<<
>>

Небезпека негативних правових наслідків застосування працівниками правоохоронних органів сили в екстремальних умовах

Припинення небезпеки для людей, що виникає при настанні екстремальних умов в певних випадках потребує застосування сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, в результаті якого може бути нанесена шкода не лише майну, але й безпосередньо людям.

Визнаючи, що у певних випадках усунення загрози іншим способом неможливо, Законом передбачені випадки, коли нанесення шкоди працівниками не тягне притягнення до відповідальності. Особливо наведене вище стосується працівників правоохоронних органів, які вимушені застосовувати силові заходи для припинення протиправних дій.

Держава, зобов’язуючи працівників правоохоронних органів вживати заходи по забезпеченню прав і свобод кожної людини, повинна вживати дієвих заходів по захисту прав самих правоохоронців. У спеціальній літературі зазначається, що працівники, поступаючи на службу не позбавляються своїх прав, передбачених Конституцією України та іншими законами. Окрім того, рівень захищеності громадян залежить від рівня захищеності правоохоронців. У той же час, нормативно-правове забезпечення безпечного виконання працівниками ОВС професійних обов’язків є недосконалим, бо значна кількість нормативних актів застаріла або має чисельні прогалини [6, с. 18].

Особливої актуальності зазначені положення набувають коли працівники правоохоронних органів вимушені діяти в екстремальних умовах, застосовуючи силу для припинення та постановки під контроль небезпечної протиправної поведінки. Повноваження працівників міліції по застосуванню сили (особливо вогнепальної зброї) як ніякі інші глибоко втручаються в права і свободи громадян.

Ситуація ускладнюється тим, що нормативно-правові акти, що регулюють застосування сили працівниками міліції мають не одногалузевий, а багатогалузевий характер. Зазначені нормативно-правові акти належать до різних галузей права: кримінального, адміністративного, цивільного тощо. Наведене дозволяє зробити висновок про те, що застосування працівниками міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї регулюється комплексним законодавством.

Водночас, в юридичній літературі висловлюються думки, що відображують дещо спрощений підхід до цього питання. Зокрема, йдеться про те, що норми кримінального закону про необхідну оборону не розповсюджуються на працівників міліції. Так, В.І. Осадчий вважає, що «при застосуванні працівниками міліції, як і інших правоохоронних органів, вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу на них не

може поширюватися положення про необхідну оборону, що регламентовано іншим, більш загальним законом. Їх дії регулюються спеціальним Законом

«Про міліцію» [82, с. 72]. І лише «…при відсутності спеціального регулювання діє загальна норма» [82, с. 74].

Таку позицію не можна визнати вірною, враховуючи те, що необхідні оборона є правом кожної людини, без будь-яких винятків чи обмежень, про що прямо вказано в нормі кримінального права. Остаточне розуміння, що працівник має таке ж право на необхідну оборону (а також на дії, передбачені статтями розділу VIII Кримінального кодексу України (далі – КК) «Обставини, що виключають злочинність діяння») як і інші громадяни, може бути досягнуто включенням до тексту однієї зі статей Закону України «Про міліцію» положення про те, що норми КК України про необхідну оборону та інші норми КК без будь-яких обмежень розповсюджуються на працівників міліції.

Діючі кримінально-правові норми та норми Закону України «Про міліцію», які регламентують застосування працівниками міліції фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї далекі від досконалості. Їх аналіз дозволяє зробити такі висновки:

- норми сформульовані недостатньо чітко, внаслідок чого можливе неоднозначне тлумачення окремих їх положень;

- норми сформульовані недостатньо стисло та конкретно, що обумовлює складності в її запам’ятовуванні, використанні на практиці як під час безпосереднього застосування сили, так і під час встановлення правомірності такого застосування;

- норми не охоплюють всіх випадків, коли застосування зброї є доцільним, необхідним та зрозумілим.

