<<
>>

Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів

Імовірність виникнення явищ, що створюють особливі умови для діяльності органів і підрозділів ОВС була і залишається високою. Деякі регіони України знаходяться в сейсмічних зонах, зонах паводків, обвалів, зсувів, сходів сніжних лавин.

Зростаючі міграційні процеси призводять до підвищення ризику поширення епідемій, епізоотій. Розвинена промислова, енергетична, транспортна інфраструктура обумовлює можливість виникнення аварій, вибухів і пожеж. Окрім того, з’являються нові, раніше невідомі в Україні види злочинів, у тому числі терористичної спрямованості, пов’язані із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв і речовин, захопленням заручників тощо.

До специфічних особливостей професійної діяльності працівників правоохоронних органів необхідно віднести дефіцит часу і наявність перевантажень в їх роботі. Оперативність і швидкість входять до числа основних принципів правоохоронної діяльності, зокрема, розкриття і розслідування злочинів.

Як правильно зазначає Т. В. Остафійчук, працівник ОВС постійно знаходиться в напруженому стані через дефіцит часу, який виявляється в необхідності дотримання процесуальних та інших термінів, що відводяться на розслідування кримінальної справи, розгляд заяв громадян тощо. Те, що в інших видах діяльності властиво лише «аварійним ситуаціям», є звичайним в роботі працівника органів внутрішніх справ.

Напруженість пов’язана з великими фізичним та психічними навантаженнями, яких зазнає співробітник через високу екстремальність його діяльності, дії в умовах конфліктних ситуацій, різного роду стрес-факторів; ненормованим робочим днем; наявністю негативного емоційного забарвлення діяльності, оскільки співробітникові доводиться стикатися з проявами людського горя, складними умовами службової діяльності [83, с. 127 - 128].

У літературі виокремленні основні стрес-фактори, які впливають на працівників правоохоронних органів під час знаходження підрозділів в умовах підвищеного ризику, такі як явна та прихована загроза життю та здоров’ю; психологічне та фізичне перенапруження; вимушена зміна ритмів активності та сну; очікування, вимушена бездіяльність; монотонність та одноманітність дій, що виконуються; раптовість подій, які відбуваються, дефіцит часу; інформаційна перевантаженість в умовах дефіциту часу; побутова невлаштованість; віддаленість від місця постійної дислокації; відірваність від родин; зміна звичайного способу життя та дій тощо [72, с.

257 - 258].

Працівники правоохоронних органів, зокрема ОВС постійно залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій незалежно від їх джерела та рівня. Поряд з аварійно-рятувальними підрозділами та підрозділами першої медичної допомоги і медицини катастроф правоохоронці першими прибувають на місце виникнення надзвичайних ситуацій, і, як наслідок, значною мірою потрапляють під дію небезпечних факторів надзвичайних ситуацій [23, с. 18].

Екстремальний характер має служба в більшості правоохоронних органів. Несприятливі умови служби, які часто мають місце, негативно впливають на свідомість, відчуття, психіку та стан здоров’я правоохоронців. На жаль, кількість небезпечних чинників та випадків нападу на працівників правоохоронних органів не зменшуються. Це пояснюється тим, що правоохоронцям доводиться працювати в умовах зростання активності та професіоналізму кримінального елементу, використання ними зброї та інших сучасних засобів скоєння злочинів, відродження групової злочинності, екстремізму.

Екстремальна ситуація в діяльності працівників міліції може мати місце внаслідок інтенсивного та тривалого навантаження при повсякденному виконанні обов’язків. Інколи на такі ситуації накладаються інші, які у найбільш загальному вигляді можна класифікувати таким чином:

1) спричинені надзвичайними умовами (стихійне лихо, природна чи техногенна катастрофа, війна, масові терористичні акції тощо);

2) життєві, повсякденні (пожежа, напад злочинця, гострий брак часу, необхідність одночасного вирішення декількох однаково важливих завдань), тобто такі, які можуть виникнути у житті кожної людини;

3) пов’язані з захопленням потенційно небезпечними видами хобі (альпінізм, підводне плавання, швидкісна їзда та ін.);

4) службові, професійні – зумовлені виконанням службових обов’язків (безпосереднє попередження та припинення правопорушень, затримання правопорушників, вирішення сімейно-побутових та інших конфліктів між громадянами, протиправне використання громадянами зброї та джерел підвищеної небезпеки, припинення групових порушень громадського порядку і масових заворушень, звільнення заручників, виконання миротворчої місії в так званих гарячих точках).

Серед них необхідно виділити екстремальні ситуації, пов’язані з ризиком для життя та здоров’я. В першу чергу йдеться про напади на працівників правоохоронних органів та ситуації припинення правопорушень. Звичайно, правопорушники можуть здійснити напад на працівника міліції як і на будь-яку іншу особу, наприклад, з метою пограбування, але, нерідко мають місце напади, пов’язані зі службовою діяльністю працівника (напад правопорушника

14

під час його затримання, напад з метою помсти за службову діяльність тощо). Опиняючись в таких ситуаціях, правоохоронці нерідко отримують поранення, а в деяких випадках – гинуть. Це свідчить лише про те, що правоохоронна діяльність є небезпечною за своєю суттю.

