<<
>>

Розділ 9. Провадження в суді першої інстанції

§ 81 [Внесення позову]. (1) Позов подається до суду в письмовій формі. В адміністративному суді він може подаватись також для протоколювання керівним службовцем судової канцелярії.

(2) До позову та всіх документів повинні з урахуванням § 55а абз. 2 речен­ня 2 додаватись копії для інших учасників.

§ 82 [Зміст позову]. (1) У позові повинні бути зазначені позивач, відповідач та предмет позовної вимоги. Він повинен містити певну заяву. Повинні бути зазначеними слугуючі обґрунтуванню факти та засоби доказування, а запере­чуюче розпорядження та рішення по запереченню повинні буди доданими в оригіналі або копії.

(2) Якщо позов не відповідає цим вимогам, голова чи уповноважений від­повідно з § 21§ Закону про судовий устрій професійний суддя (суддя-допові­дач) пропонує позивачу у визначений строк зробити необхідні доповнення. Він може призначити позивачу для доповнення строк з виключною дією, якщо по­зов не відповідає одній з названих в абзаці 1, речення 1 вимог. Стосовно повер­нення в попередній стан відповідно діє § 60.

§ 83 [Предметна та територіальна підсудність]. Стосовно предметної та територіальної підсудності відповідно діють §§ 17-17Ь Закону про судовий устрій. Ухвали згідно з § 17а абз. 2 і 3 Закону про судовий устрій оскарженню не підлягають.

§ 84 [Судовий висновок].(1) Суд може виносити рішення без усного розгляду через судовий висновок, якщо справа не вважається складною у фактичному чи правовому відношенні та обставини справи з'ясовані. Перед цим повинні бути заслухані учасники. Відповідно діють положення стосовно рішення по справі.

3) Протягом місяця після вручення висновку суду учасники можуть:

3) внести апеляцію, якщо вона була допущена (§ 124а);

3) внести заяву про допуск ревізійної скарги або проведення усного розгля­ду справи; якщо використовуються обидва засоби правового захисту, то прова­диться усний розгляд справи;

3) внести ревізійну скаргу, якщо вона була допущена,

3) внести скаргу на недопуск або заяву про проведення усного розгляду справи, якщо ревізія не була допущена; якщо використовуються обидва засоби правового захисту, то провадиться усний розгляд справи;

3) внести заяву про проведення усного розгляду справи, якщо не існує за­собу оскарження.

3) Судовий висновок діє як рішення по справі; якщо своєчасно подається заява про проведення усного розгляду справи, висновок вважається не прийня­тим.

3) Якщо подається заява про усний розгляд, суд може у своєму рішенні по справі відмовитись від подальшого відображення фактичних обставин справи і підстав прийняття рішення, якщо він дотримується обґрунтування судового висновку і визначає про це в своєму рішенні.

§ 85 [Вручення позову]. Голова приймає розпорядження про вручення по­зову відповідачу. Одночасно з врученням відповідачу пропонується висловити в письмовій формі свою думку; відповідно діє § 81 абз. 1 речення 2. Для цього може бути встановлено строк.

§ 86 [Принцип офіційного дослідження, обов'язок з'ясування обставин справи, підготовчі документи]. (1) Суд офіційно досліджує обставини справи; до цього залучаються учасники. Він не зв'язаний доводами та заявами учасни­ків про допуск доказів.

— Подана під час усного розгляду заява про допуск доказів може бути від­хилена лише ухвалою суду, яка повинна обґрунтовуватись.

— Голова повинен сприяти тому, щоб виправлялись формальні помилки, незрозумілі заяви пояснювались, подавались корисні для справи заяви, до­повнювались недостатні фактичні дані, а також щоб робились всі важливі для з'ясування і оцінки обставин справи заяви.

— 3 метою підготовки усного розгляду, учасники повинні подавати не­обхідні документи. Для цього голова може встановити ним строк. Документи офіційно пересилаються учасникам.

(5) До документів додаються офіційні документи або електронні докумен­ти, на які відбувається посилання, в оригіналі або в копії в повному обсязі або у вигляді витягу. Якщо офіційні документи або електронні документи вже відо­мі протилежній стороні або занадто великі за обсягом, то достатнім вважається зазначення їх точної назви та забезпечення ознайомлення з ними в суді.

