи схоже з управлінням в залежних товариствах. Вони можуть бути тотожними з тими з них, які мають одного засновника. Тобто, будучи компанією однієї особи (яка має одного засновника, учасника, акціонера), звичайно, вона є залежною відносно цієї особи.

Втім, тут говоритимо про всі органи цих компаній, а не про здійснення управління ними їх засновником (учасником, акціонером), котрий виконує функції їх одноособового виконавчого органу. Для чого потрібно зупинитися на цих питаннях? Аби усвідомити, як вийти з ситуації, коли закон не містить особливого регулювання органів тих юридичних осіб, які мають одного засновника (учасника, акціонера).

Так, за ч. 1 ст. 92 ЦК юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. За ч. 2 ст. 97 ЦК органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Законом «Про господарські товариства» іншого не встановлено, а додано створення ще одного органу, якщо цим товариством є АТ, — це наглядова рада (з обов’язковим чи необов’язковим його створенням).

Тобто, на риторичне питання про те, чи має створюватися в компанії однієї особи вищий орган, відповідь мусить бути також риторичною — авжеж. На питання, що це буде за орган, відповідь буде такою ж формальною — загальні збори учасників (акціонерів). А на питання про те, хто ж входитиме до їх складу—так само формально — один учасник (акціонер). При цьому те, що втрачається всякий сенс у створенні такого органу і підпорядкуванні його регулювання загальним правилам — нікого не хвилює. Навіть ніхто не задається питанням про те, які ж збори, якщо один учасник, хто з ким збирається і хто та як оформлює ухвалені цими «зборами» рішення.
Такий орган у товаристві з одним учасником бути не може і, як висловився Д. П’ятков, треба бути трохи римським юристом, щоб вірно сприймати чергову фікцію цивільного права у вигляді загальних зборів акціонерів при єдиному акціонері[602].

Отже, безумовно, це питання потребує окремого регулювання в законі, де б зазначалося, що норми про органи господарських товариств, порядок їх створення та здійснення ними діяльності на органи компанії однієї особи не поширюються. А порядок ухвалення рішень вищим органом компанії однієї особи також не повинен оформлюватися протоколом. Це має бути одноособове письмове рішення учасника (акціонера). Таким чином це визначається й у Дванадцятій директиві ЄЕС «Про товариства з обмеженою відповідальністю однієї особи»[603], і в російському законодавстві[604].

Нині подібне правило передбачено, якщо корпоративні права держави становлять 100 % у статутному капіталі господарського товариства. В ч. 4 ст. 11 Закону «Про управління об’єктами державної власності» зазначається, що в цьому разі функції з управління корпоративними правами держави виконуються Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами управління безпосередньо, без скликання зборів акціонерів. У такому разі постає питання про відсутність у даного товариства вищого органу.

Немаловажливим є також те, хто ж ухвалюватиме рішення від імені учасника (акціонера), який є єдиним в товаристві, адже в нього є свої органи[605]? Це буде його вищий, контрольний або виконавчий орган? У практиці українських компаній це питання майже не виникає, в РФ рішення учасника (акціонера) втілювалося в рішення різних його органів, тобто практика досить різноманітна. Однак у доктрині панує наступна думка: таке рішення може ухвалювати лише одноособовий виконавчий орган учасника (акціонера). Це обґрунтовується тим, що якщо й це рішення ухвалюється іншими органами учасника (акціонера), то воно не має характеру прямої дії, оскільки стосується не своєї юридичної особи, а іншої.

За своїм статусом жоден орган юридичної особи не може діяти від її імені ззовні. Тому необхідно в будь-якому разі рішення того органу, який згідно зі своєї компетенцією виявляє волю юридичної особи у відносинах з третіми особами. А цим органом є лише одноособовий виконавчий орган єдиного учасника (акціонера) компанії однієї особи[606].

