<<
>>

Розділ 4 СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я

Аналіз судових рішень щодо справ, пов'язаних з притягненням до юридичної відповідальності мєдичних працівників через неналежне виконання ними своїх професійних обов'язків, прийнятих упродовж 2013 року1

З метою вивчєння перспектив захисту права на здоров'я у судовій системі України було досліджено рішення судів усіх інстанцій, які були винесені протягом 2013 року.

Крім того, для опрацювання найбільш успішних стратегій (стратегічних справ) щодо захисту порушених прав потребує систематизації та аналізу судова практика, що стосується притягнення до відповідальності медичних працівників закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності, у зв'язку з неналежним виконанням ними професійних обов'язків й іншими посадовими порушеннями, та відшкодуванням громадянам матеріальної та моральної шкоди, завданої такими діями.

Дослідження проведено на основі судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

За контекстом аналізу було відібрано 62 рішення. Дане число не відо- [33] бражає остаточної кількості винесених судових рішень за даною категорією справ, однак дозволяє відстєжити основні закономірності їх змісту та зробити певні висновки.

Більшість (74%: 46 із 62) судових рішень за формою судочинства належать до категорії цивільних справ, що пов'язано з відмовами в порушенні кримінальних справ (за Кримінально-процесуальним кодексом України I960 р.) щодо медичних працівників за заявами потерпілих2. У ході дослідження було виявлено і кримінальні справи, на підставі яких лікарів притягнули до відповідальності як за ст. 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником), так і у зв'язку з іншими посадовими злочинами (ст.

151,364, 366 КК України), при цьому наявні випадки відшкодування шкоди потерпілим як у рамках цивільних позовів у кримінальному провадженні3, так і пред'явлень цивільних позовів у загальному порядку вже після завершення кримінального провадження4. В останньому випадку необхідно окремо підкреслити, що в усіх розглянутих судових рішеннях суди при вирішенні спору посилалися на ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України щодо підстав звільнення від доказування, щодо обов'язковості для суду вироку у кримі- [34] [35] [36]

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я

нальному провадженні з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою5,

У частині судових рішень (39%: 24 з 62) суди в тій чи іншій мірі ставали на бік потерпілих у даній категорії справ, Щодо цивільного судочинства це співвідношення дорівнює 33% (15 з 46), кримінального — 94% (15 з 16). Таку різницю можна пояснити загальновизнаною проблемою інквізиційності кримінального судочинства в Україні, тобто це пов'язано не з кращими можливостями для потерпілого щодо притягнення медичних працівників до відповідальності за правилами кримінальної юрисдикції, а лише із загальною тенденцією в Україні до винесення обвинувальних вироків,

^ У 2013 році«цивільні» суди ставали на сторону потерпілих у 33% випадків,

у разі кримінального судочинства— у 94% випадків

Щодо обставин, які спонукали громадян звертатися за захистом порушених прав до судів, то найбільш поширеними з них є різного роду порушення медпрацівниками порядку ведення своєї діяльності, що призвело до завдавання шкоди здоров'ю6, оскарження незаконного поміщення до психіатричних установ7, вимоги з компенсації грошових сум через не- надання передбаченої законодавством безоплатної медичної допомоги8, розповсюдження лікарської таємниці9 тощо,

Як основну проблему в медично-юридичних спорах можна визначити питання доказування обставин щодо наявності порушень чинних нормативів з боку медичних працівників, наявність заподіяної шкоди здоров'ю та прямого причинного зв'язку між зазначеними порушеннями і шкодою, що настала, Саме ці обставини є тими необхідними умовами, які [37] [38] [39] [40] [41] потрібні для відшкодування шкоди відповідно до гл, 82 Цивільного кодексу України,

із аналізу розглянутих судових рішень можна зробити висновок, що вирішальним фактором у доказуванні зазначених порушень є висновки експертизи, У всіх розглянутих кримінальних справах судово-медичні та, в разі необхідності, й інші види експертиз були проведені, Лише в одному випадку експертиза не була проведена, що стало підставою для направлення кримінальної справи на дорозслідування (згідно з положеннями КПК України 1960 р,)10, Відповідно до принципу диспозитив- ності, у цивільному процесі експертизи призначаються лише у випадку наявності заяви хоча б однієї особи, яка бере участь у справі, а тому з різних причин такі експертизи проводяться не завжди, Щодо підстав відсутності експертиз, то, окрім ненадходження заяви з боку осіб, які беруть участь у справі11, також наявні випадки ненадання сторонами повних матеріалів, на основі яких такі експертизи проводяться12, заяви про відмови від проведення експертиз13,

