<<
>>

§ 1. Формулювання завдань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції

Розвиток судової експертизи пов’язаний із змінами її завдань. Завдання судової експертизи традиційно поділялися на ідентифікаційні та неідентифікаційні. Згодом з неідентифікаційних завдань були виокремлені класифікаційні[167], діагностичні[168] й ситуаційні[169].

В. Ф. Орлова та О. Р. Шляхов вважають, що завдання експертизи складається з мети та об’єкта дослідження. Метою вирішення ідентифікаційних завдань є встановлення індивідуально-конкретної тотожності, а статичним об’єктом є людина, предмети, матеріальні утворення. Автори стверджують, що метою діагностичних досліджень є реконструкція неповторної події, що відбулася в минулому, а об’єкт цього дослідження змінюється у часі. Об’єктами класифікаційних досліджень є будь-які матеріальні утворення та/або їх відображення, а метою класифікаційних завдань є віднесення об’єкта до певного, передбаченого класифікацією роду (виду)[170]. У ситуалогічному завданні об’єктом є система властивостей матеріальної субстанції, а метою — відображення динаміки події.

Ситуаційні завдання вирішуються в основному за допомогою комплексної експертизи, де до вирішення одного інтеграційного питання залучено експертів різних експертних спеціальностей[171].

Кінцевою або проміжною метою ідентифікаційного дослідження може бути й встановлення загальної родової чи групової належності об’єктів. [172] Цю точку зору підтримує Ю. Г. Корухов[173]. Так, при вирішенні ідентифікаційних завдань експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції можна встановити, чи мають матеріали носія твору (диска або касети), упаковки, поліграфічних обкладинок загальну родову (групову) належність з відповідними матеріалами іншого об’єкта, який має певне джерело походження.

Так, при вирішенні ідентифікаційного завдання стосовно плівки, що була вилучена у м. Лозова Харківської області, було встановлено, що вона має загальну родову належність із плівкою, за допомогою якої були кустарно упаковані вилучені на ринку відеокасети.

Термін «діагностика» спочатку з’явився в криміналістиці, а згодом — і в судовій експертизі й розглядався одними вченими як процес, іншими — як метод вирішення специфічних експертних завдань[174]. Вирішення діагностичних завдань полягає у встановленні фактичних обставин шляхом дослідження властивостей і стану матеріальних об’єктів, їхніх слідів, відображень фізичних процесів, що супроводжують вчинення злочину[175]. Головна розбіжність у поглядах на діагностику В. О. Снєткова[176] і Ю. Г. Корухова[177] полягає в тому, що перший вважає її процесом, а другий — методом пізнання. Процесом пізнання вважає діагностику й Р. С. Бєлкін[178]. На наш погляд, обидва підходи до тлумачення поняття діагностики є вірними, тому що при вирішенні експертного завдання певного класу завжди використовуються методи та підходи, притаманні вирішенню завдань іншого класу. Так, при ідентифікаційних дослідженнях використовуються елементи діагностики, при діагностичних дослідженнях — ідентифікації. Отже, залежно від вирішуваних завдань, діагностика може використовуватися як метод дослідження або являти собою процес.

Вчені вже близько тридцяти років розробляють теоретичні засади діагностичної експертизи, удосконалюють термінологію[179]. Наприклад, у механоскопії нетривалий час крім терміна «діагностика» використовувалися терміни «медична діагностика», «технічна діагностика» тощо[180]. За результатами анкетування судових експертів встановлено, що 78,5% респондентів правильно пояснюють зміст цих термінів, але 98,8% не використовують їх у практичній діяльності. Необхідно зазначити, що загальні основи методики діагностичного дослідження об’єктів судової експертизи розроблені недавно.

Ю. Г. Корухов вважає, що ситуаційні дослідження не мають права на існування[181]. Г. Л. Грановський, навпаки, обґрунтовує самостійне існування ситуаційного завдання експертизи, що вирішується у межах комплексної експертизи, та зазначає, що основою для класифікації завдань комплексних експертиз є вихідні дані, об’єкти дослідження та спеціальні знання суб’єктів дослідження. Експерти різних спеціальностей одночасно вивчають різні властивості (ознаки) об’єкта, що потребує використання різних наукових знань, та формулюють один висновок[182]. На наш погляд, такою загальною системою в дослідженні контрафактної аудіовізуальної продукції необхідно вважати процес її виготовлення, переробки твору тощо. Так, при комплексному вирішенні питання стосовно встановлення способу виготовлення примірників аудіовізуальної продукції можна встановити факт виготовлення компакт-дисків методом штампування в заводських умовах, або кустарним способом за допомогою приводу CDR-RW, що є складовою частиною персонального комп’ютера.

