<<
>>

5.1. Загальна характеристика сутності контролю за публічною адміністрацією та його видів

В адміністративному праві України контроль розглядається вширокому розумінніякодинізспособівзабезпеченнязаконності в державному управлінні, процес слідкування за дотриманням нормативно-правових актів різними суб'єктами — державними органами, громадянами та юридичними особами.

У більшості ж зарубіжних країн норми адміністративного права регулюють пе­редусім контроль, що здійснюється над самою адміністрацією. Адже у зв'язку із величезною кількістю владних повноважень, якими наділені органи публічної адміністрації, зростають мож­ливості для зловживання цими повноваженнями.

Один із розробників американської Конституції Джеймс Медісон писав: «Якщо б люди були ангелами, тоді б не було жод­ної підстави для існування уряду (адміністрації). Якщо б ангели керували людьми, тоді б не існувало потреби ні у внутрішньо­му, ні в зовнішньому контролі дій уряду»185. Ця теза відображає необхідність та доцільність дієвого та ефективного контролю за діяльністю публічної адміністрації.

Контроль за публічною адміністрацією є специфічним видом діяльності, який здійснюють державні органи та інші уповно­важені законом суб'єкти з метою перевірки дотримання і ви­конання адміністрацією поставлених завдань та правомірності прийнятих нею рішень.

Контроль у демократичному суспільстві спонукає адміністративні органи діяти виключно в межах, вста­новлених юридичними нормами і сприяє відновленню справед­ливості у випадку вчинення ними правопорушень, таким чином за­безпечуючи ефективне функціонування публічної адміністрації.

Існують різноманітні класифікації видів контролю за різни­ми критеріями, проте ми зупинимось лише на основних.

Залежно від характеру взаємозв'язків контролюючого та підконтрольного суб'єктів контроль поділяють на внутрішній і зовнішній.

При внутрішньому (внутрішньому адміністративному) кон­троль здійснюється в межах організаційної підпорядкованості того, хто контролює, з тим, кого контролюють.

Внутрішній кон­троль адміністрації здійснюється спеціальними структурами або посадовими особами в межах одного відомства або публічної адміністрації загалом.

При зовнішньому контролі адміністративний орган фор­мально є незалежним від контролюючих структур, які нале­жать до інших гілок влади або взагалі недержавних інституцій. За суб'єктами здійснення зовнішній контроль адміністрації можна поділити на:

— контроль парламентів та створюваних ними органів;

— контроль глав держав (у випадку президентської респуб­ліки його треба віднести до внутрішнього адміністративного контролю);

— судовий контроль (як з боку загальних, так і адміністра­тивних судів);

— контроль громадськості.

Кожен з цих видів зовнішнього контролю за діяльністю пуб­лічної адміністрації відіграє важливу роль у забезпеченні її ефективного функціонування, і ми їх розглянемо окремо у на­ступних підрозділах.

Залежно від часу проведення контролю він може бути по­переднім, поточним (оперативним) і наступним186.

Попередній контроль має на меті не допустити прийняття незаконних та недоцільних рішень органами публічної ад­міністрації. Наприклад, описане у попередньому розділі залу­чення усіх зацікавлених представників громадськості до про­цедури прийняття нормативних актів адміністрації дозволяє запобігти прийняттю актів, що не задовольняють публічних ін­тересів.

Поточний (оперативний) контроль спрямований на перевір­ку виконання органами публічної адміністрації поставлених завдань і функцій. Прикладом може слугувати діяльність спе­ціально уповноважених державних органів фінансового конт­ролю з аудиту поточного використання бюджетних коштів ад­міністративними органами.

Наступний контроль має ретроспективне спрямування, він стосується рішень органів публічної адміністрації, прийнятих у минулому. У переважній більшості випадків судовий контроль діяльності адміністративних органів має характер наступного контролю, адже суди в публічно-правових спорах перевіряють рішення, дії чи бездіяльність цих органів, з якими не згідні при­ватні особи.

В адміністративно-правовій літературі також виділяють кон­троль за законністю і контроль за доцільністю адміністративних рішень та діянь187.

Переважним у правозастосуванні з названих видів очевидно є контроль за законністю, який охоплює перевірку дотримання органами публічної адміністрації не лише вимог законів та під- законних правових актів, але й зобов'язань за адміністративни­ми договорами.

Контроль за доцільністю адміністративних дій та рішень пе­редбачає виявлення своєчасності, способів, засобів і мотивів їх здійснення, оцінку їх ефективності та здатності максимально відповідати публічним інтересам з мінімальною шкодою для ін­дивідуальних прав та інтересів. Він встановлює відповідність адміністративних дій вимогам «доброї адміністрації» і включає їх оцінку з погляду розумності, ефективності та моральності188. Інакше кажучи, предмет контролю за доцільністю є дещо шир­шим від контролю за законністю.

Аналіз окремих видів контролю проведемо відповідно до пер­шої названої класифікації за суб'єктами, що його здійснюють: парламенти, глави держав, уповноважені органи публічної ад­міністрації, квазісудові органи та суди різних видів.

<< | >>
Источник: Школик А.М.. Порівняльне адміністративне право. 0000

Еще по теме 5.1. Загальна характеристика сутності контролю за публічною адміністрацією та його видів:

  1. 5.4. Судовий контроль за публічною адміністрацією та його моделі 5.4.1. Загальний огляд систем судового контролю за публічною адміністрацією
  2. Стаття 48. Загальне управління публічною службою
  3. §1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
  4. 1. Загальна характеристика
  5. 1. Загальна характеристика
  6. 1. Загальна характеристика
  7. 1. Загальна характеристика
  8. Глава 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРПОРАТИВНОГО ПРАВА
  9. Нормативно-правовий акт: загальна характеристика
  10. § 1. Загальна характеристика корпоративного управління