<<
>>

Розділ 13. Скасування, зміна та визнання рішення недійсним

Стаття 154. §1. Остаточне рішення, на підставі якого жодна зі сторін не набула права, може бути в будь-який момент скасоване чи змінене органом публічної адміністрації, який його видав, або органом вищого рівня, якщо це відповідає суспільним інтересам або справедливим інтересам сторони.

§2. У випадках, зазначених у §1, компетентний орган видає рішення щодо скасування або зміни попереднього рішення.

§3. У справах, які належать до завдань одиниць територіального самовря­дування компетентними до зміни або скасування рішень, зазначених в §1 та ст.155 є органи тих одиниць.

Стаття 155. Остаточне рішення, на підставі якого сторона набула право, в будь-який момент за згодою сторони може бути скасоване або змінене орга­ном публічної адміністрації, який його видав, або органом вищого рівня, якщо спеціальні приписи не виключають скасування чи зміни такого рішення і це відповідає суспільним інтересам або справедливим інтересам сторони; поло­ження ст.1 54 §2 застосовуються відповідним чином.

Стаття. 156. §1. Орган публічної адміністрації стверджує недійсність рі­шення, яке:

9) було винесене з порушенням положень про компетенцію;

9) було винесене без правових підстав або з грубим порушенням права;

9) стосується справи, яка вже була раніше вирішена іншим остаточним рішенням;

9) стало спрямованим на особу, яка не була стороною в справі;

9) було не виконуваним в день його видання і неможливість його виконан­ня має сталий характер;

9) в разі виконання спровокувало б дію, яка підпадає під покарання;

9) має недолік, через який воно є недійсним з точки зору права.

§ 2. Не стверджується недійсність рішення з причин, зазначених у §1 пун­кти 1, 3, 4 і 7, якщо з дня його вручення або оголошення минуло десять років, а також, якщо рішення спричинило невідворотні правові наслідки.

Стаття 157. §1. Компетентним встановлювати недійсність рішення у випад­ках, зазначених у ст.156 є орган вищого рівня, а якщо рішення було винесене міністром або апеляційною колегією самоврядування — цей орган.

§2. Провадження у справі встановлення недійсності рішення розпочи­нається на вимогу сторони чи за належністю.

§3. Відмова здійснення провадження у справі недійсності рішення прий­мається шляхом рішення.

Стаття 158. §1. Вирішення справи про встановлення недійсності рішення здійснюється шляхом рішення.

§2. Якщо не можна встановити недійсність рішення з причин, про які йш­лося у ст.1 56 §2, орган публічної адміністрації обмежується встановленням того, що оскаржене рішення було винесене з порушенням права, а також зазна­ченням обставин, на підставі яких він не встановив недійсності рішення.

Стаття 159. §1. Орган публічної адміністрації, компетентний у справі вста­новлення недійсності рішення, призупиняє за належністю або на вимогу сто­рони виконання рішення, якщо виникає вірогідність того, що воно має один з недоліків, зазначених у ст.156 §1.

§ 2. Постанову про призупинення виконання рішення стороною підлягає оскарженню.

Стаття 160. §1. Сторона, якій завдано шкоди в результаті винесення рі­шення з порушенням норми ст.156 §1 або встановлення недійсності такого рішення, може вимагати відшкодування за завдану фактичну шкоду, крім випадків, коли вона винна у виникненні обставин, зазначених у цьому поло­женні.

§2. Щодо відшкодування застосовуються положення Цивільного кодексу за винятком його ст.418.

§3. Відшкодування здійснює орган, який видав рішення з порушенням норми ст.156 §1, крім випадків, коли вина за виникнення обставин, зазначе­них у цьому положенні, лежить на іншій стороні у провадженні з цього рішен­ня; в цьому випадку вимога про відшкодування спрямовується проти сторони, винної у створенні таких обставин.

§4. Призначення відшкодування від органу, зазначеного в §1, здійснює орган публічної адміністрації, який встановив недійсність рішення через по­рушення норми ст.156 §1 або встановив, відповідно до ст.