М. М. Ростов та Х. М. Тахо-Годі вказують на залежність завдання від властивостей об’єктів, що досліджуються за допомогою різних методів з метою виявлення певної сукупності ознак[183].

В. Ф. Орлова та О. Р. Шляхов вважають, що завдання судової експертизи повинні формулюватися згідно із змістом мети, об’єктів та методів експертизи[184]. О. Р. Шляхов пише, що завданням експертизи є визначення предмета експертизи, сформульованого для всього роду (виду) експертизи. Завдання експертизи пов’язане з предметом доказування та об’єктами й методиками експертного дослідження. Автор пропонує систематизацію завдань за конкретно-цільовим призначенням результатів експертизи, з одного боку, та за ступенем спільності — з іншого[185].

Ю. К. Орлов зазначає, що необхідно створити класифікацію завдань судової експертизи за різними підставами[186]. Але, на нашу думку, в більшості випадків визначити чіткі межі між завданнями та створити класифікацію за декількома ознаками одночасно неможливо, тому що завдання за однією чи декількома ознаками можна віднести як до одного класу завдань, так і до іншого.

Зокрема, на першому етапі вирішення діагностичного завдання з встановлення ознак контрафактності аудіовізуальної продукції проводиться ідентифікація аудіовізуального твору за слідами його запису та, навпаки, на першому етапі ідентифікації обладнання, за допомогою якого був записаний твір, вирішується діагностичне завдання зі встановлення способу запису.

Т. М. Пучкова розглядає аналіз причинно-наслідкових відносин та до діагностичних досліджень відносить встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Автор пропонує не дуже чітку диференціацію діагностичних та ситуаційних завдань[187].

О. Р. Росинська виокремлює три групи завдань судової експертизи: ідентифікаційні, діагностичні та завдання, що пов’язані з експертною профілактикою[188]. Ми вважаємо, що експертна профілактика не пов’язана безпосередньо з процесом експертного дослідження речових доказів.

О. М. Зінін та Н. П. Майліс виділили такі класи експертних завдань: ідентифікаційні, діагностичні та класифікаційні[189]. В. О. Снєтков ототожнює визначення природи об’єкта з встановленням належності об’єкта до певного класу та вважає цей процес діагностичним[190]. Такий підхід не дає уяви про те, що конкретно мається на увазі при встановленні природи об’єкта. Так, віднесення аудіовізуального твору до класу творів певного жанру проводиться за комплексом виявлених ознак, що не пов’язані з природою запису (цифрового або аналогового). Результати опитування судових експертів показали, що 88,7% респондентів вважають класифікаційні завдання експертизи окремим класом завдань, що вирішуються за допомогою методів і підходів криміналістичної ідентифікації (77,5%) та діагностики (89,9%). Тому, на наш погляд, класифікаційні завдання експертизи мають право на самостійне існування.

А. І. Вінберг класифікує судові експертизи на дві категорії: криміналістична експертиза (ідентифікаційна, діагностична та ситуаційна, що проводиться комплексно) та некриміналістична експертиза (класифікаційна)[191].

Автор акцентує увагу на трьох рівнях вирішення експертного завдання: ідентифікаційному, діагностичному та ситуаційному[192]. На нашу думку, критерії віднесення експертизи до класу криміналістичних на сучасному рівні розвитку судової експертизи є дискусійним питанням, а ідентифікаційне, класифікаційне, діагностичне та ситуаційне завдання експертизи, хоча й існують окремо одне від одного, однак найчастіше самостійно не вирішуються.

Незважаючи на зусилля багатьох вчених, до цього часу в теорії судової експертизи не розроблена єдина класифікація завдань судової експертизи з урахуванням диференціації та інтеграції знань, яка б повністю задовольняла потреби теорії та практики. Окрім цього, чітку диференціацію експертних завдань зробити взагалі неможливо, бо будь-яка класифікація є результатом огрубіння дійсних меж між видами об’єктів та явищ[193].