^ Наявність у матеріалах справи судово-медичної експертизи, яка підтверджує доводи постраждалої сторони, дає 50% успіху справи

У 55% (34 з 62) розглянутих проваджень було проведено судові експертизи, з них у 94% проваджень (15 з 16) щодо кримінальних справ та у 43% щодо цивільних справ (із урахуванням справ, у яких беруться висновки експертиз, проведених у рамках кримінального судочинства), Необхідно звернути увагу на те, що якщо під час розгляду цивільної справи не була проведена судова експертиза, то у 77% проваджень (20 з 26) рішення було прийнято не на користь сторони, яка оскаржувала дії медичних працівників, а якщо експертизи були

10 http://reyestr,court,gov,ua/Review/29299238

11 http://reyestr,court,gov,ua/Review/31578002

12 http://reyestr,court,gov,ua/Review/32105229

13 http://reyestr,court,gov,ua/Review/31967778

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

проведені, то вже частка програних справ знижується до 50% (їй з 20).

Також досить наочним є те, що у 100% справ, де експертиза не підтвердила доводи щодо порушень з боку медичних працівників, рішення винесені на користь саме останніх.

Однак наявні й рішення на користь пацієнтів, у яких відсутні висновки експертів, при цьому за своїм характером це або рішення, які через вирішувані у них питання об'єктивно не потребують проведення експертиз[42], або є настільки очевидними, що інших наявних доказів достатньо для прийняття такого рішення[43] [44] [45] [46], але необхідно звернути увагу, що їх частка становить лише 33%.

Під час дослідження було виявлено рішення, у яких наявні по декілька експертних висновків, які суперечать один одному. Ця проблема повинна вирішуватися за правилами, викладеними у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах»: «У випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. Такій оцінці підлягають також окремі висновки експертів — членів комісійної чи комплексної експертизи, які не підписали спільний висновок. Не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо». Однак аналіз судових справ показав, що це викликає багато ускладнень у судів. Суди під час руху рішень за інстанціями змінюють висновок експерта, якому вони надають перевагу, що призводить до протилежних рішень у справах16 17 18.

Рішення суду переважно не містять умотивованої оцінки висновків судово-медичних експертиз

Необхідно підкреслити, що відповідно до правил ЦПК України висновку експерта не надається жодних переваг перед іншими видами доказів (показаннями свідків, речовими, письмовими доказами).

Крім того, за правилами оцінки доказів суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Однак майже в жодному рішенні в тій чи іншій мірі не було дотримано цих правил судочинства. У судових рішеннях або взагалі не міститься будь-якої оцінки наявних у матеріалах справи висновків усіх судово-медичних експертиз, або ця оцінка є лише формальною. Як приклад останнього можна навести таку мотивацію оцінки експертизи: «У суду не виникає сумніву у достовірності висновків експертизи, оскільки така виконана комісією кваліфікованих спеціалістів, відповідає матеріалам справи та дійсним обставинам»19. Цим одним реченням була повністю проведена вмотивована оцінка доказу як окремо, так і в його сукупності з іншими.

Суди не мають позиції щодо захисту права на безоплатність лікування

Важливо, що було виявлено досить цікаву неоднаковість судової практики щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ненадання безоплатного медичного обслуговування. Так, в одному випадку суд відмовив, бо в судовому засіданні було встановлено, що дійсно позивач не був забезпечений лікарськими засобами у період, зазначений у позовній заяві,

19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33342393

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я

однак із поданих відповідачами документів вбачається, що у відповідачів відсутня вина заподіяння позивачу шкоди та протиправна поведінка щодо позивача, оскільки відсутність лікарських засобів спричинив дефіцит коштів як державного, так і обласного та місцевого бюджетів[47]. В іншому випадку підставою відмови у задоволенні позову стало те, що план лікування був погоджений між лікарем та пацієнтом, у лікарні були наявні на той час подібні ліки, але лікар запропонував купити кращі аналоги необхідних медичних препаратів пацієнту самостійно, що останній добровільно й зробив.

