<<
>>

1.3 Теоретичний базис

1.3.1 Основні відомості з безпеки життєдіяльності людини

З метою задоволення своїх потреб люди організують свою господарчу діяльність, основою якої є виробництво. В соціально-культурній сфері людей теж оточують різні небезпеки, але в трудовій діяльності їх незрівнянно більше.

Під виробництвом розуміють процес створення матеріальних благ для існування и розвитку людського суспільства. Вміст виробництва найтіснішим чином взаємозв’язаний з трудовою діяльністю людини. Воно передбачає наявність праці, її предмету і засобів. На всіх етапах розвитку економіки основною її ланкою було підприємство. Саме у цій первинній економічній ланці виробляється продукція, відбувається безпосереднє з’єднання працівника із засобами виробництва.

Отже, під підприємством розуміють виробничу одиницю у формі господарської організації, яка має виробничо-технічну, організаційно-адміністративну й економічну єдність [19].

Труд як основна форма життєдіяльності людини є системою, котра повинна характеризуватись стабільністю, а отже, безпекою праці [2…11].

Іншими словами, виробництво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного результату. Скла­довим елементом такої системи є правові і технічні норми. Виробництво по­діляється на матеріальне і нематеріальне. Галузями матеріального виробни­цтва є: промисловість, сільське, лісове і водне господарства, транспорт ван­тажний, зв’язок (щодо обслуговування підприємств виробничої сфери), будів­ництво, торгівля і громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, заготівля, інші види виробничої діяльності, спрямовані на одержання матеріальних благ, їхній обмін, розподіл і споживання. У галузях нематері­ального виробництва створюються особливі нематеріальні блага (духовні цінності), а також надаються нематеріальні послуги.

Це послуги з охорони здоров’я, освіти, наукове консультування та ін. Для організації і забезпе­чення охорони праці на виробництві використовуються закони і підзаконні акти, що належать до різноманітних галузей права (трудового, природоохо­ронного, цивільного, господарського, адміністративного, кримінального тощо), а також технічні норми. У цій системі саме норми кримінального права охороняють безпеку праці від найбільш небезпечних посягань.

Поза системою спеціального нормативного регулювання й охорони безпеки праці на виробництві знаходяться: трудова діяльність людини в межах домашнього господарства, так звані неорганізовані промисли населення (збирання лісових плодів, вторинної сировини, заготівля дров, полювання, рибальство та ін.), робота окремих осіб за наймом, незареєстрована підпри­ємницька діяльність. Безпека виконання такої діяльності забезпечується статтями КК України, що безпосередньо охороняють життя і здоров’я особи.

Найважливішим обов’язком адміністрації підприємства є створення нормальних умов трудової діяльності для персоналу, що працює на ньому. Для цього, зокрема, керівник підприємства, виконуючи вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці», видає наказ (приймає рішення) про організацію робіт щодо розробки та впровадження СУОП з метою забезпечення безпечних і здорових умов праці, запобігання аваріям, нещасним випадкам і професійним захворюванням, створює відповідну службу, затверджує положення про неї, ознайомлює всіх працівників із вхідною інформацією з питань охорони праці і виробничого середовища, затверджує заходи щодо нівелювання небезпечних та шкідливих виробничих факторів на підприємстві тощо. Крім того, практично на всіх підприємствах складається ПЛА, складовими якого мають бути як мінімум такі розділи: можливі НС, дії посадових осіб і трудящих аварійного об’єкта в цих умовах, обов’язки працівників інших підприємств, установ і організацій, що залучаються до ліквідації аварійної ситуації (аварії).

Наявність небезпек та шкідливостей у виробничому середовищі, і перш за все БГІ та АПК, на транспорті, будівництві, в житлово-комунальній, соціально-культурній, спортивно-оздоровчій тощо сферах діяльності людини сприяє виникненню великої кількості аварій і високому рівню травматизму на підприємствах й інших об’єктах, що обумовлено низькою трудовою й технологічною дисципліною, безвідповідальним ставленням посадових осіб і робітників до вимог охорони праці на робочих місцях, вкрай незадовільним станом основних фондів.