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок, що завдання судової експертизи, виходячи з їх мети, поділяються на чотири категорії:

- ідентифікаційні — спрямовані на ототожнення об’єкта та встановлення загальної родової та групової належності об’єктів;

- класифікаційні — спрямовані на віднесення об’єкта до якогось відомого (чи нового) класу (виду, типу тощо) об’єктів;

- діагностичні — спрямовані на визначення природи, властивостей, стану об’єкта, а також встановлення причинно-наслідкових зв’язків між об’єктами та явищами;

- ситуаційні (ситуалогічні) — спрямовані на встановлення механізму події (її фрагментів).

Зазначені завдання повною мірою вирішуються під час проведення експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції.

Вирішення ідентифікаційних завдань під час дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції передбачає встановлення тотожності певного твору за слідами його запису на будь-якому носії, технологічного обладнання за його слідами-відображеннями на поверхнях дисків (касет), їх упаковок, поліграфічних обкладинок, контрольних марок тощо. Зокрема, під час дослідження відеокасет експертним шляхом встановлюється, чи виконаний запис творів на плівку за допомогою наданих на дослідження відеомагнітофонів.

Прикладом вирішення ідентифікаційного завдання судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції є проведене в Харківському НДІСЕ дослідження слідів пакувального приладу на прозорих полімерних упаковках аудіо- і відеокасет та приладу, за допомогою якого проводилося упакування касет (речові докази були вилучені у мешканця м. Лозова у жовтні 2002 р.) з метою вирішення питання: „Чи використовувався наданий на дослідження верстак кустарного виготовлення, вилучений за адресою..., для упакування вилучених там же аудіо- та відеокасет у полімерну плівку?» Дослідження проводилося за схемою, що відповідає загальній методиці криміналістичної експертизи та окремій методиці трасологічної експертизи[194]. За результатами цих досліджень встановлено, що упакування 20 (із 30) касет здійснювалось за допомогою наданого на дослідження обладнання.

Класифікаційними завданнями судової експертизи є вивчення стану об’єкта з метою віднесення його до певного класу[195]. До класифікаційних завдань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції можна віднести встановлення типу аудіовізуального твору, типу його носія та виду обладнання, за допомогою якого було записано твір або виготовлено його поліграфічне оформлення, належність примірників продукції до класів заводського та саморобного виробництва тощо. Так, під час судово-експертного дослідження 3000 примірників аудіовізуальної продукції, які були вилучені у Донецьку, встановлено, що лише 31 примірник був віднесений до класу продукції саморобного виготовлення за допомогою персонального комп’ютера. Інші компакт-диски належали до класу продукції заводського виготовлення.

До категорії класифікаційних завдань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції належать такі:

- Чи належать твори, що зафіксовані на дисках (касетах), до аудіовізуальних творів?

- До яких видів належать твори?

- Чи належить зразок аудіовізуальної продукції до продукції заводського виготовлення?

Основним діагностичним завданням судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції є встановлення факту відповідності (невідповідності) екземпляру продукції, що перевіряється, ліцензійному зразку за способом запису твору, виготовлення носія (диска або касети), упакування тощо. Це завдання вирішується майже у кожному конкретному експертному дослідженні. До діагностичних завдань даного виду судової експертизи також можна віднести встановлення рівня підготовки суб’єкта, який виготовлював аудіовізуальну продукцію або керував процесом її виробництва.

Найбільш дискусійними є постановка й вирішення ситуаційних завдань, які лежать у площині встановлення механізму злочину на підставі аналізу кримінальної ситуації. Ситуаційні (ситуалогічні) завдання спрямовані на відтворення ситуації злочину (механізму вчинення злочину) за слідами на місці події, механізму події або його елементів[196]. Вирішення ситуаційних завдань судової експертизи є перспективним напрямком розвитку експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції. На даний час за допомогою судової експертизи вирішуються лише деякі елементи ситуаційних завдань, в основному, із встановлення технології виготовлення копій творів, їх носіїв, упаковок, поліграфічних обкладинок, контрольних марок тощо.

При огляді місця виробництва контрафактної аудіовізуальної продукції співробітники правоохоронних органів звичайно вилучають компакт-диски й/або касети, їхні упаковки й поліграфічні обкладинки, контрольні марки, обладнання для тиражування творів та поліграфічного оформлення продукції (наприклад, комп’ютери, принтери, дублікатори аудіо- та відеокасет тощо). Такі сліди дають слідчому (експерту) можливість реконструювати кримінальні ситуації (елементи ситуацій), а потім і «відтворити» механізм елементу розслідуваної події. Зовнішній вигляд деяких зразків обладнання, що використовується злочинцями для поліграфічного оформлення контрафактної аудіовізуальної продукції, показаний на рис. 3, 4.

