<<
>>

Особливості підготовки майбутніх правоохоронців до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях техногенного та природного характеру

Працівник, як і будь-яка інша людина, що живе в епоху цивілізації, може опинитися в епіцентрі стихійного лиха, аварії або катастрофи, стати заручником терористів або потрапити в іншу життєво небезпечну ситуацію.

Соціальні ризики в сучасній Україні мають складну структуру і охоплюють низку проявів, включаючи втрату джерел життєзабезпечення у разі професійних захворювань, нещасних випадків на виробництві, що призвели до інвалідності, смерті чи тимчасової непрацездатності, досягнення непрацездатного, пенсійного віку. У Всесвітній декларації прав людини, затвердженої Генеральною Асамблеєю ООН, до числа основних соціальних ризиків віднесено: смерть (втрату) годувальника, хворобу, інвалідність, уразливість при настанні старості, непрацездатність, втрату (відсутність) роботи, безробіття, зниження доходу нижче встановленого мінімуму, порушення трудових прав, вагітність і пологи, материнство/утримання дітей.

До соціальних ризиків відносять також різні надзвичайні ситуації природного, техногенного й військового характеру [121, с. 178–179].

Д. О. Беззубов зазначає, що залишаються невиправдано високими показники травматизму та загибелі працівників у побуті. За його даними випадки побутового травматизму працівників з тимчасовою втратою працездатності, за різними даними сягають 55-60 % випадків тимчасових втрат особового складу [4, с. 18].

Серед найнебезпечніших за своїми наслідками для працівників правоохоронних органів були і залишаються надзвичайні події, пов’язані з ДТП на особистому та службовому транспорті. Останні становлять від однієї третини до майже половини всіх надзвичайних подій з фізичними ушкодженнями за загибеллю працівників[4, с. 18].

Працівник може опинитися в екстремальній ситуації, на яку треба реагувати, не лише виконуючи службові обов’язки. Він, як і будь-яка людина, може стикнутися, наприклад, зі стихійним лихом.

Стихійні лиха – катастрофічні ситуації, що виникають унаслідок явищ, дій сил природи, що мають надзвичайний характер та призводять до порушень повсякденного ладу життя більш або менш значних груп людей, людських жертв, знищенню матеріальних цінностей [21, с.

50].

Сьогодні в Україні, у зв’язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами, ситуація характеризується як дуже складна.

Особливості географічного положення України, атмосферні процеси, наявність гірських масивів, підвищень, а також близькість теплих морів обумовлює різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі – до посушливого в південній степовій зоні. У результаті взаємодії всіх цих факторів на території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них відносяться великі повені, катастрофи затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі, шквальні вітри та інші. В окремих випадках вони носять катастрофічний характер для навколишнього природного середовища та населення [27, с. 50].

Велику небезпеку становлять землетруси, яких на земній кулі буває близько 1 млн. на рік, тобто, кожних дві хвилини на Землі відбувається землетрус. При цьому, великих землетрусів нараховують близько двадцяти протягом року, один-два з яких мають характер катастрофи. На землетруси припадає 1/8 всіх жертв, якими супроводжуються всі види стихійних лих. Землетруси супроводжуються зміщенням ґрунту від сейсмічних або тектонічних рухів поверхні земної кори, провалами ґрунту, зсувами, тріщинами, природними пожежами, сходженням снігових та кам’яних лавин [Козяр]. Фахівці виділяють в Україні такі сейсмічні зони: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморська, та Південно-Азовська. У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями є: Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська, та Автономна Республіка Крим. Вітчизняним правоохоронцям доводилося боротися за виживання в екстремальних ситуаціях, пов’язаних з землетрусами і за межами України.

Працівники та курсанти низки навчальних закладів МВС СРСР в 1988 р. перебували у відрядженні у Вірменії, коли там стався потужний землетрус.

Працівникам Спеціального миротворчого підрозділу МВС України у Косово, яким керував Б.Б. Шаповалов, довелось діяти в умовах екстремальної ситуації, викликаної землетрусом, що стався в зоні бойових дій влітку 2002 року. Отже, можна зробити висновок, що навички виживання в екстремальних ситуаціях, викликаних землетрусами, є актуальними для правоохоронців як нашої країни, так і інших держав.

