<<
>>

Фрустрація

В екстремальних умовах може виникати також і стан фрустрації (від лат. frustration – обман, розчарування). У спеціальній психологічній літературі зазначається, що фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню особистісно-значущої мети.

Ступінь її вираженості залежить від сили протидії зовнішніх (об’єктивних) чи внутрішніх (суб’єктивних) обставин. Фрустрація виявляється в емоційно- вольовій сфері – у відчутті тривожності, пригніченості, відчаю; в когнітивній – у розладах уваги, зниження пам’яті та здатності до логічного мислення. Як фрустрацію слід розглядати, наприклад, активну чи пасивну протидію зацікавлених осіб при розслідуванні злочину, перешкоди у просуванні по службі.

Також фрустрація розглядається як психічний стан, що викликається

об'єктивно чи суб'єктивно непереборними труднощами на шляху до досягнення мети, вирішення завдання [73, с. 37].

На думку Б. А. Смірнова та О. В. Долгополової фрустрацією називається психічний стан наростаючого внутрішнього психічного напруження, психологічна реакція, пов'язана з розчаруванням, невдачею в спробі досягти якої-небудь мети.

Він виникає при наявності двох умов:

1) сильна вмотивованість досягнення мети (задоволення потреби)

2) перешкоди, нездоланні (або ті, що суб'єктивно такими сприймаються) труднощі на шляху до досягнення цієї мети [100, с. 101-102].

За характером фрустріруючих моментів виділяють потреби:

- базові, вроджені, психологічні (наприклад, потреба в безпеці, любові, повазі і т. п.); їх фрустрація носить патогенний характер і може викликати психічні та поведінкові розлади;

- набуті; їх фрустрація не викликає психічних порушень.

Супутні фрустрації переживання (розчарування, роздратованість, тривога, розпач і т. п.) спонукають до активних дій, пошуку виходу з ситуації, що склалася і зазнає невдачу, а емоційна напруга зростає все більше і більше.

В результаті наднапруження викликає неузгодженість інтелекту і емоцій, а поведінка людини стає ірраціональною. Стан фрустрації негативно позначається на життєдіяльності організму, постійно підточуючи його сили, послаблює нервову систему [73, с. 37–38].

Суб'єктивними проявами фрустрації є переживання невдач, розчарування, напруга. В залежності від ситуації переживання можуть бути різні, від вини і пригніченості до роздратування і гніву. Стан фрустрації має багато рис стресу. Глибина фрустрації залежить від сили (величини) фрустратора, звичних форм

реагування на перешкоди, досвіду і умінь подолання життєвих труднощів, від фрустраційної толерантності (стійкості до фрустраторів).

Ситуації, що викликають фрустрацію, класифікуються за характером

мотивів і за характером «бар'єрів». «Бар’єри», що перегороджують шлях індивіда до мети, можуть бути фізичними (наприклад, замкнутий простір), біологічними (хвороба, старість), психологічними (наприклад, інтелектуальна недостатність), соціокультурними (норми, правила, заборони).

Поведінка в стані фрустрації може бути різноманітною, вона залежить від багатьох факторів: вікових особливостей, особистісних якостей, сили фрустратора, привабливості мети, обсягу «запруженої» психічної енергії.

Зазвичай виділяють наступні види фрустраційної поведінки:

а) рухове порушення, що виражається в безцільних і невпорядкованих реакціях; б) апатія;

в) агресія і деструкція, аутоагресія (щодо самого себе);

г) стереотип, тобто тенденція до сліпого повторення фіксованого поводження; д) регресія, яка розуміється як звернення до поведінки, домінуючого в більш ранніх аналогічних ситуаціях, або примітизація поведінки, зниження його конструктивності [100, с. 103].

В інших працях вчені розглядають такі види фрустраційної поведінки:

- рухове збудження - індивід багато, хаотично рухається, кидається з боку в бік, не може вибрати єдину лінію поведінки;

- апатія – відсутність будь-якої діяльності, аж до повної відмови рухатися;

- агресивна поведінка – проявляється в немотивованих спалахах роздратування, негативізму;

- стереотипна поведінка – повторення рухів, дій, які колись в минулому в схожій ситуації йому допомагали, але їх здатність допомогти у нинішній ситуації не підтверджується;

- регресивна поведінка - поведінка, характерна для даної людини в більш ранні періоди його життя [73, с.

38].

Німецький психотерапевт Боттхер виділяє дві групи реакцій на фрустратори (конструктивні і деструктивні).

Поведінкові реакції, які зберігають конструктивну поведінку:

- перешкода посилює мотивацію. Ми не відмовляємося від нашої мети, ми продовжуємо з ще більшою наполегливістю прагнути до неї. Перешкода інтенсифікує наші дії, підвищує наш рівень активації;

- перешкода змушує нас переглянути ситуацію в цілому, порівняти вже досягнуте з витратами, співвіднести використані засоби і цілі, зберегти мету. Можливо навіть і коригування первісної мети.