Рис. 3. Повнокольоровий струминний принтер для друку на CD/DVD дисках. (Primera Signature PRO; 2400x1200 dpi)

,

Рис. 4. Автоматичний струминний принтер Mіcroboards Prіnt Factory для друку на CD/DVD дисках, розроблений з урахуванням технолоґії друку НР

Під час вирішення ситуаційного завдання сама подiя злочину розглядається як розвиток та зв’язок певних етапiв, що переходять один до одного, стадiй, що вiдображають просторово-часовi характеристики взаємодiй структурних елементiв подiї. У процесi вирішення ситуацiйного завдання вiдбувається логiчний подiл подiї, яка дослiджується, на її складовi елементи для бiльш глибокого вивчення окремих сторiн, властивостей, зв’язкiв та вiдносин, що діяли на кожному етапi. Вирiшення ситуацiйного завдання являє собою складний процес дослiдження, спрямований на встановлення рiзноманiтних зв’язкiв, вiдносин та взаємодiй значної кiлькостi елементiв конкретної події за допомогою спеціальних знань, які мають відношення до різних експертних спеціальностей. Зокрема, для встановлення способу та умов (технології) виробництва примірників аудіовізуальної продукції необхідне залучення експертів з дослідження комп’ютерної техніки та програмних продуктів (для дослідження інформації, що зафіксована у памяті комп’ютерів), об’єктів авторського і суміжних прав (для дослідження інформації стосовно правовласників, ознак твору, носія, упаковки тощо), технічного дослідження документів (для дослідження поліграфічного оформлення продукції), трасології (для встановлення способу запису твору, способу виготовлення носія, упаковки, марки тощо), фоноскопії (для дослідження фізичних параметрів запису, ознак монтажу тощо) та інших. Кожний із залучених фахівців вирішує ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні завдання у межах своїх спеціальних знань для формулювання загального (інтеграційного) висновку з вирішення спільного ситуаційного завдання. У найбільш загальному розумiннi елементом ситуаційного завдання судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції є такий: «У яких умовах та яким чином вiдбувався процес виготовлення зразків аудіовізуальної продукції?».

Зокрема, під час комплексного дослідження зразків аудіовізуальної продукції за участю судових експертів у галузі трасології, дослідження об’єктів авторського та суміжних прав і комп’ютерно-технічної експертизи встановлюється факт виготовлення аудіовізуальної продукції у домашніх або заводських умовах за допомогою певного обладнання.

Під час комплексного вирішення завдань експертизи з дослідження об’єктів авторського або суміжних прав також використовуються знання з інших галузей: судової трасології, техніко-криміналістичного дослідження документів, авторознавства, лінгвістики, кібернетики, товарознавства, мистецтвознавства, хімії тощо.

Необхідною ознакою комісійної експертизи є загальний предмет дослідження й формування висновку експертами однієї спеціальності, що беруть участь у провадженні експертизи. Однак істотною відмінністю комплексної експертизи від комісійної є залучення експертів різних спеціальностей для вирішення одного питання експертизи. Причому ідентифікаційне й діагностичне експертні завдання може вирішити один експерт або декілька експертів однієї спеціальності, а ситуаційне завдання, в основному, можна вирішити лише в процесі проведення комплексної експертизи. Комісійні експертизи призначаються, як правило, у найбільш складних випадках, коли досліджується велика кількість об’єктів та вирішується велике коло питань.

В. Д. Арсеньєв зазначає, що характерною рисою комплексної експертизи є формулювання експертами загальних висновків, які виходять за межі компетенції кожного окремого експерта й становлять своєрідну «комплексну» компетенцію двох і більше експертів. Конструювання такої «комплексної» компетенції експертів можливо лише за умови, коли кожний з них має уявлення про основи іншої експертизи[197].

М. М. Ростов формулює умови, які визначають комплексність дослідження і його форму:

а) спільність або взаємозв’язок питань (розв’язуваних завдань);

б) значущість результатів, що отримані кожним з експертів при вирішенні окремих завдань, для вирішення головного завдання;

в) достатність спеціальних знань кожного експерта для критичної оцінки наукової обґрунтованості всіх застосованих методів дослідження й всіх результатів з погляду їхньої значущості для вирішення головного завдання[198].