Тактика дій працівника правоохоронного органу в екстремальних умовах має ще одну особливість. Він може діяти у відповідності з одним з двох тактичних варіантів: 1) вступити до двобою (якщо є достатньо сил та засобів для вирішення ситуації); 2) не вступати у двобій (якщо сил не вистачає). Водночас, є ситуації, коли, працівник міліції не має права вибору і повинен вступати у сутичку зі злочинцем, незалежно від співвідношення сил та засобів. Це ситуації, коли життю або здоров’ю людини загрожує небезпека. У випадках, коли працівник міліції вимушений втручатися у злочинну діяльність у невигідних умовах, він повинен компенсувати різницю у силах та засобах за рахунок агресивності, наступальності, рішучості тощо. Діючи за таких обставин працівники міліції часто отримують поранення, інколи і смертельні.

На жаль, аналіз практики дій працівників правоохоронних органів різних країн свідчить про те, що правоохоронці, навіть в ситуаціях, коли не варто було втручатися в ситуацію, з різних причин втручалися в неї, що викликало ескалацію конфлікту та в ряді випадків призводило до загибелі або поранення працівника. До таких ситуацій слід віднести спроби самотужки затримати групу правопорушників за вчинення майнових злочинів, перевірити документи у підозрілих осіб, не маючи при цьому достатньою кількості особового складу, необхідного озброєння, транспортних засобів тощо.

Отже, рішення про втручання в ситуацію працівник має приймати виходячи із ступеня небезпеки правопорушення, співвідношення сил та засобів протидіючих сторін на підставі обґрунтованих прогнозів щодо подальшого розвитку ситуації. Прийнявши рішення про втручання в ситуацію, працівник повинен діяти сміливо, рішуче, бути зрозумілим для оточуючих, давати чіткі команди, які не можуть бути зрозумілі неоднозначно. Важливо також, щоб працівник після ситуації міг пояснити, чому він діяв так, а не інакше.

Аналіз правоохоронної діяльності свідчить про те, що наївно і на жаль нереально було б уявляти боротьбу зі злочинністю без втрат. В різних країнах різна кількість загиблих та поранених працівників правоохоронних органів, що залежить від суспільно-правового устрою країни, рівня самосвідомості громадян, рівня економіки та інших чинників. Але незалежно від країни, в якій правоохоронець несе службу, національності, статі, віку та інших ознак, він повинен рахуватися з можливістю нападу на нього.

Психологічні перетворення у працівників правоохоронних органів відбуваються вже на початку виникнення інцидентів і зростають до моменту

15

безпосереднього фізичного контакту з правопорушниками, а інерція у вигляді збудження, гострих стресових розладів (ГСР) і посттравматичних стресових розладів (ПТСР) продовжується деякий час після застосування вогнепально- силового впливу, а у деяких працівників міліції хвилювання з приводу можливого силового протиборства із злочинцем виникало ще до подій, якщо вони отримували завдання затримати злочинця.

Розглянемо характеристики екстремальних ситуацій, які часто зустрічаються в діяльності працівників органів внутрішніх справ:

- новизна, незвичайність. Екстремальні ситуації в роботі зустрічаються не кожного дня. До того ж, кожна ситуація є унікальною, неповторною комбінацією обставин, що обумовлює необхідність діяти не шаблонно, а гнучко, винахідливо, шукаючи єдине правильне рішення;

- раптовість. Більшість складних умов відбувається різко;

- дефіцит часу. Це означає, що працівник міліції має діяти швидко, миттєво та адекватно реагувати на зміни ситуації;

- високі навантаження. В ряді випадків екстремальні ситуації вимагають максимального використання всіх можливостей організму: емоційних, розумових, вольових, фізичних;

- ризик. Для екстремальних ситуацій, пов’язаних з протидією

правопорушникам найбільш характерними видами ризику є ризик невиконання завдання, ризик отримання травми або поранення, ризик перевищення повноважень по застосуванню сили та притягнення до відповідальності тощо.

Небезпека екстремальних ситуацій підсилюється ще й тим, що для багатьох правоохоронців вона протягом довгих років залишається потенційною, а лише для деяких з них вона стає реальністю. Перебуваючи довгий час в спокійній ситуації, працівник міліції, часто буває непідготовленим до дій в той момент, коли небезпека з потенційної стає реальною.

Проблема забезпечення особистої безпеки працівника міліції в екстремальних умовах, в тому числі в умовах застосування працівником міліції сили або застосування сили проти нього є комплексною.