Такий стан речей є неприпустимим. Не можна не погодитися з фахівцями, які вважають, що мова закону повинна бути простою, чіткою, зрозумілою, не допускаючи двояких тлумачень, запобігати можливим дискусіям [58, с. 97]. Досить обережно в правових нормах, застосування яких надає право застосовувати смертельну силу (застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї), слід використовувати оціночні поняття. Такі поняття вимагають конкретизації й розкриття свого змісту в процесі їхнього практичного застосування. А тому кожне оціночне поняття вимагає суб’єктивної оцінки, що часом не збігається з тією, яку мав на увазі законодавець, установлюючи норму, що має оціночне значення [58, с. 97]. У випадках застосування працівником правоохоронного органу сили, зокрема вогнепальної зброї, різниця в оцінці подій працівником міліції, особою проти

якого застосовувалась сила, працівниками слідства та суддями може призвести і приводить до несправедливого засудження працівника.

Для полегшення застосування зазначених правових норм їх слід викласти більш стисло та чітко. Для цього необхідно з тексту статей виключити зайві слова та речення, що не несуть змістовного навантаження, об’єднати в одне положення схожі за змістом підстави застосування фізичної сили, спеціальних засобів та вогнепальної зброї та вилучити положення, які обмежують право працівника міліції на необхідну оборону.

Доцільно об’єднати перший та другий пункти частини 1 статті 15 Закону України «Про міліцію» в одну норму, оскільки вони спрямовані на виконання однієї функції – усунення небезпеки для життя (здоров’я) людей. Ця ж функція забезпечується також у випадках, коли застосування (використання) вогнепальної зброї спрямовано на усунення небезпеки, джерелом якої є тварини та транспортні засоби, тому в подальшому вже немає потреби окремо вказувати, що вогнепальна зброя може бути застосована для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян та знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров’ю громадян.

Враховуючи можливість настання невиправних тяжких наслідків (смерті, тяжких тілесних ушкоджень) при застосуванні (використанні) вогнепальної зброї, право на виконання прицільних пострілів може бути надано працівникам міліції для припинення не будь-якого нападу, а лише такого, що потягнув або міг реально потягнути щонайменше серйозне поранення (ушкодження більш серйозне, ніж легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я або незначна стійка втрата працездатності, спричинення фізичного болю).

Замість юридичної конструкції «для усунення небезпеки для життя або здоров’я людей» більш правильним буде використання іншої - «для захисту людей та самозахисту від загрози смерті або серйозного поранення».

За сучасних умов не витримує критики правова норма, викладена в п. 4 ч. 1ст. 15 Закону України «Про міліцію», яка надає право працівникам міліції застосовувати зброю для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти. Після введення в дію в 2001 році КК України принципово змінено підходи до визначення тяжкості злочинів, що обумовлює, відповідно, пошук нового підходу до регламентації застосування вогнепальної зброї при затриманні осіб, яких застали при вчиненні злочину.

Фактично поза правовою регламентацією залишились випадки, коли працівнику міліції необхідно застосовувати (використовувати) вогнепальну зброю для припинення страждань смертельно пораненої тварини. Відповідна правова норма повинна бути включена до Закону, як це зроблено, наприклад, в США.

Запобігти несправедливому притягненню працівника, який правомірно застосував силу при виконанні службових обов’язків до відповідальності (кримінальної, дисциплінарної, майнової) у багатьох випадках можна правильним написанням рапорту. Своїм рапортом працівник повинен довести, що застосовував фізичну силу, спеціальні засоби або вогнепальну зброю у відповідності до норм Закону. Якщо працівник щось упустить в рапорті, то тим самим він дає можливість заповнити цю прогалину іншим людям: адвокатам, суддям, правопорушнику, проти якого були застосовані відповідні заходи.

Наш практичний досвід свідчить, що працівник у своєму рапорті повинен висвітлити такі питання:

1. Характер роботи та обов’язки працівника міліції, який застосував зброю. Робота та завдання, які виконував працівник в день застосування вогнепальної зброї (чергування в оперативній групі, патрулювання, проведення обшуків, арештів та т. і.)

2. Попередня інформація.

2. 1. Час і місце отримання інформації.

2. 2. Спосіб повідомлення (по телефону, радіостанції, безпосередньо від громадян), від кого поступила інформація, дані про заявника.