Під комплексною експертизою розуміють експертне дослідження, що проведене для вирішення питань, спільних для різного роду (видів) експертиз, які не можуть бути вирішені на основі однієї галузі знань (роду, виду експертизи). Комплексна експертиза звичайно проводиться стосовно тих самих речових доказів декількома фахівцями, що представляють різні галузі знань. Під комплексним дослідженням розуміють як експертне дослідження, що проведене одним експертом певної спеціальності з використанням комплексу різних методів та знань різних галузей, так і експертне дослідження, яке проведене експертами, що мають різну спеціалізацію за методами дослідження об’єктів в межах однієї й тієї ж спеціальності[199].

За результатами анкетування судових експертів встановлено, що у 91,5% випадків зіставлення всіх результатів досліджень комплексної експертизи дозволяє провести їхню взаємну перевірку. У той же час кожне з названих досліджень є самостійною стадією спільного процесу дослідження об’єкта (98,3%). Тому, виходячи із загального завдання експертного дослідження, виникає необхідність узагальнити всі результати для формулювання загального (інтеграційного) висновку. Таким чином, загальний висновок формулюється спільно експертами різних спеціальностей на підставі інтеграції знань і результатів всіх проведених досліджень.

На підставі узагальнення експертних проваджень встановлено, що найчастіше на вирішення судовим експертам по справах, що пов’язані з аудіовізуальним піратством, правозастосовними органами ставляться такі питання:

- чи є технічна можливість внести зміни в записану на компакт-диск інформацію без порушення фізичної цілісності диска;

- чи є відмінності між CD дисками, наданими на дослідження, та дисками, наданими як примірники ліцензійної продукції;

- чи є продукція контрафактною;

- чи відповідають написи на дисках творам, що на них зафіксовані;

- чи порушене авторське або суміжні права;

- чи належать CD-ROM диски з комп’ютерними іграми до аудіовізуальних творів та фонограм;

- чи відповідають надані на дослідження компакт-диски примірникам ліцензійної продукції? Якщо ні, то які є відмінності;

- чи є ознаки контрафактної продукції на наданих на дослідження компакт-дисках;

- чи передавалися правовласником авторські й суміжні права на розповсюдження наданих компакт-дисків на території України;

- чи є на наданих на дослідження CD-дисках яка-небудь інформація; якщо є, то яке її цільове призначення; чи є така інформація фонограмою;

- чи використовувався твір ХХХ для нічного показу по кабельному телебаченню;

- чи вносилися зміни у твір;

- чи можуть компакт-диски, які містять, крім фонограм, текстові та графічні файли, бути віднесені до категорії «електронна енциклопедія»;

- яка якість і цінність твору;

- чи використаний твір ХХХ (його частини, оригінальна назва твору) у творі YYY;

- яким способом та в яких умовах виготовлялася продукція;

- чи міг громадянин ХХХ виготовити продукцію у домашніх умовах.

Аналіз питань, які пропонуються на вирішення судовим експертам, показав, що серед них є такі, що належать до всіх чотирьох класів експертних завдань: ідентифікаційних, класифікаційних, діагностичних та ситуаційних. Однак співробітники правозастосовних органів у зв’язку з новизною проблеми ще не напрацювали достатнього досвіду і пропонують на вирішення експертам деякі питання правового характеру.

Так, за результатами узагальнення експертних проваджень встановлено, що у більшості випадків експерти вірно відокремлюють правові питання від тих, що вирішуються за допомогою спеціальних знань. Зокрема, у висновку експертизи питання «Чи є продукція контрафактною?» було переформульовано експертом та вирішувалось відповідно до меж спеціальних знань експертних спеціальностей «Дослідження об’єктів авторського права» та «Дослідження об’єктів суміжних прав».

За результатами узагальнення експертних проваджень встановлено, що за останні два роки значно зросла кількість експертиз, пов’язаних з дослідженням аудіовізуальної продукції заводського виготовлення, за допомогою якої здійснюється розповсюдження контрафактних екземплярів відеофільмів, мультфільмів, відеокліпів, хореографічних постановок тощо. Дослідження стали більш глибокими та різносторонніми, розширилося коло вирішуваних питань.

Проведене дослідження дозволяє з урахуванням категорії експертного завдання (ідентифікаційне, класифікаційне, діагностичне й ситуаційне) систематизувати типові питання, які можуть вирішувати судові експерти під час дослідження контрафактної аудіовізуальної продукції.

Питання ідентифікаційного характеру

- Чи зафіксований на диску (касеті) твір ХХХ?

- Чи мають диски (касети) загальне джерело походження?

- Чи виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки тощо) за допомогою наданого на дослідження обладнання?