Ці негативні явища призводять до значних матеріальних збитків, збільшення собівартості продукції і ускладнення економічного та екологічного становища країни.

На безпеку праці впливають дуже багато різнорідних чинників:

- сукупність факторів зовнішнього середовища (температура, запиленість, шум, вібрація, шкідливі гази і отруйні речовини, освітленість, напруга, тиск, інтенсивність труда і т. д.);

- шкідливі й небезпечні чинники, що виникають при виконанні робіт (фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні);

- організація виробничого процесу в цілому на об’єкті й на робочих місцях;

- облаштування підприємств і їх структурних підрозділів (цехів, служб, ділянок, робочих місць);

- технологічний процес і устаткування, тобто технічний стан машин, механізмів, пневмо- і електроустановок, пристроїв, інструментів, засобів захисту і контролю, порядок переробки матеріалів тощо;

- наявність засобів захисту (колективних та індивідуальних) і контролю;

- функціональний стан людини (низька професійна підготовка працюючих, необережність, неуважність, халатність, емоційне збудження, тимчасове різке порушення якихось функцій організму і ін.).

Кожний з цих чисельних факторів може вплинути на стабільність виробничої системи, небезпеку праці й призвести до виникнення ризику негативних наслідків, мати прихований (потенційно небезпечний) характер (поломка інструмента, утворення вибухонебезпечної концентрації газів і т. д.). Тому найважливішим завданням щодо забезпечення безпеки праці робітників є аналіз виробничих комплексів до виникнення аварії й фатального впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників на людину, тобто виявлення потенційних небезпек, виробничих ризиків.

НС, як правило, багатопричинні. Без каузальності немає реальних небезпек. Виходить, запобігання останніх або захист від них базується на знанні причин. Між реалізованими небезпеками й причинами існує причинно-наслідковий зв’язок. Небезпека – це наслідок деякої причини або їх сукупності, яка, у свою чергу, є наслідком іншої причини і т.

д. Графічне зображення таких залежностей прийнято називати «деревами причин і небезпек».

Основні принципи забезпечення безпеки:

- принцип нормування полягає у встановленні таких параметрів, дотримання яких забезпечує захист людини від відповідної небезпеки. Зокрема: гранично припустимі викид, концентрація, рівень та скид, норми перенесення вантажів, тривалість трудової діяльності;

- принцип слабкої ланки полягає у тому, що в розглянуту систему (об’єкт) з метою безпеки вводиться елемент, який сам виходить із ладу, тим самим запобігає небезпечному явищу, наприклад запобіжні клапани, розривні мембрани, плавкі запобіжники, зрізні шпонки й штифти;

- принцип міцності полягає в посиленні здатності матеріалів, конструкцій і їх елементів опиратися руйнуванням і залишковим деформаціям (коефіцієнт запасу міцності й т. п.);

- принцип інформації – передача й засвоєння персоналом відомостей, настанов, виконання яких забезпечує відповідний рівень безпеки: навчання, інструктажі, знаки безпеки, освітлення, селекторний зв’язок тощо;

- принцип класифікації, тобто розподіл об’єктів, явищ, матеріалів, предметів, засобів праці, властивостей і якостей на групи, категорії, ступені за ознаками, безпосередньо або побічно пов’язаними із забезпеченням безпеки;

- принцип блокувань – забезпечення механічної, електричної або іншої примусової взаємодії, при якій досягається необхідний ступінь безпеки, зокрема механічне блокування важелів електричних рубильників;

- принцип захисту часом – зменшення до безпечних значень тривалості перебування людей в умовах дії на них шкідливостей й небезпек, приміром, скороченням тривалості робочого дня, зміни;

- принцип захисту відстанню: встановлення такої відстані між людиною й джерелом небезпеки, при якій забезпечується заданий рівень безпеки (прокладання проводів ліній електропередачі високої напруги на недоступній висоті, санітарно-захисні зони, протипожежні розриви й т. ін.);

- принцип несумісності – об’єкти розділяють у просторі й часу з урахуванням характеру їх взаємодії.