§ 86а [Електронний документ] (скасований)

§ 87 [Підготовче провадження]. (1) Голова чи суддя-доповідач ще до усного розгляду віддає усі розпорядження, необхідні для того, щоб вирішити спір за одне усне засідання по розгляду справи.

Особливо він може:

3) запросити учасників для обговорення стану справи та спору та для обопільного владнання правового спору і прийняти мирову угоду;

4) зобов'язати учасників доповнити або пояснити їх підготовчі документи, подати документи, переслати електронні документи та представити інші при­датні для подання до суду предмети, особливо встановити строк для прояснен­ня певних, що потребують прояснення пунктів;

5) отримувати довідки;

6) розпорядитись про подання документів або електронних документів;

7) розпорядитись про особисту присутність учасників; відповідно діє § 95;

8) викликати на усний розгляд свідків та експертів.

2) Учасники повинні бути проінформовані про кожне розпорядження.

3) Голова чи суддя-доповідач може отримувати окремі докази. Це робить­ся лише у разі, коли така дія сприяє спрощенню розгляду справи в суді й коли треба сподіватись, що суд і без безпосереднього враження від перебігу дослід­ження доказу може відповідно оцінити результат дослідження доказу.

§ 87а [Рішення у підготовчому провадженні]. (1) При винесенні рішення у підготовчому провадженні голова приймає рішення:

3) про відкладення та зупинення провадження;

3) у випадку відклику позову, відмови від доведеної вимоги або визнання вимоги, також і стосовно заяви про надання допомоги в несенні процесуальних витрат;

3) у випадку вирішення правового спору по суті, також і стосовно заяви про надання допомоги в несенні процесуальних витрат;

3) про суму спору;

3) про витрати;

3) про залучення як третіх осіб.

3) За згодою учасників голова може приймати рішення замість палати або сенату.

3) У разі призначення судді-доповідача рішення замість голови приймає

він.

§ 87Ь [Призначення строку, пропуск строку]. (1) Голова чи суддя-доповідач може визначити позивачу строк для повідомлення фактів, внаслідок врахування або неврахування яких в адміністративній процедурі він вважає себе обтяженим. Визначення строку згідно з реченням 1 може об'єднуватись з визначенням строку згідно з § 82 абз.

2 речення 2.

(2) Голова чи суддя-доповідач може разом з визначенням строку розпоря­дитись про певні дії:

3) наведення фактів або зазначення доказів;

3) пред'явлення документів або інших рухомих речей, а також пересилан­ня електронних документів, якщо учасник зобов'язаний це робити.

(3) Суд може відхилити заяви і докази, зроблені й наведені після встанов­лених згідно з абзацами 1 та 2 строків, і без подальшого дослідження прийняти рішення, якщо:

3) їх допуск, за вільним переконанням суду, затримає вирішення право­вого спору;

3) учасник недостатньо виправдав запізнення;

3) учаснику були роз'яснені наслідки недотримання встановленого стро­ку.

Підстава для виправдання за вимогою суду повинна бути доведена. Речен­ня 1 не діє, якщо обставини справи без значного навантаження можуть бути з'ясовані й без співучасті учасника.

§ 88 [Дотримання позовної вимоги]. Суд не може виходити за межі позов­ної вимоги, але не зв'язаний формулюваннями в заявах.

§ 89 [Зустрічний позов]. (1) До суду, який розглядає позов, може бути по­дано зустрічний позов, якщо зустрічна вимога зв'язана з висунутою у позові вимогою чи з засобами захисту від неї. Це не діє, якщо у передбачених в § 52 № 1 випадках стосовно розгляду позову у зв'язку з зустрічною вимогою повнова- женим є інший суд.

(2) Стосовно позову про визнання адміністративного акта недійсним або про присудження адміністративного органу про прийняття адміністративного акта висування зустрічного позову виключається.

§ 90 [Знаходження справи в процесі судочинства]. (1) Внесенням позову правовий спір вважається таким, що знаходиться в процесі судочинства.

3) (скасований)

3) (скасований)

§ 91 [Зміна позову]. (1) Зміна позову допускається, якщо інші учасники дають згоду або суд вважає зміну корисною для розгляду справи.

