<<
>>

Тема 2. Виникнення та еволюція Всесвіту

Ключові терміни: Всесвіт. Хаос. Космос. Універсум. Космологія. Еволюція космосу. Великий вибух. Космологічний горизонт. Галактика. Чумацький шлях. Сфери Землі.

Трансформація уявлень про космос: від архаїчних теогоній до сучасної астрономії

Для опису різноманітних станів Усесвіту ще в античній міфологічній, науковій і філософській традиції використовувалися поняття «хаос» і «космос».

Поняття «хаос», що широко вживається в науковій і ненауковій сферах, походить від грецького χάος, основним сенсом якого є «невпорядкованість, непрогнозованість, непередбачуваність, невідомість». У цьому відношенні «хаос» діаметрально протилежний поняттю «космос». Якщо ж говорити про початкове, міфологічне значення цього слова, то хаос – це швидше «первісна порожнеча, простір без речей». У сучасному природознавстві (фізиці) поняття «хаос» можна порівняти за значенням з поняттям «ентропія».

Проте в процесі трансформації сенсу «хаос» в християнській культурі, поступово почало домінувати інше значення – «невпорядкованість», «безлад», тоді як в давньогрецькій мові для такого позначення було інше слово – «тарахе» (ταραχή).

У класичній античній філософії слово хаос використовувалося метафорично, «не дотягуючи» до концептуально-категоріального рівня. У давньогрецькій міфологічній і астрономічній традиції можна вирізнити декілька важливих етапів концептуалізації теми «хаос – космос».

Уявлення про походження світу та його трансформації протягом усієї тисячолітньої античної наукової та філософської традиції мали суперечливий характер. Міфологічні уявлення потроху поступилися місцем філософській і науковій картинам світу. Понятійна форма моделей світу неминучо витіснила образно-символічну картину походження космосу.

Розуміння того, що означає «космос» і як він влаштований, необхідне для реконструкції різноманітних картин світу в цілому.

Космос у різних вимірах й аспектах завжди був важливою темою філософствування в античній культурі. Міф, філософія, наука та мистецтво античності незрозумілі без роз'яснення грандіозних символів й оригінальних понять античних поетів, учених і філософів. Уявлення про космос були різноманітними й постійно трансформувалися.

Вирізнимо чотири основні послідовні способи структуризації космосу.

• Теогонія – спосіб опису, властивий у цілому міфоепічній епосі, тому для теогоній характерне пояснення генезису Всесвіту за допомогою дій надприродних, божественних сил.

• Космогонія – це сукупність описів і пояснень виникнення Всесвіту, його структуризації і це, врешті-решт, динамічна інтерпретація його законів.

• Космографія – це результат фіксованих астрономічних описів і коментарів до них, а також набір схем і карт Усесвіту (небесний глобус Анаксимандра, каталог зірок Евдокса та ін.). Широкого розповсюдження космографія набула в античності, а потім і в Середні віки.

• Космологія – є науковим описом статичного аспекту космосу, виявляє причинно-наслідкові зв'язки в Усесвіті як єдиному цілому.

«Космос» в широкому сенсі – це впорядкована й гармонізована система речей. Спочатку, в міфопоетичній античній культурі грецьке слово κόσμος означало «порядок, красу шикування війська, орнаментальність». На противагу «хаосу» слово «космос» позначає порядок, гармонію речей і подій у Всесвіті. У гомерівській міфопоетичній традиції грецьке слово «космос» (κόσμος) позначало «шикування воїнів, упорядкованість речей і подій, передбачуваність». Примітно, що термін «косметика» і «космос» походять з одного й того ж кореня, що означає «красу» світобудови та людини. Уведення до інтелектуального обігу слова «космос» традиційно пов'язується з ім'ям Піфагора.

Перехід від античної до християнської культури відмічений переосмисленням багатьох понять. У перші століття християнської ери синонімічно поняттю космос використовувалося слово «еон».

А в грецькому тексті Біблії (Септуагінті), разом з терміном «космос» використовується ще й інше слово – «ойкумена». Ці слова позначають тут світ після шістьох днів творіння, тобто світ населений живими істотами, зокрема людину. У середньовічній латинській культурі синонімічним «космосу» став «універсум» (universe). У середньовічному теологічному дискурсі під універсумом розумівся світ створений Богом, але, природно, що сам Бог не входив до поняття «універсуму». Пізніше, у латинізованому варіанті «космос» почав перекладатися як «універсум» (universe). Потім, у науковій і філософській традиції нового часу, особливо у філософських трактатах ХVII і XVIII століть використовується латинський термін absolute, як синонімічний поняттям «космос» і «універсум». Робиться акцент на цілісності й тотальності всіх існуючих речей. Тут посилюється значення холістичності (цілісності) світу, а також взаємопов'язаності всесвітніх законів.

У сучасній фізиці, точніше у фізичній космології сенс «космосу» й «універсуму» передається виразом «просторово-часовий контінуум». Космос є предметом сучасної космології, але в спеціальному значенні, що залежить від конкретного контексту. Якщо говорити про сучасну затребуваність термінів «космос» і «універсум», то щонайближче за сенсом буде словосполучення «просторово-часовий континуум». Для ноосферології цінними є всі поняття, які вказують на цілісність, законовідповідність, історичність і пізнаваність світу, у якому людство завдяки своїм розумним здібностям і діяльності створює штучне середовище – ноосферу.

<< | >>
Источник: БУРЯК В.В.. Основи вчення про ноосферу. 2010

Еще по теме Тема 2. Виникнення та еволюція Всесвіту:

  1. Фізична еволюція Всесвіту.
  2. Тема 6. Технологічні революції та еволюція ноосфери
  3. Еволюційний характер розвитку всесвіту
  4. Тема 4. Поняття держави і причини її виникнення, Типологія держав за їх сутністю
  5. Еволюція розуму як фундаментальна передумова формування ноосфери
  6. Еволюція біологічних видів та її значення для появи ноосфери
  7. 4. Еволюція економічної науки
  8. 2. Суспільний устрій та його еволюція
  9. § 2. Сутність соціальної ринкової економіки. Еволюція економічних систем
  10. Розділ 3. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