158 §2, що воно було винесене з порушенням ст. 1 5 6 §1. Позов про відшкодування від сторони, винної у виникненні обставин, зазначених у ст.1 56 §1, розглядається під час провадження загальним судом.

§5. Сторона незадоволена відшкодуванням, яке їй призначив орган пуб­лічної адміністрації, зазначений у §4, протягом тридцяти днів з дня вручення їй рішення у цій справі може внести позов до загального суду.

§6. Вимога про відшкодування втрачає силу за строком давності через три роки з дня, коли було винесене остаточне рішення про недійсність рішення, виданого з порушенням положення ст.156 §1, або рішення, яким орган вста­новив, згідно зі ст.1 58 §2, що оскаржене рішення було винесене з порушенням норми ст.156 §1.

Стаття 161. §1. Міністр може скасувати або змінити в необхідному обсязі кожне остаточне рішення, якщо іншим способом не можна усунути ситуацію, яка загрожує життю або здоров'ю людини, або запобігти значній шкоді народ­ному господарству або важливим інтересам держави.

§2. Повноваження, зазначені у §1 щодо рішень виданих органами тери­торіального самоврядування у справах, які належать до переданих їм функцій державного управління, надаються також і воєводі.

§3. Сторона, якій завдано шкоди в результаті скасування або зміни рі­шення, може вимагати відшкодування за завдані фактичні збитки від органу, який скасував або змінив це рішення; цей орган рішенням визначає також від­шкодування.

§4. Вимога про відшкодування втрачає силу за строком давності через три роки з дня, коли було винесено остаточне рішення про скасування або зміну рішення.

§5. Відшкодування здійснюється згідно з положеннями ст. 1 6 0 §2 і 5.

Стаття 162. §1. Орган публічної адміністрації, який виніс рішення у пер­шій інстанції, встановлює закінчення строку його дії, якщо воно:

9) стало безпредметним, і встановити закінчення строку його дії вимага­ють норма права, суспільний інтерес чи зацікавленість сторони;

9) було винесене із застереженням щодо дотримання стороною певної умо­ви, але сторона не виконала цієї умови.

§2. Орган публічної адміністрації, зазначений у §1, скасовує рішення, якщо воно було винесене із застереженням щодо виконання певних дій, але сторона не виконала цих дій у визначений строк.

§3. Орган своїм рішенням встановлює закінчення строку дії рішення або скасовує рішення на підставі положень §1 і 2.

Стаття 163. Орган публічної адміністрації може скасувати або змінити рі­шення, на підставі якого сторона набула право, в інших випадках та на інших засадах, ніж визначені у цьому розділі, якщо це передбачено спеціальними приписами.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме Розділ 13. Скасування, зміна та визнання рішення недійсним:

  1. ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РІШЕННЯ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ УЧАСНИКІВ
  2. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  3. § 6. Визнання установчих документів господарських товариств недійсними
  4. Розділ 10. Рішення по суті справи та інші рішення
  5. § 6. Постановлення судового рішення про визнання боржника банкрутом
  6. Глава 8. ПРИПИНЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА ЗА СУДОВИМ РІШЕННЯМ ЩОДО ВИЗНАННЯ ЙОГО БАНКРУТОМ
  7. Розділ 7. Рішення
  8. Проголошення процедури злиття недійсною
  9. 3. Зміна масштабу виробництва
  10. § 2. Зміна розміру статутного капіталу
  11. § 4. Зміна складу учасників командитного товариства
  12. 6.2. Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивіду­ального попиту
  13. § 7. Організаційні дії щодо припинення господарського товариства, визнаного банкрутом
  14. ТЕМА 7 ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ
  15. § 7. Тактичне рішення.
  16. Стаття 50. Оскарження рішення загальних зборів
  17. §4. Оскарження та виконання судового рішення
  18. 2. СВОБОДА ЯК ВИБІР І ВИЗНАННЯ НЕОБХІДНОСТІ: ЗА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