З такою позицією важко не погодитися, але тим не менш вона викликає й такі питання:

а) наскільки доцільно впроваджувати ступінчастий механізм ухвалення рішень органами учасника (акціонера) компанії однієї особи, якщо згідно з його статутом або внутрішніми документами питання щодо управління компанією однієї особи віднесено до його загальних зборів або наглядової ради? Дійсно, не всі питання можна і доцільно відносити до компетенції виконавчого органу учасника (акціонера) компанії однієї особи, наприклад, по внесенню змін до її статуту, про затвердження результатів її діяльності тощо. Тоді виходить, що ці рішення ухвалюватимуть інші органи учасника (акціонера) компанії однієї особи, а потім виконавчий орган його дублюватиме лише для того, аби додержатися чистоти юридичного підходу. Сам же виконавчий орган учасника (акціонера) компанії однієї особи, звичайно, не має права щось змінити в такому рішенні. Думається, що така процедура буде зайвою;

б) як бути, якщо в учасника (акціонера) компанії однієї особи не одноособовий, а колегіальний виконавчий орган?

Очевидно, що ці питання також підтверджують специфіку корпоративних відносин порівняно зі звичайними цивільними відносинами і потребують окремого регулювання в законодавстві. Що стосується форми рішення учасника (акціонера) компанії однієї особи, то воно має бути таким самим, як і ті рішення, які звичайно ухвалюються ним: протокол, наказ та ін.

На питання, чи має створюватися в компанії однієї особи наглядова рада, однозначної відповіді немає. Якщо в цьому є потреба і єдиний учасник (акціонер) компанії однієї особи її вбачає, то він може створити такий орган; якщо ж такої потреби немає, то ні. Що стосується виконавчого органу компанії однієї особи, то він буде таким самим, як і в будь- яких товариствах (з обмеженою відповідальністю або акціонерних, залежно від того, в якій формі створено компанію однієї особи).

Подібного ж роду труднощі виникають в разі створення компанії однієї особи фізичною особою, тобто коли єдиним учасником (акціонером) компанії однієї особи є фізична особа. Якщо вона забажає стати його директором (єдиним виконавчим органом), то, по-перше, у такої компанії не може бути окремого вищого органу, бо він фактично суміщається з виконавчим органом; по-друге, постає питання: з ким тоді укладається трудовий договір, адже не може ця фізична особа виступати одночасно в двох іпостасях? Ці питання також потребують окремого регулювання як в цивільному та корпоративному, так і в трудовому законодавстві.

<< | >>
Источник: І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія. 2007

Еще по теме § 4. Здійснення корпоративного управління в компанії однієї особи:

  1. § 3. Здійснення корпоративного управління управляючою компанією
  2. Стаття 49. Особливості проведення загальних зборів товариством, що складається з однієї особи
  3. РОЗДІЛ ІІІ СУБ’ЄКТИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Види суб’єктів корпоративного управління та їх інтереси
  4. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНУ УПРАВЛІННЯ ВІДПОВІДНО ДО МІЖНАРОДНИХ ПРИНЦИПІВ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
  5. РОЗДІЛ V ПРИНЦИПИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ Глава 1. Відповідність законодавства України принципам корпоративного управління
  6. Проблематика становлення українського корпоративного законодавства та його зіставлення з Принципами корпоративного управління.
  7. Глава 6. Охорона та захист прав учасників корпоративних правовідносин як показник рівня корпоративного управління
  8. § 5. Корпоративне управління
  9. І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова.. Корпоративне управління: Монографія .2007, 2007
  10. НКЦПФР. Принципи корпоративного управління. 2014, 2014
  11. 2. Важливість корпоративного управління
  12. 4. Мета прийняття Принципів корпоративного управління
  13. § 2. Специфіка корпоративного управління в холдингах
  14. § 1. Виникнення та розвиток корпоративного управління
  15. § 1. Загальна характеристика корпоративного управління
  16. 5. Сфера дії Принципів корпоративного управління
  17. ІІІ. ПОЛІТИКА У СФЕРІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
  18. Корпоративне управління в широкому і вузькому розумінні.