3) Згода відповідача на зміну позову припускається, якщо він, не запере­чуючи їй, в документі або усному розгляді відповідає на висунутий змінений позов.

3) Рішення, що зміни позову не існує або начебто допускається, окремому оскарженню не підлягає.

§ 92 [Відкликання позову]. (1) Позивач може до набуття рішенням по справі законної сили відкликати свій позов. Відкликання після подання заяв в рамках усного розгляду справи передбачає згоду відповідача та, якщо в усному розгляді брав участь представник публічних інтересів, також його згоду. Згода вважається наданою, якщо відкликанню позову не буде заперечено впродовж двох тижнів з часу вручення документа про відкликання; суд повинен вказати на цей наслідок.

Позов вважається відкликаним, якщо позивач не займається провад­женням всупереч вимогам суду більше ніж два місяці. Відповідно діють абзац 1 речення 2 та 3. У вимозі позивачу вказується на правові наслідки, які виті­кають з речення 1 та § 155 абз. 2. Суд визначає ухвалою, що позов вважається відкликаним.

Якщо позов відкликаний або вважається відкликаним, то суд ухвалою призупиняє провадження та проголошує про передбачені цим законом правові наслідки відклику. Ухвала оскарженню не підлягає.

§ 93 [Об'єднання та роз'єднання проваджень]. Суд може ухвалою об'єднати декілька справ стосовно того ж самого предмета, які знаходяться на його роз­гляді, для спільного розгляду та прийняття рішення та знову роз'єднати їх. Він може прийняти розпорядження про те, що декілька висунутих в одній справі вимог розглядатимуться та вирішуватимуться в окремих провадженнях.

§ 93а [Зразкові провадження]. (1) Якщо законність заходу адміністратив­ного органу є предметом більш ніж двадцяти проваджень, суд може поперед­ньо провести одне або декілька прийнятних проваджень (зразкові проваджен­ня), а усі інші - припинити. До цього повинні бути заслухані сторони. Ухвала оскарженню не підлягає.

(2) Якщо рішення щодо розглянутих справ набуло законної сили, суд після заслуховування учасників може прийняти рішення через ухвалу стосовно при­пинених справ, якщо він одностайно вважає, що ці справи не містять істотних особливостей у фактичному та правовому відношенні відносно розглянутих зразкових справ, рішення стосовно яких набули законної сили, і обставини справ були прояснені.

Суд може наводити внесені в зразковому провадженні докази; він за власним розсудом може розпорядитись про повторний допит свідка або повторне проведення експертизи тим самим чи іншим експертом. Заяви відносно доказів про факти, стосовно яких в зразковому провадженні вже приймався доказ, суд може відхилити, якщо їх допуск за його вільним переконанням нічого не додасть до доведення нових, важливих для прийняття рішення, фактів та спричинить затримку розгляду правового спору. Відхилен­ня може відбутись у рішенні відповідно з реченням 1. Учасникам проти ухвали відповідно з реченням 1 належить право застосування засобу правового оскар­ження, який допускатиметься тільки у випадку, якщо суд вирішуватиме спра­ву через рішення по справі. Учасникам повинна бути роз'яснена можливість такого засобу правового оскарження.

§ 94 [Відкладання провадження]. Суд, якщо вирішення правового спору цілком або частково залежить від існування або відсутності певних правових відносин, які є предметом іншого правового спору, який знаходиться на роз­гляді у відповідному суді або який повинен бути підтвердженим органом уп­равління, може розпорядитись про відкладання провадження до вирішення іншого правового спору або до прийняття рішення органом управління.

§ 95 [Особиста явка]. (1) Суд може розпорядитись про особисту явку учас­ника. На випадок неявки він може погрожувати грошовим штрафом як за не­явку свідка на допит. У випадку винної неявки суд ухвалою встановлює штраф, яким погрожував. Погроза та накладання штрафу можуть повторюватись.

— Якщо учасник є юридичною особою або об'єднанням, погроза і накла­дання штрафу застосовуються до уповноваженої згідно з законом або статутом на представництво особи.

— Суд може розпорядитись відносно публічно-правового об'єднання або органу про направлення ними для участі в усному розгляді чиновника чи служ­бовця, який має письмове свідоцтво про своє право на представництво і достат­ньою мірою проінформований про фактичні та правові обставини справи.

