<<
>>

§4. Порядок укладання договору. Представництво

Протягом усієї історії Стародавнього Риму процес укладання договору не був однаковим. Зміни в процесі укладення договорів залежали від виду дого­вору. Наприклад, такий важливий вербальний контракт, як стипуляція, передбачав, що необхідною умовою визнання його дійсності була ініціатива, яка виходила від кредитора у формі запитання до боржника: "Чи обіцяєш зап­латити мені 100 асів?" Після стверджувальної відповіді боржника договір вважався укладеним.

В інших видах договорів процес їх укладання може починатися як з боку кредитора, так і боржника.

Укладання договору починається переважно з оголошення сторони, яка бажає укласти певний договір, про свій намір вступити в зобов'язально-пра­вові відносини з іншою особою для досягнення якоїсь мети. Така пропозиція укласти договір називається офертою (propositio). Оферта могла бути здійсне­на найрізноманітнішими способами, але з умовою, щоб друга сторона її правильно сприйняла. Це можна було зробити пропозицією іншій стороні, оголошенням, рекламою, виставкою товарів на ринку тощо.

Проте для того, щоб договір відбувся, однієї оферти було не досить. По­трібно, щоб оферту прийняла зацікавлена особа, тобто, щоб вона була акцептована. Звідси прийняття пропозиції укласти договір називається акцеп­том. У консенсуальних договорах акцептування оферти і свідчило про досягнення згоди, тобто було укладенням договору. Однак, якщо договір не був консенсуальним, то крім досягнутої таким шляхом згоди сторін потрібно було ще виконати необхідну форму (письмовий контракт) або у крайньому разі (у випадку реальних контрактів) передати річ, яка була предметом дого­вору. Отже, згода вважалася такою, що відбулася, коли пропозиція укласти договір, яка виходила від однієї особи, приймалася іншою. Переговори про укладання договору могли вестися їх учасниками як безпосередньо, так і через представника.

Слід, однак, зазначити, що навіть у розвинутому праві не було відоме як загальне правило те, що в сучасному праві називають укладанням договору за допомогою представника.

Рабство заважало широкому розвиткові представ­ництва в Римі і тому питання про представництво недостатньо розроблене в джерелах римського права.

У зв'язку з розвитком Римської держави, перетворенням її у великий тор­говий центр дедалі гостріше відчувається потреба в інституті представництва під час укладання договорів. Під представництвом розуміли такі відносини, коли наслідки правочинів, здійснених однією особою від імені іншої, безпосе­редньо переносилися на цю особу. Представники бувають прямі і непрямі. Прямий представник діє від імені і за рахунок господаря. Непрямий представ­ник діє за рахунок господаря, але від власного імені. Усі наслідки при цьому переносили на нього.

Пряме представництво було можливе: а) за статутом юридичної особи; б) за дорученням, яке виходило з посади або від державної влади; в) за доручен­ням приватної особи. Представництво могло бути загальним і спеціальним.

У разі безпосередньої участі сторін в укладенні договору він набував юри­дичної сили відразу після досягнутої згоди. Якщо переговори про укладання договору не велися безпосередньо сторонами майбутньої угоди, то така угода не набувала юридичної сили лише тоді, коли представник був відкликаний до її остаточного укладення.

Контрольні запитання

1. Поняття та класифікація договорів: контракти і пакти.

2. Договори суворого права і основані на добросовісності.

3. Структура договору. Суттєві та додаткові елементи договору.

4. Поняття законності договору.

5. Загальні умови визнання дійсності договорів.

6. Укладення договору. Представництво.

<< | >>
Источник: Орач Євген Михайлович. Тищик Борис Йосипович.. Основи римського приватного права. 2000

Еще по теме §4. Порядок укладання договору. Представництво:

  1. Стаття 19. Переведення кар'єрних публічних службовців на іншу посаду в Литовських дипломатичних представництвах, консульських інституціях та представництвах в міжнародних організаціях, а також в закордонних та міжнародних інституціях
  2. 1.7 Застава та форми укладання договору застави
  3. Порядок подписания и хранения Договора, приложений к Договору
  4. Стаття 39. Представництво акціонерів
  5. § 6. Правомочності юрисконсульта (адвоката) щодо укладання та забезпечення виконання договорів
  6. Порядок заключения и исполнения договоров
  7. Порядок определения условий договоров
  8. Порядок заключения договоров на ярмарке
  9. 99. Порядок изменения условий и расторжения договора
  10. 12.4. Понятие, содержание и порядок заключения договора
  11. 97. Порядок определения условий торгового договора
  12. Понятие, предмет и порядок заключения фьючерсного договора
  13. Порядокопределения размера платы по Договору и порядок ее внесения
  14. 3.1 Порядок заключения договора управления многоквартирным домом
  15. Предмет договора, ассортимент, сроки и порядок отгрузки
  16. Основания и порядок предоставления жилого помещения по договору социального найма