Зокрема: зонування заводської території шляхом виділення виробничої, побутової, підсобної, складської і інших зон, ізоляція міст зберігання різних шкідливих і небезпечних речовин, роздільне зберігання несумісних матеріалів, зона роботи вантажопідйомного крана;

- принцип резервування (дублювання) – одночасне застосування декількох пристроїв, способів, прийомів забезпечення безпеки: аварійне освітлення, аварійний вихід, дворучне включення механізму, наприклад преса, виконання деяких видів робіт удвох і т. п.;

- принцип екранування, неприступності (захисні огородження, кожухи, корпуси), заміни, герметизації й ін.

Серед техногенних небезпек, які діють на людину в середовищі її життєдіяльності, можна виділити наступні:

- фізичні: застарілі технології та обладнання, спрацювання якого в деяких галузях вже досягло 80% і невпинно збільшується, рухомі машини та механізми, пересувні частини виробничого устаткування, підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, висока чи низька температура поверхонь устаткування, матеріалів або повітря робочого місця, підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації, підвищені або понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря, небезпечна величина напруги в електричній мережі, підвищена напруженість електричного чи магнітного полів, відсутність або нестача природного світла, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію, поражаючі та шкідливі чинники аварій (пожеж, вибухів, обвалень, затоплень, загазувань тощо) і т. ін.;

- хімічні: хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, такі, що впливають на репродуктивну функцію;

- біологічні: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) і продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини);

- психофізіологічні: фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

В сільськогосподарському виробництві на людину перш за все впливають мікроклімат (метеорологічні умови: температура, відносна вологість та швидкість повітря, атмосферний тиск), небезпечні (загальнотоксичні, подразнюючі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що діють на репродуктивну функцію) хімічні речовини, вібрації та акустичні коливання, електромагнітні випромінювання, негативні дії електричного струму, небезпечні фактори пожеж і вибухів.

Своєрідним загальногалузевим показником аварійнонебезпечності й шкідливості виробництва може бути вид робіт, що виконуються, з урахуванням місця їх проведення та технічних засобів, які застосовуються (див. НПАОП 0.00-8.24-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою» та додаток 3 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1107 від 26.10.11, в яких приведені роботи, машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки).

В Україні нараховується більш 24 тис. потенційно небезпечних об’єктів, з яких 6,5 тис. належать до об’єктів підвищеної небезпеки. При цьому 41% з їх загальної кількості складають пожежонебезпечні об’єкти, 37% - вибухонебезпечні, 7,9% - хімічно небезпечні, 2,1% - радіаційно небезпечні, 1,85% - гідродинамічно небезпечні, 1,8% - біологічно небезпечні. Найбільша кількість небезпечних об’єктів розташована на території Дніпропетровської, Запорізької, Харківської, Львівської та Донецької областей.

Одне з найважливіших державних завдань – охорона життя і здоров’я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних та нешкідливих умов праці. Держава і бізнес, не вкладаючи хоча б в мінімально необхідному обсязі матеріальні ресурси в охорону праці, втрачають десятки мільярдів гривень через непрацездатність, втрати робочого часу, недоотриману продукцію, недовироблений валовий внутрішній продукт, замість здорових кваліфікованих працівників країна отримує десятки тисяч калік та необхідність утримувати сім’ї загиблих. Погане самопочуття, постійний ризик отримати травму і втратити працездатність, відсутність умов для регулярного оздоровлення – це найважливіші причини зниження продуктивності праці в економіці України в цілому, а тому неможливо забезпечити швидкі темпи економічного розвитку і конкурентоспроможність української продукції на внутрішніх і світових ринках. Попередити техногенну аварію набагато простіше й дешевше, ніж усунути її наслідки, особливо якщо вона відбулася з людськими жертвами.

Виробничі травми класифікують за:

- видом травмуючого агента – механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

- виробничими матеріальними причинами (носіями) травми – рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва;

- локалізацією травм – травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

- ступенем тяжкості пошкоджень – легкі, середні і тяжкі, смертельні;

- технологічними операціями – роботи вогневі, електротехнічні, на діючих електроустановках, гірничі (підземні), вибухові, на висоті, верхолазні, вантажно-розвантажувальні, з перевезення вантажів, в силосах, водолазні та ін., обслуговування та експлуатація верстатів з обробки деревини і металів, керування тракторами й самохідним технологічним обладнанням тощо.