Землетруси можуть супроводжуватися ушкодженнями та руйнуванням будівель і споруд, аваріями на потенційно небезпечних об’єктах, утворенням завалів, також руйнуванням інженерних комунікацій та утворенням розломів земної кори. Як правило, при землетрусах декілька поштовхів слідують один за іншим через ті чи інші інтервали часу [Медведева, с. 4].

Екстремальні ситуації природного характеру можуть бути пов’язані із зсувами. Зсуви властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів. Площі зсувонебезпечних процесів тільки за період 1975–2005 роки збільшились у 5 разів.

Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з них мали катастрофічний характер та призвели до людських втрат.

Гідрологічно небезпечними явищами, що мають місце в Україні є: повені, селі, маловоддя, небезпечні підйоми та спади рівня моря. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розміщені в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя).

Найбільш розповсюджений на Україні вид стихійного лиха – це повені, які постійно відбуваються на Закарпатті, коли тане сніг, піднімається рівень води в річках і вони виходять з берегів. Повені складають 30–40 % усіх надзвичайних ситуацій. На значній території України річки мають чітко виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6–7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, ведуть до масових руйнувань та загибелі людей.

Повені небезпечні в першу чергу руйнуванням будівель і споруд, розмивами залізничних та автомобільних шляхів. При повенях можливе знищення посівів, масова загибель тварин, просідання землі та будівель і споруд, що стоять на ній.

Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на Україні є:

- у північних районах – басейни річок Прип’ять, Десна та їх приток;

- у західних регіонах – басейни верхнього Дністра, річок Тиса, Прут, Західний Буг та їх притоки;

- у східних регіонах – басейни ріки Сіверський Донець з притоками, річок Псел, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

- у південному і південно-західному регіонах – басейни приток нижнього Дунаю, ріки Південний Буг та її приток.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2-3 діб, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення. Останніми роками катастрофічні повені відбувалися у Карпатах та Криму. Яскравим прикладом таких повеней є снігові та дощові повені на ріках Закарпаття, коли постраждало багато населених пунктів, промислових об’єктів, споруд, були значні людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5–10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе

затоплення не тільки 10–70 % сільськогосподарських угідь, але й великої кількості техногенно-небезпечних об’єктів. Високі повені найбільш властиві таким річкам як Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець.

Повені є причиною загибелі та поранення людей не лише в нашій країні,

але й в інших державах. Стихійний повінь у Краснодарському краї (Росія) став загальною бідою для країни. Серед осіб, які загинули та були поранені були військовослужбовці та працівники органів внутрішніх справ. Рятуючи дітей загинув полковник поліції В. В. Горбунов. За попередньою інформацією Ради ветеранів органів внутрішніх справ та внутрішніх військ, число працівників та ветеранів, які постраждали внаслідок повені – не менше 400 осіб [85, с. 3].

У гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Близько 30 міст, селищ та сільських населених пунктів у Криму, Закарпатській, Івано- Франківській, Львівській, Чернівецькій областях піддаються впливу селевих потоків. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25 % території України. В Криму вони поширюються на 9 % території, в Закарпатській області– на 40 %, Івано-Франківській – 33 %, Чернівецькій – 15 %.

У лютому – березні та в період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногорки є лавинонебезпечними з великим обсягом снігових лавин. Серед стихійних явищ в нашій країні найбільш частими є сильні дощі (зливи).

Сильні снігопади найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також у лісостеповій та степовій зонах. На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щорічно протягом січня-лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні. В основному по території України кількість снігових опадів складає 20–30мм, іноді – 40–70мм. На території Карпат в окремих випадках випадає більше 100мм опадів.

Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та Черкаської областей, один раз на п’ять років – на території Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївської та Чернігівської областей.

Заметілі виникають майже щорічно в різних областях, особливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі. В Україні у зимовий період спостерігаються сильні морози, що сягають – 30 С та нижче. Найбільш холодна частина країни – східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. У цих місцевостях температура буває нижче мінус 35 градусів за Цельсієм.

Небезпечна ситуація на території країни в зв’язку з ожеледицями, в основному пов’язана з виходом південних циклонів. Сильна ожеледиця може

виникати з листопада до березня місяця, а найбільша її вірогідність припадає на грудень - січень. Особливо часто вона з’являється на території Донецького Кряжу, Приазовській, Волинській, Подільських височинах та гірської частини Криму).