При цьому суд не взяв до уваги показання зі сторони пацієнта, що лікар саме примушував купити ліки, проте не пояснив альтернативи щодо наявності подібних безкоштовних ліків у розпорядженні лікарні[48]. У третьому ж випадку позивався колишній суддя у відставці, який має аналогічне до закріпленого у ст. 49 Конституції України право на безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, але й додатково зазначене у розділі X Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Для задоволення вимог позивача в останньому випадку для суду була достатньою наявність підтвердження проходження лікування в державній медичній установі, призначень щодо лікувальних засобів та відповідних накладних на купівлю останніх[49].

Головні підстави для визначення розмірів матеріальної шкоди — письмові докази

Стосовно підстав, на основі яких суди вирішують питання про визначення матеріальної шкоди, то в усіх розглянутих справах такими визнавалися лише письмові докази у вигляді різних довідок, виписок, рахунків, накладних, чеків тощо. Показання свідків до уваги не брались. Причому в Більшості випадків достатньо було лише надання їх на розгляд суду. Однак під час проведеного аналізу було виявлено випадок, коли суд не взяв до уваги такі письмові докази, зазначивши: «З наданих позивачами чеків та проїзних квитків не вбачається, що саме позивачі понесли витрати на придбання ліків, на транспортування та на додаткове харчування, оскільки ці документи не є іменними»23. У матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти цих письмових доказів і надання ним будь-яких доказів на їх спростування, а отже, вбачається порушення судом правил розподілу тягаря доказування.

Немає усталеної практики призначення розміру відшкодування моральної шкоди

Дуже проблематичним у судовій практиці було й залишається питання визначення розміру моральної шкоди. Вирішенню цього питання присвячена постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, у п. 9 зазначено: «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне — за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого — спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваже-

23 http://reyestr.court.gov.ua/Review/31578002

ності та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви». Однак, незважаючи на це, дуже важко побачити дійсно ґрунтовну й розгорнуту мотивацію суду у визначенні саме такого, а не іншого розміру відшкодування. Так, у Більшості випадків мотивація суду обмежується лише самим переліченням найменувань обставин, які повинні враховуватись під час визначення розміру шкоди, зазначених у п. 9 вищезгаданої постанови Пленуму ВСУ.

^ У середньому «ціна» людського життя визначена у розмірі 86 250 грн. Найбільша задоволена сума—

400 000 грн, найменша — 500 грн

Як типове обґрунтування визначення розміру суми відшкодування моральної шкоди можна навести таке: «Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному Болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України). З огляду на наведені положення закону, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд зменшує розмір моральної шкоди позивачеві до 1000 грн»24. Або таке: «Також суд вважає, що позивачці заподіяно моральну шкоду. Що ж до розміру відшкодування моральної шкоди, то з урахуванням вищевикладеного, ступеня вини відповідача, обставин заподіяння моральної шкоди, тривалості страждань та негативних наслідків, які настали для позивачки у зв'язку зі смертю її

24 http://reyestr.court.gov.ua/Review/32799619 доньки, суд вважає, що 40 000 грн є достатнім розміром для відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди»[50].

У жодному із розглянутих випадків немає обґрунтування необхідності зниження суми моральної шкоди порівняно з тією, яка зазначена у позові. У розглянутих судових рішеннях у 50 разів сягає найбільша різниця між запитуваною сумою та задоволеним судом розміром, або відповідає 2%. У справах, які стосуються відшкодування моральної шкоди, заподіяною смертю особи, найменша різниця у 1,5 рази.

