<<
>>

Розділ 7. Рішення

Стаття 104. §1. Орган публічної адміністрації вирішує справу через видання рішення, якщо приписи кодексу не передбачають іншого.

§2. Рішенням вирішується справа стосовно її суті цілком, або у частині, або справа в інший спосіб закінчується в цій інстанції.

Стаття 105. §1. Коли провадження з будь-якої причини стало безпредмет­ним, орган публічної адміністрації видає рішення про закриття провадження.

§2. Орган публічної адміністрації може закрити провадження, якщо за те виступає сторона, на вимогу якої розпочато провадження, а інші сторони не за­перечують цьому, а також, коли це не суперечить суспільному інтересу.

Стаття 106. §1. Якщо припис закону ставить видання рішення у залеж­ність від зайняття позиції іншим органом (висловлення думки або згоди або висловлення позиції в іншій формі), рішення видається після визначення по­зиції тим органом.

§2. Орган, який улагоджує справу, звертаючись до іншого органу стосовно позиції, повідомляє про те сторону.

§3. Орган, до якого звертаються стосовно зайняття позиції, зобов'язаний надати її негайно, але не пізніше, ніж у строк до двох тижнів від дня вручення йому вимоги, якщо інший строк не передбачено законом.

§4. Орган, зобов'язаний до зайняття позиції, може, в разі потреби, провес­ти з'ясувальне провадження.

§5. Висловлення позиції тим органом відбувається шляхом постанови, на яку сторона може подати скаргу.

§6. У разі невисловлення позиції у строк, визначений у §3, застосовуються відповідним чином приписи ст. 36-38.

Стаття 107. §1. Рішення повинне містити: найменування органу публіч­ної адміністрації, дату видання, найменування сторони або сторін, посилання на правову підставу, вирішення, фактичне й юридичне обґрунтування, пояс­нення чи може бути подано і в якому порядку апеляцію на нього, підпис з за­значенням імені і прізвища, а також посади службової особи, уповноваженої на видання рішення.

Рішення стосовно якого може бути внесено позов у зви­чайний суд або скарга до адміністративного суду, повинна містити, крім того, роз'яснення про допустимість внесення позову або скарги.

§2. Спеціальні приписи можуть визначати також інші складові, які має містити рішення.

§3. Фактичне обґрунтування рішення повинне зокрема містити зазначен­ня фактів, які орган визнав доказаними, доказів, на які він спирався, а також причини, через які іншим доказам відмовлено в вірогідності і доказовій силі, а обґрунтування юридичне — з'ясування правової підстави рішення з циту­ванням правових приписів.

§4. Можна відступити від обґрунтування рішення, якщо воно враховує цілком вимогу сторони; проте це не стосується рішень, що улагоджують спірні інтереси сторін, а також рішень, виданих внаслідок апеляції.

§5. Орган може відступити від обґрунтування рішення також у випадках, у яких з попередніх приписів випливала можливість відходу або обмеження обґрунтування з огляду на інтерес безпеки Держави або громадського поряд­ку.

Стаття 108. §1. Рішенню, на яке може бути подано апеляцію, може бути надано режиму невідкладного виконання, коли це необхідно з огляду на охо­рону здоров'я або життя людей або для забезпечення народного господарства від тяжких втрат або також з огляду на інший суспільний інтерес або виключ­но важливий інтерес сторони. У цьому останньому випадку орган публічної адміністрації може шляхом постанови вимагати від сторони відповідного за­безпечення.

§2. Режим невідкладного виконання може бути наданий рішенню також після його видання. У цьому випадку орган видає постанову, на яку може бути подано скаргу.

Стаття 109. §1. Рішення вручається сторонам в письмовій формі.

§2. У випадках зазначених у ст. 14 §2 рішення може бути оголошене сто­ронам усно.

Стаття 110. Орган публічної адміністрації, який видав рішення, є зобов'язаний ним від моменту його вручення або оголошення, якщо кодексом не встановлено інакше.

Стаття 111. §1. Сторона може у строк до чотирнадцяти днів від дня вру­чення або оголошення рішення вимагати його доповнення щодо вирішення або щодо права апеляції, внесення щодо рішення позову в загальний суд або скар­ги в адміністративний суд або відміни розпоряджень, що містяться в рішенні з тих питань.

§2. У випадках, зазначених в §1, для сторони перебіг строку для внесення апеляції, позову або скарги починається від дня вручення їй відповіді.

Стаття 112. Помилкове роз'яснення в рішенні щодо апеляції або внесення позову в загальний суд або скарги в адміністративний суд не може шкодити сто­роні, яка скористалася цим роз'ясненням.

Стаття 113. § 1. Орган публічної адміністрації може за належністю або на ви­могу сторони виправляти шляхом постанови помилки в тексті й розрахунках, а також інші очевидні помилки в виданих тим органом рішеннях.

§2. Орган, який видав рішення, роз'яснює шляхом постанови на вимогу виконавчого органу або сторони сумніви щодо змісту рішення.

§3. На постанову в справі виправлення або роз'яснення може подаватися скарга.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Розділ 7. Рішення:

  1. Розділ 10. Рішення по суті справи та інші рішення
  2. Розділ 13. Скасування, зміна та визнання рішення недійсним
  3. § 7. Тактичне рішення.
  4. Стаття 50. Оскарження рішення загальних зборів
  5. §4. Оскарження та виконання судового рішення
  6. ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ
  7. Як приймають рішення на загальних зборах акціонерів
  8. Поділ згідно з рішенням судового чи компетентного органу
  9. Стаття 42. Порядок прийняття рішень загальними зборами
  10. Хто і коли приймає рішення про зміну розміру статутного капіталу
  11. 2) Відношення між судовим рішенням і застосовуваними загальними правовими нормами
  12. § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом
  13. u) Конфлікт між нормами різних рівнів 1) «Протизаконне» судове рішення