§ 1. Зовнішньоекономічна діяльність кооперативів та їх об'єднань як предмет правового регулювання

І. Сучасна економіка вимагає від держави та її суб'єктів господарської діяльності здійснення активних зовнішньоекономіч­них відносин. Вони необхідні як для розбудови внутрішньої ринко­вої системи, так і для участі в міжнародній економічній інтеграції.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. І) дає обмежене поняття зовнішньоекономічної діяльності, а саме як: «діяльність українських та іноземних суб'єктів господарської діяль­ності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як

17 8-ІЗ

на території України, так і за її межами». З цього визначення випливає, що зовнішньоекономічна діяльність є частиною господа­рської діяльності вітчизняних та іноземних суб'єктів господарюван­ня. побудованої на відносинах між ними.

Під господарською діяльністю необхідно розуміти виробничу діяльність, у процесі якої виготовляються виробнича продукція, товари народного споживання та інші матеріальні цінності, і неви­робничу діяльність, пов'язану з виконанням різних видів, у тому числі науково-дослідних робіт, надання послуг, результати яких відчужуються як товар, торгівля ними.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних су­б'єктів господарювання не обмежується їхніми економічними (гос­подарськими) взаємовідносинами або, як їх ще називають, зовніш­ньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобо­в'язані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки та ін., тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодер­жавні відносини регулюються нормами валютного, митного та ін­шого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономіч­ної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної дія­льності.

Отже, зовнішньоекономічну діяльність необхідно розглядати як врегульовані правом економічні відносини між вітчизняними та іноземними суб'єктами господарської діяльності по виробництву продукції та товарів, виконанню робіт, наданню послуг і торгівлі ними, а також їх відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.

2. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відсутня дефініція виду зовнішньоекономічної діяльності, а тільки наводиться їх невичерпний перелік. Основні з них такі: експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили; надання виробничих, транспортних, консультаційних та інших послуг; товарообмінні (бартерні) операції; спільна підприємницька діяльність, в тому числі наукова, технічна, виробнича та інша кооперація між вітчиз­няними та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном; міжнародні кредитні та розрахункові, фінансові та валютні операції, в тому числі з цінними паперами; підприємницька діяльність, пов'язана з організацією та здійсненням оптової, роздрібної та консигнаційної торгівлі, виставок, аукціонів, конференцій та інших подібних захо­дів; орендні, в тому числі лізингові операції; передача прав інтеле­ктуальної власності та інших немайнових прав.

3. Одним із закріплених законом принципів зовнішньоеконо­мічної діяльності є право господарюючих суб'єктів здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені законами України. При цьому необхідно зазначене поняття розмежовувати з формами здій­снення іноземних інвестицій та організаційно-правовими формами суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Під правовою формою здійснення зовнішньоекономічної дія­льності слід розуміти організаційно-правове оформлення і реаліза­цію взаємовідносин суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Можна виділити дві окремі форми здійснення зовнішньоекономіч­ної діяльності. Одна частина зовнішньоекономічної діяльності здій­снюється безпосередньо у формі договору. Так, зовнішньоекономі­чні відносини щодо експорту (імпорту) товарів, виконання робіт, надання послуг реалізуються шляхом укладання і виконання зовні­шньоекономічного договору, який ще називається «контракт», що походить з латинської мови (сотгаЬепБ — той, хто домовляється)^[145].

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укла­дати будь-які види договорів, крім тих, які прямо та у винятковій формі не заборонені законами України. У даний час не можуть укладатись зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу земель­них ділянок, оскільки іноземні суб'єкти господарювання мають право тільки на користування, в тому числі на умовах оренди, земельною ділянкою в Україні.

Основні правові вимоги шодо укладання зовнішньоекономіч­ного договору (контракту) закріплені в ст.