Збереження життя та здоров’я працівника міліції тісно пов’язано з проблемами його виживання. Виживання працівника міліції є його головним завданням. Лише працівник міліції, який вижив в екстремальних ситуаціях може виконувати завдання, покладені на нього по захисту життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Довгі роки проблема виживання працівника міліції при виконанні службових обов’язків в СРСР навіть не вивчалася. Правоохоронці виховувалися на прикладах героїзму та відваги, часто безрозсудної. Перед працівниками

16

стояло завдання затримувати злочинців будь-якою ціною, навіть ціною свого життя. Вважалося, що працівник міліції потребує меншого захисту ніж громадяни, які не проходили службу в ОВС. Зокрема, наказом МВС СРСР від 9 грудня 1975 року № 305 передбачалося, що «видача особовому складу закріпленої зброї та боєприпасів проводиться черговим лише на час несення служби, виконання оперативних завдань та проведення занять з дозволу начальника органів внутрішніх справ». За затримку сдачі зброї після несення служби передбачалась дисциплінарна відповідальність посадових осіб, а постійне носіння зброї дозволялось у виключних випадках начальникам обласних (крайових) УВС та міністрам внутрішніх справ союзних та автономних республік [55, с. 48].

Демократичні переміни в житті Радянського Союзу з одного боку та небувалий ріст злочинності, який потягнув за собою зростання кількості випадків нападу на працівників міліції з іншого привернули увагу до правового захисту працівників міліції. Слід зауважити, що інертність мислення керівників довгий період часу не дозволяла докорінним чином зміни відношення до безпеки правоохоронців. На практиці заперечувальні підходи продовжували діяти навіть в супереч з правовими нормами. Начальники органів та підрозділів органів внутрішніх справ, з метою запобігання особистої відповідальності за втрату та неправомірне застосування зброї підлеглими, максимально обмежували їх право на озброєність, чим знижували боєздатність, підривали моральний дух та сприяли уразливості працівників міліції. Це тягнуло за собою невиправдані жертви серед особового складу, і в умовах протистояння з добре озброєними кримінальними елементами знижувало ефективність функціонування усієї системи органів внутрішніх справ [55, с. 48].

Нині основним завданням працівника міліції України в будь-яких, в тому числі і в екстремальних умовах є виживання.

Проблема виживання працівника міліції в екстремальних умовах находиться в центрі уваги МВС України. Розроблено ряд методичних розробок, кожний випадок загибелі або поранення працівника міліції, а також випадки застосування ними вогнепальної зброї детально аналізується. Аналіз ситуацій, пов’язаних з нападами на правоохоронців свідчить про те, що неможливо гарантувати виживання працівника міліції у всіх ситуаціях, але підвищити його шанси на виживання цілком реально.

Контрольні запитання та завдання

1. Дайте поняття екстремальної ситуації.

2. Наведіть класифікацію екстремальних ситуацій.

3. Чим характеризується екстремальна ситуація?

4. Які чинники впливають на розвиток екстремальних ситуацій?

5. Наведіть характеристики екстремальних ситуацій, які часто зустрічаються в діяльності працівників органів внутрішніх справ.

6. З чим пов’язано знаходження працівника ОВС в напруженому стані під час виконання службових обов’язків?

Література

1. Александров Д. О., Андросюк В. Г., Казміренко Л. І. та інші. Юридична психологія. – К.: КНТ, 2007. – 360 с.

2. Гаврилец И. Г. Психофизиология человека в экстремальных условиях: Учебное пособие. – К.: ЗАТ «ВІПОЛ», 2006. – 188 с.

3. Катаев-Смык Л.О. Психология стресса. – М.: Наука, 1983. – 368 с.

4. Козяр М.М. Професійна підготовка до діяльності в екстремальних умовах.

Навчальний посібник. – Львів: ЛДУ БЖЖД, 2009. – 220 с.

5. Психологія безпеки професійної діяльності в системі МВС України.- Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка, 2012. - 200 с.

6. Смирнов Б.А., Долгополова Е.В. Психология деятельности в экстремальных ситуациях. – Х.: Изд-во Гуманитарный центр, 2007. – 202 с.

7. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язів: Науково-практичні рекомендації / Г.Ю. Юхновець, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 72 с.

8. Заросило В.О., Дудник О.В., Тімашова В.М. Забезпечення особистої безпеки працівників міліції при несенні служби в екстремальних умовах. – К.: «МП Леся», 2011. – 124 с.

9. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: монографія. – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 324 с.

10. Михайлов Л.А., Маликова Т.В, Шатровой О.В., Михайлов А.Л., Соломин

В.П. Психологическая защита в чрезвычайных ситуациях. – СПб: Питер, 2009. – 256 с.

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів:

  1. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  2. Тема 5. Особливості використання форм та методів безпечної діяльності в екстремальних умовах в процесі підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів
  3. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при вході в будівлю та огляді приміщень
  4. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти
  5. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані
  6. Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ., 2015
  7. Особливості підготовки майбутніх правоохоронців до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях техногенного та природного характеру
  8. Особливості підготовки майбутніх правоохоронців до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях, пов’язаних з протидією правопорушенням
  9. Небезпека для психічного здоров’я працівників правоохоронних органів
  10. Небезпека для фізичного здоров’я працівників правоохоронних органів
  11. Тема 3. Небезпека для працівників правоохоронних органів, що виникає внаслідок екстремальної ситуації