- Чи виготовлені фонограми (відеограми) за допомогою наданого на дослідження устрою, що записує?

- Чи бере участь в аудіовізуальному творі як виконавець ролі особа ХХ?

- Чи є твір ХХХ копією твору YYY?

- Чи мають диски (касети, їхні упаковки, поліграфічні вкладиші, контрольні марки тощо) або матеріали, з яких вони виготовлені, загальну родову (групову) належність ? та інші питання.

Питання класифікаційного характеру

- Чи є твір, що зафіксований на диску (касеті), аудіовізуальним твором?

- До якого виду творів належить твір YYY?

- Чи належить зразок аудіовізуальної продукції до продукції заводського або кустарного виготовлення?

- Чи виготовлена поліграфічна упаковка за допомогою принтера певного типу?

Питання діагностичного характеру

- Чи відповідає екземпляр аудіовізуальної продукції та/або його складові елементи, що перевіряються, ліцензійним зразкам?

- Чи є відмінності упаковки певної відеокасети від упаковки ліцензійної відеокасети?

- Чи є відмінності корпуса наданої на дослідження відеокасети від корпуса ліцензійної відеокасети?

- Чи є відмінності в тривалості, змісті й якості відеозапису відеокасет, що перевіряються, від ліцензійних відеокасет?

- Чи є відмінності в інформації про авторів твору, фірму-виробника відеокасети, правовласників на території України, назву твору тощо на порівнюваних екземплярах продукції й екземплярах ліцензійної продукції?

- Чи переклеювалися контрольні марки?

- Чи є на дисках (касетах, їхніх упаковках, вкладишах та ін.) сліди обладнання?

- Чи придатні наявні сліди для ідентифікації?

- Яким способом виготовлені диски (касети, упаковки, вкладиші, марки тощо) — заводським чи кустарним?

- Скільки часу необхідно для виготовлення одного (декількох) диска (касети, корпуса, вкладиша, копії твору тощо)?

- Яке найменування твору, що зафіксований на диску (касеті)?

- З якого виду сировини виготовлений диск (касета, упаковка, вкладиш тощо) ?

- Чи відповідає якість оформлення дисків (касет, упаковок тощо) якості дисків аналогічної ліцензійної продукції (вимогам до оформлення даної продукції)?

- Чи є в записі твору ознаки монтажу?

- Чи відповідають надані диски (касети) нормативно-правовій, технічній, технологічній та іншій документації?

- Які програмні продукти, що розміщені на компакт-дисках, можна віднести до вільно розповсюджуваних?

- Якими є ознаки (наприклад інтелектуальний рівень) суб’єкта, що виготовлював (керував виготовленням) аудіовізуальної продукції?

- Якою була технологія виробництва зразків аудіовізуальної продукції, наданих на дослідження?

- Чи можливо в умовах, що описані у матеріалах справи (наявних на місці події), виробництво дисків (касет, упаковок, вкладишів, марок тощо)?

- У яких умовах та яким чином вiдбувався процес виготовлення зразків аудіовізуальної продукції?

Даний перелік питань не є вичерпним і може поповнюватися з виникненням нових завдань і об’єктів судової експертизи з дослідження аудіо-, відеокасет і лазерних компакт-дисків, що містять об’єкти авторського або суміжних прав.

<< | >>
Источник: Авдєєва Г.К.. Судова експертиза контрафактної аудіовізуальної продукції: Монографія. 2006

Еще по теме § 1. Формулювання завдань судової експертизи контрафактної аудіовізуальної продукції:

  1. Авдєєва Г.К.. Судова експертиза контрафактної аудіовізуальної продукції: Монографія, 2006
  2. § 1. Поняття судової експертизи, її види та значення
  3. / Ю.О. Кривченко, Л.Г. Бордюгов, В.В. Сабадаш, А.С. Бєліков, О.М. Моісєєв, Д.І. Фокін, Н.А. Решетнікова, Р.М. Шостак, С.В. Прусакова, І.М. Марченко, Є.Ю. Білогурова.. Методика судової інженерно-технічної експертизи безпеки життєдіяльності.2013, 2013
  4. §1. Поняття, наукові засади, завдання і можливості судової одорології
  5. § 4. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції
  6. §2. Підготовка до призначення та проведення судових експертиз
  7. § 4. Методика судово-почеркознавчої експертизи
  8. §1. Поняття, значення і види судових експертиз
  9. § 10. Роль судової практики
  10. § 3. Основи підготовки, призначення та проведення судових експертиз