<<
>>

Зміст дидактичної одиниці

-

- Система римського права та її складові частини Квіритське право, преторське право та „право народів". Взаємний вплив квіритського, преторського права та права перегринів.

Злиття цих систем. Публічне та приватне право, їх відмінності 1.1 інститути.

-

- Література

-

- І Картотек М. Римскос право (понятия, терминьї, определения). - М., 1984. ' Ііжевський В.К., Трофанчук Г.І. Основи римського цивільного права. - К., 2000. І ДождевД.В. Римское частное право. - М., 1997. 4, Иовицкий И.Б. Основьі римского грожданского права. - М., 1972. ■ Макарчук В.С. Основи римського приватного права. - К., 2000. (і. Подопригора О.А. Основьі римского грожданского права. - К., 1994.

- І'ищик Б.Й., Орач Є.М. Основи римського приватного права. - Львів., 1994.

- Матеріал для вивчення

- Терміном „цивільне право" в сучасних системах права позначають ту галузь права, яка регулює майнові відносини у суспільстві. За латинською іермінологією поняттю „цивільний" більшою мірою відповідає термін „сіуіііз" (цивільний).

Однак сіуііе" (тобто „право цивільне") у римському праві за своїм змістом не відповідає сучасному терміну „цивільне право". Під „іи$ сіуііє" римляни розуміли власне національне стародавньоримське право, яке поширювало свою дію винятково на громадян-квіритів, а тому воно ще н.і іивається квіритське право.

- Отже, першою складовою частиною системи римського права було кпіритське право - споконвічне, суто національне і найдавніше право, яке регулювало відносини римських громадян всередині міста-поліса. Це надавало йому замкнутого характеру, а головним джерелом такого права стали Закони XII І аблиць (451-450 рр. до н.е.) (рис.1).

- Саме національно-полісна замкнутість римського квіритського права значно звужувала сферу його дії.

Воно не могло тривалий час задовольняти потреби римського рабовласницького суспільства, виступати регулятором багатосторонніх і складних суспільних відносин. Це - одна з негативних сторін кніритського права.

До негативних рис квіритського права слід віднести і те,що соціально-

економічні умови рабовласницького ладу в самому місті полісі Римірозвивалася швидше,ніж те право,яке яке було покликане їх відрегулювати. Тобто воно мало тенденцію "постійного відставання» .Форми квіритського права не забезпечували чіткого регулювання нових майнових відносин,які виникали в міру подальшого зростання території Риму і завоювання ним країн та підкорення народів.

Складовою частиною системи римського цивільного права було преторське право. Що зумовило його появу?

І квіритське право, і „право народів" існували та розвивалися паралельно, проникаючи одне в одне і взаємозбагачуючись. „Право народів" було більш змістовнім, а тому квіритське право брало від нього нові ідеї, інститути, конструкції.

Обидві системи почали зближуватися, однак через певний час стали безнадійно відставати від вимог цивільного обігу, що бурхливо розвивався. Нові

правові явища вимагали пошуку, ефективних правових засобів їх регулювання,і вони були віднайдені у вигляді преторського права.

Преторське право об'єднувало у собі юр мі нрииш-ссні у

правову практику на основі еликгіи пін і т іо і чіп ні римської

адміністрації. Вони регулювали майнові відписі і ш мі і. -мислями

Римської держави незалежно від їхнього ірпмч пму Але

застосовувалося преторське право лише в р.пі исм і » і\ мінія нових

відносин нормами квіритського права і „пріїн.і інірінии (риі її

Преторське право мало суітєві перси.нн ...... і... ментами

системи Римського права.

По-ПЄРШЄ, ВОНО ДОСИТЬ ПОВНО І більш суттєво відображало будь –які зміни, що виникали в римському рабовласницькому суспільстві.

По-друге, сама посада претора, його вплив серед магістратур і авторитетт у суспільстві надавали преторському праву популярності і зручності.

Переваги преторського права над квірпкімім і ..щпіним пародій"

*

Чутливіше реагувало Позбавлене 1 ІОІїулНрІНС 11. 1 вплив
на зміни формалізму носили претора
у суспільстві квіритського привп н Римі
і обмеженоїч 1
перегринського првіш

Рис. 3. До питання про переваги Преторі і.ші

Отже, всі три складові частини становили єдину сиспму римського права. Однак, домінуючим серед них було преторське іфмио чк наІІГІІлмп гнучке, динамічне і мобільне. Згодом названі три складові Чік іиии снсігмн зблизились настільки, що втратили свої відмінності

У період найбільшого розквіту Римської держави і розвитку права класичного періоду (І - III ст. н.е.) структуризується нова система римського права, яка поєднувала в собі дві частини:

а) публічне право;

б)приватне право.

Які критерії розмежування існували між ними?

По-перше, критерієм розмежування була сфера інтересів, яка регулювалась та захищалась правом. Якщо право захищало інтереси держави, воно було публічним (державне, адміністративне, кримінальне право). Коли ж право захищало інтереси приватних осіб, то воно було приватним, (право власності, інститут володіння, договірне право, шлюбно-сімейне та спадкове право тощо). Коло питань, які регулювалися приватним правом у Римі, було набагато ширшим, ніж сьогодні. Наприклад, крадіжка особистого майна розглядалась як приватне правопорушення

По-друге, відмінності між публічним і приватним правом знайшли свое відображення у різних методах регулювання окремих суспільних відносин.