Цивільний відповідач в одному кримінальному провадженні як довід в апеляційній скарзі навів цікавий аргумент, що оскільки потерпілі перебувають у зареєстрованому шлюбі, то відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. 60 СК України встановлено право спільної сумісної власності подружжя, а отже, присуджена сума грошових коштів, що становить 300 000 грн, буде перебувати в одному сімейному бюджеті. Варто підкреслити, що заклад охорони здоров'я не є прибутковою організацією, кошти на погашення видатків з охорони здоров'я фінансуються фінансовим управлінням райдержадміністрації виключно на потреби, пов'язані з організацією профілактики й лікування захворювань, а тому вважає, що сума моральної шкоди значно завищена. На що суд аргументовано відповів, що такий довід не може братися до уваги, оскільки: «відшкодування моральної шкоди носить індивідуальний характер і ніякого відношення до сім'ї не має. Відсутність необхідних бюджетних коштів у комунального лікувально-профілактичного закладу, як про це заявляли його представники в апеляційній інстанції, не може бути підставою для відмови потерпілим у присудженні згаданих компенсацій, оскільки законодавством така підстава не передбачена зовсім»[51].

Для зручності порівняння задоволених та запитуваних розмірів відшкодувань моральної шкоди із зазначенням чинників виникнення такої шкоди складена наведена нижче таблиця.

СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я

Посилання Причина моральної шкоди Запитуваний розмір відшкодування, грн задоволений розмір відшкодування, грн
1 http://reyestr.court.gov.ua/ Revi ew/32434759 Смерть доньки внаслідок недбалого ставлення та невиконання лікарем гінекологом-онкологом своїх обов'язків при оперативному втручанні, яка ввела токсичну дозу лідокаїну 200 000 40 000
2 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/30416200

Тяжке захворювання дитини (дифузне гіпоксичне ураження центральної нервової системи, переважно підкоркових структур головного мозку) через неналежне виконання обов'язків лікарями під час прийняття пологів 20 000 000 400000
3 http://reyestr.court.gov.ua/ Revi ew/30279440 Смерть доньки внаслідок недбалого ставлення та невиконання лікарем акушером-гінекологом своїх професійних обов'язків 200 000 120 000
4 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/31202097

Смерть у зв'язку з необґрунтова- ним призначенням і застосуванням лікарського засобу та відмовою у проведенні повторного оперативного втручання для видалення метастазу 50 000 35 000
5 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/32846280

Неналежне виконання професійних обов'язків унаслідок недбалого до них ставлення лікарем- інфекціоністом, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього сина позивачки 250 000 20 000
6 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/28598947

Не забезпечено безоплатне медичне лікування та не відшкодовано витрати на лікування відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» 500 500
7 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/30481560

Незаконні дії щодо госпіталізації до психіатричного закладу та подовження госпіталізації 200 000 10 000
8 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/30776835

Смерть сина через неналежне виконання професійних обов'язків унаслідок недбалого до них ставлення лікарем-педіатром 250 000 150 000
9 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/32119280

Несвоєчасне діагностування синові захворювання на апендицит, який ускладнився перитонітом через дисциплінарне порушення з боку лікаря 20 000 5000
10 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/31905045

Спричинення легких тілесних ушкоджень через прокол гайморової пазухи в результаті неналежного проведення лікарем- стоматологом спроби видалення кореня зуба 60 000 20 000
11 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/32799619

Порушення тактики ведення пацієнта при наданні допомоги та невизначення подальшого лікування, що призвело до зміщення уламків кістки руки, що унеможливлювало правильне її зрощення, та проведення через це операції відкритої репозиції 10 000 1000
12 http://reyestr.court.gov.ua/

Review/29281496

Фельдшер помилково ввів дитині препарат, протипоказаний при її захворюванні (0,06% розчину Корглікону замість Димедролу) 50 000 2000

Лікарям немає чого побоюватись — у 2013 році у більшості випадків вони були звільнені від відбування покарання27

До засуджених за кримінальними справами суди в жодному з розглянутих випадків не застосовували найбільш суворі межі покарань, передбачених відповідними статтями Кримі-

27 За матеріалами дослідження, які є вибіркою з реєстру судових рішень.