З метою забезпечення захисту інтересів держави та її суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Міністерством зовнішніх еконо­мічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг України) прийнято ряд нормативно-правових актів шодо зовнішньоекономічних дого­ворів. Зазначені правові вимоги деталізовано в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затверджено­му наказом МЗЕЗторгу України від 05.10.95 р. № 75, із доповнен­нями, внесеними наказом МЗЕЗторгу України від 28.11.96 р. № 773. Це Положення передбачає такі умови контракту: 1) назву, номер, дату і місце укладання договору; 2) преамбулу (назва сторін за офіційною реєстрацією з зазначенням країн га документів — статут, договір і т.п), якими керуються контрагенти; 3) предмет договору; 4) кількість і якість товару; 5) базисні умови поставки товару; 6) ціна і загальна сума товару; 7) умови платежу; 8) умови здавання- прийняття товарів (послуг, робіт); 9) упаковка і маркірування; 10) форс-мажорні обставини; 11) санкції та рекламації; 12) арбітраж; 13) юридичну адресу, почтові та платіжні реквізити сторін. При укладанні конкракту необхідно враховувати вимоги постанови Ка­бінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

Окремий порядок укладання контрактів на користування над­рами за участю іноземних юридичних осіб і громадян затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1995 р., № 948.

Зовнішньоекономічний договір укладається в письмовій фор­мі, якшо інше не встановлено законом або міжнародним догово­ром. На практиці цей договір викладається в одному узгодженому сторонами документі українською чи іншою мовою. В разі якщо договір укладається від імені фізичної особи як суб'єкта підприєм­ницької діяльності, то його підписує тільки ця особа. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності — юридичних осіб договір підписують одночасно дві особи: особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено дорученням, виданим за підписом керів­ника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово, якщо установчі документи не передбачають інше. Статутом кооперативу може бути передбачено право для його окремих посадових осіб на підпис зовнішньоекономічного договору з обмеженням суми варто­сті продукції, робіт, послуг, що передаються, виконуються згідно з підписаним цією особою договором.

Необхідно зазначити, що вимоги щодо підписання контракту двома особами є застарілі і запозичені з норм законодавства коли­шнього СРСР, коли право на зовнішньоекономічну діяльність на­давалось окремим зовнішньоторговельним організаціям і для конт­ролю за її здійсненням діяла така норма. Від імені іноземних суб'єктів договір підписує одна особа.

Міжнародним економічним співтовариством, світовою торго­вою практикою вироблені норми і правила, яких необхідно дотри­муватись при укладанні зовнішньоторгових договорів. їх загальні положення, порядок укладання, зобов'язання сторін, інші умови закріплені в Конвенції ООН 1980 р. «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»^[146].

У зв'язку з необхідністю уніфікації торгових термінів, їх одно­значного розуміння при укладанні договору купівлі-продажу і здій­сненні експортно-імпортних операцій Міжнародна торгова палата у 1953 р. розробила Міжнародні правила з тлумачення торгових термінів «Інкотермс». Розвиток міжнародних економічних зв'язків вимагає їх постійного уточнення, змін, які приймаються в новій редакції.

Окремі види зовнішньоекономічних договорів підлягають де­ржавному обліку і реєстрації. Договори (контракти), предметом яких є експорт (імпорт) окремих груп товарів і які підлягають реєстрації, визначені Указом Президента України від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні», із змінами, внесеними 17 листопада 1994 р. МЗЕЗторг України визначає перелік товарів, договори з експорту яких підлягають реєстрації.

Реєстрація зовнішньоекономічного договору стала необхідною умовою в передбачених законодавством випадках, оскільки окремі групи товарів можна експортувати (імпортувати) лише після реєст­рації договору.

В іншій формі зовнішньоекономічна діяльність здійснюється через створення спільних підприємств — юридичних осіб різних організаційно-правових форм. В основі створення останніх теж є договірні відносини вітчизняних та іноземних суб'єктів господарю­вання. Зокрема, укладається засновницький договір про створення спільного підприємства, але реалізуються договірні відносини вже в більш стійкій структурі, шо набуває організаційно-правової фор­ми юридичної особи. Зазначена форма здійснення зовнішньоеко­номічної діяльності має свої особливості, регулюється також зако­нодавчими актами про іноземні інвестиції.