Типи неконструктивної поведінки в скрутних ситуаціях:

- агресивна поведінка: словесний відсіч, образа, фізичні нападки на людину, яка викликала ситуацію фрустрації. Це, безумовно, екстремальний випадок, але він характерний для агресивної поведінки, в якій не має конструктивних елементів;

- переміщення агресії на іншу, ні в чому не повинну людину. Агресія може бути спрямована і на самого себе. І тоді ми б’ємо себе по лобі, рвемо на собі волосся в безсилій люті, промовляючи: «Так мені і треба! Навіщо вплутався в цю історію?!». Ми можемо зганяти агресію на неживих предметах: з усієї сили стукаємо по столу, б'ємо посуд, ламаємо в люті меблі і т.п. Однак існують ситуації, коли прояв агресії неприпустимий. Досить часто ображена людина представляє собі сцени помсти, нічого не роблячи в дійсності, так як спонукання до агресії замикається в колі фантазій;

- часто при неможливості досягти своїх цілей людина починає заспокоювати себе, «вбачаючи» в недосяжності мети масу недоліків, котрі раніше ігнорувалися, або відмовлялися від них, як від невартих великих енергетичних витрат. Це як в байці «Лисиця і виноград»: лисиця не може дістати виноград, а тому він зелений і несмачний. Такий вихід з дискомфортного стану називається раціоналізацією, псевдопереосмисленням ситуації [73, с. 38 - 39].

Перехід ситуації утрудненості в ситуацію фрустрації здійснюється у двох напрямках – по лінії втрати контролю з боку свідомості, тобто дезорганізації поведінки, та (або) по лінії контролю з боку свідомості, тобто втрати

«мотиводоцільності» поведінки.

Фрустрація зазвичай розглядається як явище, шкідливе для людини. Менший акцент, як правило, робиться на тому факті, що викликана фрустрацією напруга може сприяти досягненню мети, фокусуючи увагу на конкретному мотиві, що діє в даний момент. Якщо конструктивні шляхи виходу з фрустріруючої ситуації не призводять до досягнення мети, напруга продовжує наростати. Зрештою воно досягає рівня, при якому його ефект не сприяє успішній діяльності, спрямованої на досягнення мети, а носить руйнівний характер [100, с. 103].

Фрустрацію важко переборювати, бо зазвичай людина не може самостійно усунути перешкоди, що їй заважають. У такому разі вона або ж розпочинає свідомий пошук компенсуючих варіантів поведінки (за наявності протидії

звинувачуваного слідчий активізує діяльність із збирання доказів), або ж не усвідомлено здійснює неадекватні дії (відмовляється від опрацювання інших версій, переносить своє роздратування на колег чи близьких людей). Суб’єктивне переживання фрустрації може призвести до характерологічних змін (особа стає дратівливою, замкненою) і навіть хворобливих проявів (депресії, неврозів).

Наслідки фрустрації можуть бути короткочасними і тривалими. Її

подолання можливе з застосуванням прийомів аутогенного тренування для зняття емоційно-вольової напруги, ослаблення конфліктності ситуації. Ефективними також будуть дружнє спілкування, відволікання від причини фрустрації, перемикання уваги на що-небудь приємне. Підверженість фрустрації в значній мірі залежить від типу нервової системи. У осіб з сильною нервовою системою цей стан розвивається, як правило, лише після тривалого періоду невдач і найчастіше виражається в стенічних реакціях, тобто в бажанні довести, що невдачі які переслідують людину випадкові. У осіб зі слабкою нервовою системою стан фрустрації виникає і при невеликих, не дуже частих невдачах і проявляється у формі астенії і бажанні припинити роботу. Тому такі особи потребують підбадьорювання, детального обговорення причин невдач і способів їх усунення, постановки конкретних і цілком реальних у заданих обставинах цілей [100, с.

103].

У певному сенсі перераховані емоційні стани (стрес, афект, фрустрація) є не стільки самостійними, скільки окремими проявами загального екстремум– стану, що охоплює всю особистість і є індивідуалізованими за змістом та динамікою. Про це свідчить зокрема те, що одні й ті ж подразники у різних осіб викликають різні стани (стрес, фрустрацію тощо), а різні подразники у однієї особи призводять до виникнення тотожного стану напруженості. Зазначені стани можуть існувати як ізольовано, так і одночасно у різних поєднаннях. Так, процес безпосереднього припинення злочину може призвести до стресу чи фрустрації; психологічне протиборство при проведенні слідчих дій – до фрустрації чи особистісного конфлікту; затримання особливо небезпечного злочинця – до стресу, конфлікту та фрустрації; запровадження надзвичайного стану – до стресу та кризи.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте поняття стресу.

2. Які Ви знаєте різновиди стресу?

3. Наведіть приклади афекту.