Для публічного права домінуючим є той принціп,що його норми не можуть бути змінені угодами сторін .Вони були обективними,існували незалежно від волі і бажання конкретних осіб.

У сучасному праві такі норми називаються імперативними (наказовими .безумовно обов’язковими).

Найхарактернішою рисою приватного ирпиа права .

Була цілковита відсутність державного втручання у сферу приватних відносин.

Однак це зовсім не означало,що приватна сфера суспільних відносин була віддана на смоплив. Вона визначалась межами законодавства.

Головним об'єктом приватноправових відносин був римський громадянин.Його інтереси домінували наддержавними, ставилисм иіІІІіс мнч І міча правовий статус римського громадянина визначався його майновим цензом,все ж інтереси громадянина ставилися вище за державні.

Найважливішими інститутами римською (ирииатного)

права були:

- право власності;

- інші, дещо обмежені права на речі;

- договори та інші зобов'язання;

- сімейні правовідносини;

- спадкове право;

- інститут захисту приватних прав (вчення мро іююви).

Серед них найретельніше і найглибше були розроблені два основних провових інститути, які мали вирішальне іначення /іня іміцнення рабовласницького ладу:

а) інститут необмеженої індивідуальної приватної власної і і.

Сама рабовласницька приватна власність на рабів і землю як головні засоби виробництва, становила основу основ рабовласницького ладу;

б) інститут договору. Договори були регулятором господарського обігу, гарантом права власності.

Римські юристи вперше розробили право приватної власності як приватне право абстрактної особи. Саме завдяки цьому цей правовий інститут був настільки удосконалений, що пережив на століття своїх авторів.

Основні категорії та поняття

Квіритське право, Закони XII Таблиць, претор перегринів, едикт, лаконічний, делікт.

Словник термінів та визначень Квіритське право - система правових норм, які регулювали відносини серед римських громадян - квіритів.

Закони XII Таблиць - перший запис норм звичаєвого права Стародавнього Риму, здійснений у 451 - 450 рр. до н. е.

Претор перегринів - один із магістратів республіканського періоду, який регулював цивільно-правові відносини серед негромадян, а також між ними і квіритами.

Едикти - (від латинського сіісо - говорю) - публічне оголошення римського магістрате (претора) при вступі його на посаду. Лаконічний - виражений чітко, без зайвих слів. Делікт - (за латинським сіеіісіит) - правопорушення.

Курсові завдання

- Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний словник

- Питання підготовки до заліку.

- Система римського права, її складові частини.

- Квіритське право як складова частина системи римського права.

- „Право народів" та його характеристика.

- Преторське право, його роль у якості регулятора суспільних відносин.

- Римське публічне та приватне право: критерії розмежування.

- Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за додатком). 3.1. Що розумілось римлянами під поняттям „щз сіуііє" (право цивільне)?

- Що було головним джерелом кпірик і.коіо прими?

- Які обставини зумовили появу „пріти паршни"'

- Що являло собою преторське прано'

- Інтереси якого суб'єкта захищало иу(н і" примо?

- Який принцип домінує у публічному прані '

- Які норми переважають у приватному прані1'

- Охарактеризуйте суть диспозитивної норми

- Назвіть найхарактернішу рису приватні о прана

- Вкажіть на найважливіші інститути іірііішшоиі прана

ЦоОчтчк модуля 2

Відповіді на занитиііші і їй « пмомш і ро по

3.1. Під ^из сіуііє" римляни розумній ні.пін і ічі.нг ііародавньо-

римське право, яке поширювало свою дію нию на рим. і.і пч громадян -

квіритів.

3.2. Головним джерелом квіритського прана ну ш і МІ Таблиць, які

датуються 451 - 450 рр. до н. е.

3.3. 1) Розширення Риму до меж всесвітньої ж-ржиии

2) Зворотний вплив права підкорених а римі і.м- право.

3) Нездатність квіритського права регулииппи відносини між пере- гринами.

3.4. Преторське право являло собою юрили спенни у римське

право, при внесенні у правову практику едиктами пш пиніпч т їй (магістратів).

3.5. Інтереси держави.

3.6. Принцип безумовної наказовості, обов'и іконосіі штопання.

3.7. Переважають норми, які надають сторонам пріню < амим вирішувати свої відносини, без втручання з боку держави.

3.8. Диспозитивна норма приватного права застанім їм >і \ тму випадку, коли особа, маючи на те право, не скористалася ним.

3.9. Відсутність державного втручання у сферу приваїних правовідносин.

3.10. Інститут права власності, інститут договору, інститут захисту приватних прав, інститут забов'язань, інститут сімейного іа еішдкшіоі'о права

<< | >>
Источник: Г.І. Трофанчук, В.І. Подоляк. Основи римського цивільного права. 2004

Еще по теме Зміст дидактичної одиниці:

  1. Зміст дидактичної одиниці
  2. Зміст дидактичної одиниці
  3. Зміст дидактичної одиниці
  4. Зміст дидактичної одиниці
  5. Зміст дидактичної одиниці
  6. Зміст дидактичної одиниці
  7. Зміст дидактичної одиниці
  8. Зміст дидактичної одиниці
  9. Зміст дидактичної одинині
  10. Зміст