нэльного кодексу України, навпаки — як правило, звільняли від відбування покарання. Однак більш ніж у половині випадків призначали ще й додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посаду лікаря та займатися лікарською діяльністю (максимально до 3 років). Найсуворіше призначене покарання за ст. 138 KK — 1 рік позбавлення волі (передбачений KK максимум — позбавлення волі до 3 років)28, за ч. 2 ст. 139 KK — 1 рік позбавлення волі (передбачений максимум — позбавлення волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пєвною діяльністю на строк до 3 років)29, за ч. 1 ст. 140 KK — 1 рік позбавлення волі (передбачений максимум — позбавлення волі до 2 років)30, за ч. 2 ст. 140 KK — 1 рік позбавлення волі з позбавленням права займати посаду лікаря та займатися лікарською діяльністю на 3 роки (передбачений максимум — позбавлення волі до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пєвною діяльністю на строк до 3 років)31.

Висновки

1. Підсумовуючи дослідження, можна зазначити, що в Україні є приклади успішного притягнення медичних працівників до юридичної відповідальності.

28 http://reyestr.court.gov.ua/Review/33646797

29 http://reyestr.court.gov.ua/Review/31016586

30 http://reyestr.court.gov.ua/Review/29222785

31 htt p://reyest r.co u rt.gov. ua/Re view/34040249

2. Загалом пацієнти мають такі шанси захистити свої права: «цивільні» суди брали сторону потерпілих у 33% випадків, у разі кримінального судочинства — у 94% випадків.

3. Наявність у матеріалах справи судово- медичної експертизи, яка підтверджує доводи позивача, у цивільній справі гарантує тільки 50% імовірності прийняття «позитивного» рішення на користь постраждалої сторони.

4. Якщо під час розгляду цивільної справи не була проведена судово-медична експертиза, то у 77% проваджень рішення були прийняті не на користь сторони, яка оскаржувала дії медичних працівників.

5. Суди недостатньо обґрунтовували причини прийняття того чи іншого висновку експерта в разі наявності суперечливого в рамках одного провадження.

6. Суди не мають позиції щодо захисту права на безоплатність лікування та не розглядають це право як Конституційне.

7. Для відшкодування матеріальної шкоди є обов'язковим наявність відповідних письмових підтверджень сум матеріального збитку.

8. Досі в судовій системі України існують проблеми визначення та мотивування при прийнятті рішення щодо суми відшкодування моральної шкоди в «медичних справах».

9. Суди найчастіше звільняють медичних працівників від реального відбування покарання за кримінальними вироками, але застосовують додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посаду лікаря та займатися лікарською діяльністю на певний час.

<< | >>
Источник: А.О. Роханський. Права людини в галузі охорони здоров'я — 2013. Доповідь правозахисних організацій. — Харків: Права людини, 2014— 128 с.. 2014

Еще по теме Розділ 4 СУДОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я:

  1. § 4. Судовий захист прав акціонерів
  2. Розділ 1 ДОТРИМАННЯ ПРАВА НА ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД
  3. Розділ 13 СТАН ВИКОНАННЯ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЩОРІЧНОЇ ДОПОВІДІ «ПРАВА ЛЮДИНИ В галузі охорони здоров'я — 2012»
  4. Розділ 5 ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ В ГАЛУЗІ ПСИХІАТРІЇ
  5. Розділ 12 УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПЕРІОДИЧНИЙ ОГЛЯД — МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ ООН
  6. Розділ 5. Судове управління
  7. Розділ 10 ПРАВО НА ЗДОРОВ'Я В ПЕНІТЕНЦІАРНІЙ СИСТЕМІ
  8. § 3. Поняття права на захист
  9. Частина І. Судовий устрій Розділ 1. Суди
  10. Розділ 8 ПРАВО НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДЕЙ, ЩО НАЛЕЖАТЬ ДО ЛГБТ-СПІЛЬНОТИ
  11. §6. Захист права власності
  12. Глава 10. ПРАВА АКЦІОНЕРІВ ТА ЇХ ЗАХИСТ
  13. 2.3. Правовые основы охраны здоровья матери и ребенка, семьи и репродуктивного здоровья
  14. § 4. Судовий прецедент у системі джерела права
  15. 4.3.4. «В здоровом теле — здоровый дух» (гигиеническая значимость интероцепции)
  16. § 2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні
  17. Статья 491. Иммунитет иностранного государства по спорам, связанным с эксплуатацией морских судов и судов внутреннего плавания
  18. § 6. О проблемах нормативно-правового регулирования права на здоровье