§ 96 [Безпосередність дослідження доказів]. (1) Суд отримує доказ під час усного розгляду. Він може проводити огляд на місці, допитувати свідків, екс­пертів та учасників і залучати документи.

(2) У відповідних випадках суд може ще до усного розгляду одержати до­каз через одного зі своїх членів як уповноваженого суддю або звернутись до іншого суду шляхом формулювання окремих питань стосовно доказів про от­римання доказів.

§ 97 [Засідання суду для отримання доказів]. Учасники одержують пові­домлення про всі засідання суду для отримання доказів і можуть бути присутні при дослідженні доказів. Вони можуть ставити свідкам і експертам запитан­ня, які стосуються суті справи. Якщо проти питання висувається заперечення, то рішення приймає суд.

§ 98 [Отримання доказів]. Якщо цей закон не містить іншого, стосовно от­римання доказів, відповідно застосовуються §§ 358 - 444 та 450 - 494 Цивіль­ного процесуального кодексу.

§ 99 [Зобов'язання органів управління подавати документи і давати довід­ки]. (1) Органи управління зобов'язані надавати документи і акти, пересилати електронні документи, а також видавати довідки. Якщо оголошення змісту цих документів, актів, електронних документів або цих довідок мало б нега­тивні наслідки для блага Федерації або відповідної німецької землі або якщо дії згідно з законом або за їх суттю повинні зберігатись у таємниці, компетен­тна вища наглядова установа може відмовити у поданні цих документів або актів, пересиланні електронних документів та наданні довідок.

(2) За заявою одного з учасників вищий адміністративний суд відповід­ної землі без проведення усного засідання встановлює ухвалою, чи є відмова в наданні документів або актів, пересиланні електронних документів або ви­дачі довідок правомірною. Якщо вища федеральна установа відмовляється в наданні, пересиланні документів або довідок з тим обґрунтуванням, що опри­люднення змісту документів, актів, електронних документів або довідок не­стиме негативні наслідки благу Федерації, рішення приймає Федеральний ад­міністративний суд; те ж саме діє, якщо Федеральний адміністративний суд є відповідно з § 50 уповноваженим розглядати справу по суті. Заява вноситься до уповноваженого на розгляд справи по суті суду. Він передає заяву та матеріали справи уповноваженому відповідно з § 189 складу суду. Вища наглядова установа повинна за вимогою цього складу суду подати документи, переслати електронні документи або акти, в наданні яких було відмовлено відповідно з абзацом 1 реченням 2, або видати довідки, в наданні яких було відмовлено. Вона повинна бути запрошеною до участі в цьому провадженні. Провадження підпадає під дію норм матеріального захисту таємниці. Якщо вони не можуть бути дотриманими або якщо уповноважена наглядова установа доведе, що особливі підстави для утримання таємниці або захисту таємниці заперечують передачі до суду документів або актів або пересиланню електронних документів, їх подання або пересилання забезпечується відповідно з реченням 5 таким чином, що документи, акти або електронні документи надаються суду вищою наглядовою установою у визначених нею приміщеннях. Відносно наданих відповідно з реченням 5 актів, електронних документів та стосовно доведених відповідно з реченням 8 особливих підстав § 100 не застосовується. Члени складу суду зобов'язані зберігати таємницю; підстави рішення не повинні вести до відкриття виду та змісту утриманих в таємниці документів, актів, електронних документів та довідок. Для персоналу, який не є суддями, діють норми особистого захисту таємниці. Якщо рішення приймав не Федеральний адміністративний суд, ухвала може бути оскаржена за допомогою самостійної скарги. Стосовно скарги проти ухвали вищого адміністративного суду відповідної землі рішення приймає Федеральний адміністративний суд. До провадження по скарзі відповідно застосовуються речення з 4 по 11.

§ 100 [Ознайомлення зі справою; копії]. (1) Учасники можуть ознайоми­тись із судовою справою і переданими до суду документами.