4. Охарактеризуйте етапи перебігу афекту.

5. Охарактеризуйте фрустрацію як психічний стан людини.

6. Якими можуть бути наслідки фрустрації?

Література

1. Катаев-Смык Л. О. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.

2. Гаврилец И. Г. Психофизиология человека в экстремальных условиях: Учебное пособие. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2006. – 188 с.

2. Психология экстремальных ситуаций. – М.: Психологический институт РАО, 2008. – 304 с.

3. Козяр М. М. Професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах.

Навчальний посібник. – Львів: ЛДУ БЖЖД, 2009. – 220 с.

4. Психологія безпеки професійної діяльності в системі МВС України. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, 2012. - 200 с.

5. Основи протистояння правопорушникам в екстремальних умовах.

Навчально-методичний комплекс для слухачів навчально-наукового інституту управління. – К., 2011. – 13 с.

6. Михайлов Л. А., Маликова Т. В, Шатровой О. В., Михайлов А. Л., Соломин В. П. Психологическая защита в чрезвычайных ситуациях. – СПб: Питер, 2009. – 256 с.

7. Смоктий А. А. Профессиональный стресс в деятельности сотрудника

милиции // Психологические технологии в экстремальных видах деятельности: материалы ІV международной научно-практической конференции (г. Донецк, 22–23 мая 2008 года). – Донецк: Донецкий юридический институт ЛГУВД им. Э. А. Дидоренко, 2008. – с. 48–49

8. Проблемы военной психологии: Хрестоматия. – Мн.: Харвест, 2003. – 640 с.

9. Баева И. А. Экстремальная ситуация в контексте психологии // Психология экстремальных ситуаций. – М.: Психологический ин-т РАО, 2008. – С. 110–124.

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Фрустрація:

  1. 6.4. Кризові стани та критичні ситуації
  2. Зміст
  3. Розділ 1. Вступ до дисципліни
  4. Павликов С. Н., Убанкин Е. И., Левашов Ю.А.. Общая теория связи. [Текст]: учеб. пособие для вузов – Владивосток: ВГУЭС,2016. – 288 с., 2016
  5. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  6. Лаптев С.А.. АДМИНИСТРАТИВНОЕ ПРАВО. Рабочая программа учебной дисциплины Владивосток. Издательство ВГУЭС - 2016, 2016
  7. Уткина Светлана Александровна. Английский язык в профессиональной сфере Рабочая программа дисциплины Владивосток Издательство ВГУЭС 2016, 2016
  8. Иваненко Н.В.и др.. МЕТОДИЧЕСКИЕ РЕКОМЕНДАЦИИ ПО ВЫПОЛНЕНИЮ и защите ВЫПУСКНОЙ КВАЛИФИКАЦИОННОЙ РАБОТЫ МАГИСТРАНТОВ по направлению подготовки 05.04.06 Экология и природопользование. Владивосток 2016, 2016
  9. Астафурова И.С.. СТАТИСТИКА ПРЕДПРИЯТИЯ. Учебно-практическое пособие. Владивосток 2016, 2016
  10. Т.А. Зайцева, Н.П. Милова, Т.А. Кравцова. Основы цветоведения. Учебное пособие. Владивосток, Издательство ВГУЭС - 2015, 2015
  11. Близкий Р.С., Бедрачук И.А., Лебединская Ю.С.. БИЗНЕС-ПЛАНИРОВАНИЕ [Текст]: учебное пособие / Р.С. Близкий. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2015, 2015
  12. В.А. Андреев, А.Л. Чернышова, Э.В. Королева. Государственный и муниципальный аудит. Учебное пособие., 2015
  13. Кох Л.В., Кох Ю.В.. БАНКОВСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2006. - 280 с., 2006
  14. Е.В. Бочаров, И.В. Шульга. УГОЛОВНОЕ ПРАВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ (Особенная часть): Учебное пособие. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС, 2016, 2016
  15. Полещук Т.А.. БУХГАЛТЕРСКИЙ УЧЕТ В БЮДЖЕТНЫХ ОРГАНИЗАЦИЯХ: Учебное пособие. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2006. - 108 с., 2006
  16. Саначёв И.Д.. ВВЕДЕНИЕ В ГОСУДАРСТВЕННОЕ И МУНИЦИПАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ: конспект лекций. - Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2008. - 116 с., 2008
  17. Стреленко Т.Г.. Развитие туризма в Приморском крае: хрестоматия: в 3 ч. Ч. 1: Современное состояние туристской отрасли Приморского края / Т.Г. Стреленко; науч. ред. Г.А. Гомилевская. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2015. – 316 с., 2015
  18. Коротина О.А.. История психологии: учебное пособие. – Владивосток: Изд-во ВГУЭС,2015. – 179с., 2015
  19. А.Ю. Мамычев и др.. Конституционное право. Изд-во «ЮСТИЦИЯ» Москва, 2015, 2015