2. 3. Інформація (з повідомлення), яка характеризує особу

правопорушника, або особу, яка затримується; його судимості, ймовірність озброєння; можливе негативне відношення до міліції або інших працівників правоохоронних органів; чи перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, психічна хвороба, фізична підготовленість (володіння прийомами різних видів бойових мистецтв). Якщо особа правопорушника невідома, його прикмети, зріст, вага (на вигляд), татуювання, озброєність.

2. 4. Інформація про наміри правопорушника (вбити людину, утримувати заручників, заволодіти зброєю та т. п.).

2. 5. Інформація про місце, де відбувається злочин або де знаходиться

правопорушник, якого необхідно затримати; його особливості (велика скупченість людей або навпаки безлюдна місцевість, особливості шляхів можливого відходу злочинця та т. і.).

3. Підготовка до проведення операції.

3. 1. Склад групи, чи були в форменому одязі.

3. 2. Озброєність, наявність спеціальних засобів, транспортних засобів.

3. 3. Особливості виїзду на місце події.

3. 4. Розстановка сил.

4. Прибуття на місце. Перший контакт з правопорушником.

4. 1. Оточуюча обстановка: час доби, погода, освітлення, видимість, наявність споруд, транспортних засобів, характер та особливості приміщень, наявність людей.

4. 2. Правопорушник (правопорушники):

Склад групи, їх кількість, вік, тілобудова, зовнішній вигляд, озброєність, наявність транспортних засобів;

Поведінка: стан сп’яніння, висловлювання, загрози, вимоги, умови,

наявність, місцезнаходження та стан заручників; якщо стріляли, зафіксувати результати стрільби, пробоїни, пошкодження, поранення, гільзи.

4. 3. Злочинні дії, які вчинили правопорушники: короткий опис місця події, об’єктивні ознаки діяння (обов’язково вказати, чи бачив це працівник міліції особисто, чи отримав інформацію від громадян).

5. Підстави застосування зброї.

5. 1. Обставини події, які свідчать про небезпеку для життя або здоров’я працівника міліції та інших громадян. Джерело небезпеки: поведінка людини, тварини, механізм, інші обставини.

5. 2. Норма кримінального закону (номер статті, текст норми), які виключають злочинність діяння працівника і мали місце в наявності. Норма закону України «Про міліцію» (номер статті, текст норми), які давали працівнику міліції право застосовувати вогнепальну зброю.

5. 3. Чи було повідомлено правопорушників, що вони протидіють працівникам міліції, якщо цього не робилося, то чому (працівник був у форменому одязі, прибуття на місце події на автомобілі з відповідними написами та обладнанням, які свідчать про належність транспортного засобу правоохоронним органам);

5. 4. Чи було зроблено попередження про намір застосування вогнепальної зброї; яким чином (голосом, пострілом), чи було надано час для виконання вимог працівника припинити правопорушення. Якщо попередження не було зроблено, пояснити чому, враховуючи вимоги ст. 12 Закону України «Про міліцію» (необхідність негайно усунути небезпеку для життя або здоров’я людини.

5. 5. Конкретні вимоги працівника міліції до правопорушника (кинути зброю, не наближатись до працівника міліції та ін.);

5. 6. Обставини, які свідчили про неефективність перспективи застосування інших засобів усунення небезпеки (стрімкий розвиток подій, серйозність намірів нападника, відмова виконати накази працівника міліції);

5. 7. Відсутність обставин, які забороняють застосовувати вогнепальну зброю.

6. Ведення вогню.

6. 1. Оголення зброї та приведення її до бойової готовності. Які саме

«обставини, що склалися» свідчать про те, що можуть виникнути підстави для застосування вогнепальної зброї. Зробити посилання на статтю 151 Закону України «Про міліцію».

6. 2. Заходи, спрямовані на зведення до мінімуму шкоди від застосування вогнепальної зброї (намагання спричинити майнову, а не фізичну шкоду, намагання вести вогонь по кінцівках).

6. 3. Прицільність. По якій частині тіла передбачалось ведення вогню.

6. 4. Кількість пострілів.

6. 5. Дальність, видимість.

6. 6. Місце, з якого виконувалися постріли.

6. 7. Положення правопорушника (поза, використання укриття).

6. 8. Поведінка правопорушника (втікає, чинить опір, відстрілюється).