1) Учасники можуть за власний рахунок замовити в канцелярії суду при­мірники, витяги, роздруківки та копії з них. За розсудом головуючого відповід­но з § 67 абз. 1 та 3 уповноваженій у веденні справи особі може бути дозволе­но взяття матеріалів справи додому або бюро, електронне звернення до змісту матеріалів справи або пересланий в електронному вигляді зміст матеріалів справи. Відповідно діє § 87а абз. 3. При електронному зверненні до змісту ма­теріалів справи повинно бути забезпечено, що звернення відбувається тільки з боку уповноваженої відповідно з § 67 абз. 1 та 3 особи. Для пересилання елект­ронних документів сукупність цих документів забезпечується кваліфікованим електронним підписом відповідно з § 2 п. З Закону про електронний підпис і захищається від неправомірного ознайомлення.

2) 3 проектами рішень по суті справи, ухвалами та постановами, діяль­ністю з їх підготовки і документами, які стосуються узгодження, передбачене відповідно з абзацами 1 та 2 ознайомлення не забезпечується.

§ 101 [Принцип усного розгляду]. (1) Якщо не передбачено інше, суд прий­має рішення на основі усного розгляду.

2) За згодою учасників суд може прийняти рішення без усного розгляду.

3) Рішення суду, які не є рішеннями по справі, можуть прийматись без усного розгляду, якщо не передбачено інше.

§ 102 [Виклик, засідання за межами будинку суду]. (1) Після призначення часу усного розгляду учасникам не менш ніж за два тижні до нього, а у Феде­ральному адміністративному суді не менш ніж за чотири тижні, надсилається виклик. У термінових випадках голова може скоротити цей строк.

3) Під час виклику повинно бути вказаним на те, що у разі неявки одного з учасників розгляд справи і прийняття рішення можуть бути здійснені й без нього.

3) Суди адміністративної юстиції можуть проводити засідання також за межами будинку суду, якщо це в інтересах вирішення справи.

3) § 227 абз. З, речення 1 Цивільного процесуального кодексу не застосо­вується.

§ 103 [Перебіг усного розгляду]. (1) Голова відкриває і керує усним розгля­дом.

3) Після оголошення справи голова або суддя-доповідач доповідає голо­вний зміст справи.

3) Після цього слово для подання і обґрунтування заяв отримують учас­ники.

§ 104 [Обов'язок суддів ставити запитання і обговорювати справу].

3) Голова зобов'язаний обговорити з учасниками спірну справу з фактич­ної та правової точки зору.

3) Голова надає кожному члену суду за його вимогою можливість ставити запитання. Якщо запитання заперечується, рішення приймає суд.

3) Після обговорення спірної справи голова оголошує усний розгляд за­кінченим. Суд може прийняти рішення про продовження усного розгляду.

§ 105 [Протокол усного розгляду]. Стосовно протоколу відповідно діють §§ 159 - 165 Цивільного процесуального кодексу.

§ 106 [Мирова угода в суді]. З метою повного або часткового владнання правового спору, учасники можуть укласти мирову угоду, яка протоколюється судом або уповноваженим чи діючим за проханням суддею, якщо вони можуть розпоряджатись предметом мирової угоди. Мирова угода в суді може бути ук­ладена шляхом підписання учасниками пропозиції суду, голови чи судді-до- повідача, висунутої у формі ухвали.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Розділ 9. Провадження в суді першої інстанції:

  1. До розділу 4: Кодекс адміністративного провадження Республіки Польща1 ЧАСТИНА І. Загальні правила Розділ 1. Сфера дії
  2. Розділ 15. Відновлення провадження
  3. Розділ 6. Зупинення провадження
  4. Розділ 12. Відновлення провадження
  5. Розділ 1. Початок провадження
  6. Частина II. Провадження Розділ 7. Загальні процесуальні положення
  7. Стаття 1. Кодекс адміністративного провадження регулює провадження:
  8. ЧАСТИНАIX Збори і витрати на провадження
  9. 4.1.3 Ліцензійні умови провадження діяльності
  10. ЧАСТИНА II. Провадження
  11. 1.16 Порушення та провадження справи про банкрутство
  12. Частина III. Засоби правового оскарження та відновлення провадження
  13. Розділ 4. Представники публічних інтересів
  14. Розділ 7. Рішення
  15. Розділ 17. Виконання
  16. Розділ 8. Угода
  17. Частина І. Судовий устрій Розділ 1. Суди
  18. Висновки до розділу 1
  19. Розділ 11. Оскарження