Фахівцями з психології екстремальних ситуацій спека визнається одним з

стресорів. Між тим температура понад 30, а іноді і 40 градусів Цельсія вже не є чимось надзвичайним в Україні. Звичайно, виживання в умовах високих температур є екстремальною ситуацією. В суху жарку погоду небезпека пожеж різко зростає.

Найбільш небезпечними бувають сухі та жаркі літні дні з відносною вологістю повітря 30–40 %. Лісовий фонд України майже на 50 % складається з хвойних лісів, з яких 60 % займають молодняки. Ліси України, в більшості її регіонів, неспроможні витримати зростаючого з кожним роком потоку людей, які їдуть на відпочинок, оскільки площа їх значно менша від науково обґрунтованих норм.

До природних можна віднести й екстремальні ситуації біологічного походження: масові інфекційні захворювання людей та тварин (епідемії та епізоотії), отруєння, екологічні зміни. Так, декілька років тому вся світова спільнота боролася з, так званим, «пташиним грипом», який переносився за птахами та викликав випадки важкого захворювання і навіть смерті людей. Подібна ситуація складається і з так званим, «свинячим грипом».

Екстремальні ситуації техногенного характеру – це транспортні аварії, пожежі, неспровоковані вибухи або їх загрози, аварії з викидом небезпечних речовин, гідродинамічні аварії на греблях та дамбах, руйнування споруд. Особливу небезпеку становлять аварії на радіаційних, хімічних, біологічних, вибухонебезпечних виробництвах, на газо- та нафтопроводах, в енергосистемах. Ймовірність виникнення аварій посилюється тим, що більшість технічного устаткування в промисловості не оновлювалося практично останні 20 років, воно вже відслужило встановлений термін експлуатації і є аварійно небезпечним.

Розглянуті вище та інші екстремальні умови у сучасному житті перестали бути чимось надзвичайним. Працівники можуть опинитися в таких умовах у будь-який час та у будь-якому місці. Небезпечність їх посилюється виникненням паніки, яка зазвичай збільшує ймовірність загибелі та поранення людей. Отже завдання працівників у випадках, коли вони опинилися у зазначених умовах – вижити самому, щоб впливати на здатність інших вижити.

Навички безпечної поведінки працівниками повинні напрацьовуватися під час вивчення предметів «Безпека життєдіяльності» («Безпека життєдіяльності працівників міліції»), «Цивільна оборона» (положення загальнодержавних вимог щодо рівня знань учнів правоохоронних та військових ліцеїв, студентів,

курсантів та слухачів вищих навчальних закладів з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту, встановлені спільним наказом МОН та Штабу ЦО від 20.06.1995 № 182/200 «Про викладання дисциплін

«Безпека життєдіяльності» та «Цивільна оборона»), «Основи охорони праці,

охорони праці в галузі, пожежної безпеки та цивільної оборони (цивільного захисту)» та «Дії працівників міліції в екстремальних ситуаціях».

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Особливості підготовки майбутніх правоохоронців до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях техногенного та природного характеру:

  1. Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ., 2015
  2. Особливості підготовки майбутніх правоохоронців до безпечної діяльності в екстремальних ситуаціях, пов’язаних з протидією правопорушенням
  3. Тема 5. Особливості використання форм та методів безпечної діяльності в екстремальних умовах в процесі підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів
  4. Тема 4. Теоретичні основи підготовки до безпечної діяльності майбутніх працівників в екстремальних умовах
  5. Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів
  6. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  7. Форми забезпечення безпечної діяльності працівників в екстремальних умовах
  8. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при вході в будівлю та огляді приміщень
  9. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти
  10. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані
  11. 2.1. Москвичи об эффективности профилактических мероприятий по защите населения и территорий города от чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера[4]
  12. Поняття та класифікація екстремальних ситуацій
  13. Тема 1. Характеристика екстремальних ситуацій
  14. Тема 2. Характеристика емоційних станів, що викликаються екстремальними ситуаціями
  15. Застосування норм права та його особливості. Ознаки правозастосовної діяльності
  16. Особливості юридичної мови. Важливість мови юриста •а • w •• • • для професійної діяльності
  17. Методи забезпечення безпечної діяльностіпрацівників правоохоронних органів
  18. 4.1. Природные компоненты и факторы. Межкомпонентные связи. Вертикальная структура природной геосистемы*
  19. Нарушение режима особо охраняемых природных территорий и природных объектов (ст. 262 УК РФ)