7. Дії працівника міліції після застосування вогнепальної зброї.

7. 1. Результати стрільби: кількість попадань, характер поранень.

7. 2. Дії правопорушника: здається, втікає, продовжує опір, його слова (в тому числі погрози).

7. 3. Заходи по охороні місця події та порядок виклику слідчо-оперативної групи.

7. 4. Надання необхідної допомоги (перенесення в безпечне місце, виклик медичних працівників. Якщо пораненого правопорушника забрала машина

«Швидкої допомоги», організувати охорону та записати номер бригади та назву лікарні, куди його помістять).

7. 5. Результати огляду речей затриманого, вилучена зброя, предмети, які можуть бути використані в якості зброї.

7. 6. Свідки, постраждалі, речові докази.

7. 7. Кількість використаних патронів, модель та номер зброї. Вказати, що зброя після застосування не чистилася до передачі її працівникам прокуратури.

Контрольні запитання та завдання

1. Назвіть причини загибелі і поранень працівників ОВС.

2. Охарактеризуйте критерії ефективності технічних дій правоохоронців.

3. Що слід розуміти під бойовою психічною травмою?

4. Назвіть ознаки посттравматичного стресового розладу.

5. Які правові норми розповсюджуються на працівника міліції, який застосовує силу в екстремальних ситуаціях?

6. Які питання повинен висвітлити працівник у своєму рапорті про застосування зброї?

Література

1. Кадочниов А.А., Кадочниов Ар.А. Русское боевое искусство. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 320 с.

2. Самооборона. Приемы реальной уличной драки. – М.: РИПОЛ классик, 2008. – 512 с.

3. Заросило В.О., Дудник О.В., Тімашова В.М. Забезпечення особистої безпеки працівників міліції при несенні служби в екстремальних умовах. – К.: «МП Леся», 2011. – 124 с.

4. Особиста безпека працівників органів внутрішніх справ та охорона праці в

галузі: Навч.- практ. посіб. – Івано-Франківськ, 2004. – 184 с.

5. Психологія безпеки професійної діяльності в системі МВС України. - Луганськ :РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, 2012. - 200 с.

6. Основи протистояння правопорушникам в екстремальних умовах.

Навчально-методичний комплекс для слухачів навчально-наукового інституту управління. – К., 2011. – 13 с.

7. Зброя в службовій діяльності дільничного інспектора міліції: навчальний

посібник. – Івано-Франківськ: Прикарпатський юридичний інститут ЛьвДУВС, ЗАТ «Надвірнянська друкарня», 2011. – 480 с.

8. Шаповалов Б.Б. На часі – перегляд правових норм, що регламентують право працівника міліції застосовувати вогнепальну зброю // Бізнес і безпека. Досвід, проблеми, перспективи. – 2005. - № 95 – 97. – С. 2 -5

9. Шаповалов Б.Б., Закорко І.П., Журавель О.В. Критерії оцінки ефективності технічних дій з самозахисту // Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки: Матер. міжнар. наук.-практичної конфер (19 травня 2006 року м. Івано-Франківськ).

– м. Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2006. – С. 219 - 221

10. Самарський В.В. Проблеми реалізації співробітниками правоохоронних органів права на необхідну оборону // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – 2004. - № 2. – С. 100 -101

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Небезпека негативних правових наслідків застосування працівниками правоохоронних органів сили в екстремальних умовах:

  1. Тема 5. Особливості використання форм та методів безпечної діяльності в екстремальних умовах в процесі підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів
  2. Небезпека для психічного здоров’я працівників правоохоронних органів
  3. Небезпека для фізичного здоров’я працівників правоохоронних органів
  4. Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів
  5. Тема 3. Небезпека для працівників правоохоронних органів, що виникає внаслідок екстремальної ситуації
  6. Форми забезпечення безпечної діяльності працівників в екстремальних умовах
  7. Методи забезпечення безпечної діяльностіпрацівників правоохоронних органів
  8. Тема 7. Діагностика психологічної готовності працівників до дій в екстремальних умовах
  9. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані
  10. Тема 4. Теоретичні основи підготовки до безпечної діяльності майбутніх працівників в екстремальних умовах