Часто травма є наслідком нещасного випадку.

Заходи охорони праці технічного та організаційного характеру покликані забезпечити такий рівень організації праці й такі технічні рішення з техніки безпеки для всього виробничого процесу, окремого обладнання та устаткування, які б виключили вплив на працівників небезпечних виробничих факторів.

Технічні заходи – це забезпечення належних умов праці, в першу чергу усунення причин, які можуть призвести до надзвичайної ситуації, зокрема нещасного випадку або аварії. До таких заходів можна віднести:

- застосування у виробництві машин, механізмів, обладнання, інструментів, пристроїв, транспортних засобів і енергетичних систем високого технічного рівня;

- наявність технічно досконалих засобів захисту (огороджень, запобіжних пристроїв, блокувань, сигналізації, відповідних знаків безпеки, спеціальних засобів заземлення, автоматичних систем керування, контролю і захисту, індивідуальних та колективних засобів захисту, систем протиаварійного захисту тощо);

- використання машин, механізмів, верстатів, інструментів відповідно до їх інструкцій з експлуатації і своєчасне їх обслуговування та ремонт.

Організаційними заходами охорони праці є:

- проведення належним чином медичних оглядів при прийманні на роботу й у процесі трудової діяльності;

- навчання правилам техніки безпеки, перевірка знань з питань охорони праці та інструктажі з них;

- наявність розроблених у відповідності з правилами охорони праці проектів, паспортів, технологічних карт (схем) і своєчасне ознайомлення з ними виконавців робіт;

- належне планування робочих місць;

- правильне утримання проходів і проїздів, розробка безпечних маршрутів пересування працюючих в робочих зонах;

- виконання правил допуску до роботи і її проведення;

- дотримання встановленого технологічного процесу;

- належний контроль зі сторони ІТР за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці при організації виробничого процесу та його виконанні;

- пропаганда безпечних умов праці (бесіди, лекції, семінари, конференції, кінофільми, наочна агітація тощо) та ін.

Вихідною методологічною базою охорони праці як наукової дисципліни є концепція фізичної та розумової трудової діяльності. Задля прийняття рішень, спрямованих на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів, проводять гігієнічну класифікацію праці, необхідну для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. Умови праці розподіляються на 4 класи: 1 – оптимальні умови праці – такі умови, при яких зберігається не лише здоров’я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності; 2 - допустимі – характеризуються такими рівнями чинників виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров’я працюючих і їх потомство в найближчому і віддаленому періодах; 3 – шкідливі - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство; 4 – небезпечні (екстремальні) – умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтва, загрозу для життя.

<< | >>
Источник: Кривченко Ю.О. та ін.. Методика судової інженерно-технічної експертизи безпеки життєдіяльності. 2013

Еще по теме 1.3 Теоретичний базис:

  1. Теологічно-теоретичний аспект
  2. Соціально-теоретичний аспект процесуального права України
  3. ОБУСЛОВЛЕННОСТЬ НАДСТРОЙКИ БАЗИСОМ
  4. ОТНОСИТЕЛЬНАЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТЬ НАДСТРОЙКИ И EE АКТИВНОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ HA БАЗИС
  5. Глава пятнадцатая БАЗИС И НАДСТРОЙКА
  6. Компьютеры, системы, фракталы – базис мироздания
  7. 3.4. Римское наследственное право как базис становления наследственного права России
  8. 4.3. Ценообразование фьючерсных контрактов
  9. 3.3 Ценообразование на фьючерсном рынке
  10. 2.4 Расчеты по биржевым сделкам
  11. 5.2.2. Фьючерсная биржа
  12. Основные термины рынка производных инструментов[1]
  13. §6. Теорія держави і права в системі юридичних наук
  14. 1.2. Надстройка
  15. Алпатова О.В.. Вікова психологія: Конспект лекцій. 2007, 2007