Історична трансформація раціонального знання та ноосферний дискурс
Ноосферологія органічно приєднується до поля наукового раціонального знання. Становлячи його частину вона використовує методи й процедури продукування гіпотез і теоретичних конструктів необхідних для пізнання ноосфери.
Конституювання ноосферології як академічної дисципліни неможливо без інтеграції її методологічних засад у змінне поле раціонального знання, яке має довгу історію розвитку. Воно історично трансформувалося, набуваючи великої точності, наближаючись до об'єктивності та практичної ефективності. Вирізнимо найважливіші типи продукування раціонального знання й це допоможе зрозуміти місце ноосферології в полі сучасного наукового знання.Античний тип знання (episteme) став основою знання раціонального дискурсу (включаючи понятійність, критичну функцію самопізнання, рефлексивність).
Середньовічний тип знання (doctrina) у межах схоластики продовжує епістемологічну лінію античної філософії, посилюються позиції арістотелівської силогістики (формальної логіки). На основі освітнього комплексу «Сімох вільних наук» (тривіум і квадривіум) у середньовічній Європі з'являється синтетична форма науки й педагогіки – університет, що забезпечує наступність педагогічної традиції.
Зберігається консервативність освітніх цінностей і продовжується продукування раціонального знання. Університетська наука характеризується високим професіоналізмом і демократичністю доступу до масивів інформації. Європейський університет з XIII до XIX століття структурно й функціонально зберіг принципи перетворення раціонального знання, закріплюючи найважливішу інтелектуальну складову європейської культури.Знання в епоху Ренесансу й Гуманізму розвивається на основі реставрації пізньоантичного антропологічно орієнтованого світогляду. Тому гуманітарні дисципліни (humaniora, humanitas) і філологія найбільшою мірою, ніж інші форми знання, стають домінуючими в ренесансній культурі.
У період Реформації посилюється інтерес до археології та текстологічних «штудій» (продовжуються дослідження в галузі латині, грецької та староєврейської мов). Природознавство зведене до відновлення принципів античної натурфілософії.У епоху Нового часу вплив філософських методів пізнання на формування раціонального пізнання істотно зменшується. Природознавство стає спеціалізованою галуззю раціонального знання. Вплив математичних методів зростає в наукових колах, що помітно у філософських текстах Бекона, Декарта, Спінози, Гоббса і Лейбніца. Для Канта математика є ідеальною формою продукування чистих апріорних думок. Фізико-математичне аксіоматичне знання справляє вражаючий ефект точності та ясності, приводить до досягнення об'єктивної істини про природу.
Емпіризм і математизація знання з часів першого позитивізму (Конт, Спенсер, Мілль), тобто з 30-х років ХІХ століття, аж до «заходу» логічного позитивізму в 50-ті роки ХХ століття стали настільки впливовими тенденціями, що сцієнтизм (абсолютизований тип наукового мислення) міцно утвердився в інтелектуальних співтовариствах другої половини минулого століття. Вплив «математичного розуму» у філософії вочевидь виявляється в роботах Гуссерля, Вітгенштейна, Уайтхеда, Рассела, Поппера. Навряд чи їхні філософські ідеї змогли б сформуватися й конкурувати з іншими концепціями, коли б не фундаментальна математична освіта цих мислителів.
Починаючи з XVII століття математичне знання та методи природознавства в ідеалізованій формі «універсальної науки» (mathesis universalis) лідируть у полі академічного знання, «учений» і «філософ» стають синонімами.
Постмодерний тип знання (deconstruction) сформувався в кінці 60-х років ХХ століття. У роботах Барта та Фуко, Ліотара, Бодрійяра, Дерріда й Дельоза постструктуралістська й постмодерністська думка характеризується епістемологічним плюралізмом і ціннісним релятивізмом. Теоретики цього напряму відмовляються від пошуку об'єктивної істини, надаючи перевагу розгвинчуванню раціональних стратегій.
На відміну від академічної традиції, філософи-постмодерністи уникають точних визначень і раціональної методології. Постмодернізм у культурі та філософії претендує на здійснення «інтелектуальної революції» в постіндустріальному суспільстві.Ноосферологічна пізнавальна стратегія деяким чином повертається до модерністських принципів універсальності, об'єктивності істини, прогнозування подій і системності наукових уявлень. Однією з причин виявилася тенденція посилення «технологічного розуму». Крім того глобальні трансформації чи просто глобалізація виявляє цілісність, взаємозалежність світу й посилює міжнародну наукову кооперацію. Для розуміння причинно-наслідкових економічних, соціальних й екологічних зв'язків у планетарному масштабі необхідне подолання постмодерністської смислової багатозначності й епістемологічної двозначності. У ноосферології реалізується потреба сучасного наукового знання в холістичному підході, системності, каузальній визначеності, еволюційному підході, інтервальності, історичності й достовірному прогнозуванні майбутнього.
Еще по теме Історична трансформація раціонального знання та ноосферний дискурс:
- Тема 8. Ноосферологія в системі раціонального знання
- Дисциплінарна різноманітність раціонального дискурсу
- § 2. Трансформація відносин власності
- § 2 Трансформація соціальної структури в умовах перхідної економіки
- Тема 1. Світогляд і ноосферне мислення
- Тема 9. Теоретичні проблеми ноосферних досліджень
- ІСТОРИЧНА ШКОЛА ПРАВА
- Сучасний світогляд і ноосферне мислення
- Наші знання про свободу формувалися в умовах соціалізму, в межах ідеології марксизму.
- Правила юридичного дискурсу
- § 2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку
- § 2. Права і свободи людини і громадянина в їх історичному розвитку
- Трансформация ноосферного менталитета в софиосферный
- Передумови ноосферного мислення в античній культурі
- Интеллектуальные сопротивления колониальному дискурсу
- ВЕЛИЧКО МИХАИЛ ВИКТОРОВИЧ. ЕФИМОВ ВАСИЛИЙ ВИКТОРОВИЧ.. ЭКОНОМИКА И НООСФЕРА. Научно-методологические основы государственного управления социально-экономическим развитием в условиях глобализации Ноосферный (этико-экологический) подход. 2012, 2012
- 9.7. Этико-ноосферно обусловленное целеполагание в отношении социально-экономического развития
- Левин Г. Д.. Философские категории в современном дискурсе., 2007
- Философия и литература: современный дискурс
- Критика негритюда и африканского дискурса