<<
>>

Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані

Співробітникам правоохоронних органів при виконанні функціональних обов'язків доводиться мати справу з різними категоріями населення. Люди, що мають психічні розлади були завжди, існують сьогодні, і немає підстав вважати, що вони зникнуть найближчим часом.

Тому, правоохоронцям доводиться рахуватися з реальністю виконання обов'язків у контакті з такими людьми. Деякі з них представляють небезпеку для оточуючих, тому спілкування з ними має відбуватися з дотриманням певних заходів безпеки. Непередбачуваність поведінки таких людей вимагає прийняття додаткових заходів безпеки при спілкуванні з ними. Нехтування такими заходами можуть коштувати життя та здоров’я громадянам, в тому числі працівникам правоохоронних органів. Проілюструємо наведене вище прикладом з практики правоохоронних органів.

Лютневого дня 1993 року дільничний інспектор міліції Лисичанського міськвідділу внутрішніх справ старший лейтенант міліції Ш. здійснював перевірку заяв громадян на своїй дільниці. Треба було поспілкуватися з людиною, яка страждає на психічне захворювання. Коли офіцер зайшов до будинку, господар несподівано накинувся на нього і ножем наніс смертельне поранення у груди. Напад для працівника міліції виявився неочікуваним [50, с. 309].

До того ж люди з психічними вадами, як і всі громадяни, перебувають під захистом держави, яка повинна оберігати їх від будь-якої шкоди. Такі люди, як свідчать результати досліджень британських фахівців в галузі безпеки, часто стають жертвами злочинців. Оскільки міліція (поліція) виїздить на виклики єдиного легкодоступного, цілодобового телефонного номера - число дзвінків з проханням про допомогу, зроблених людьми з психічними розладами є значним. Згідно з цими даними, приблизно третину затриманих поліцією за скоєння злочинів можуть мати люди з психічними розладами (в їх число входять також ті, у кого ці розлади викликані вживанням наркотиків або алкоголю).

Більшість незначних правопорушень, пов'язаних з порушенням громадського порядку, також відбуваються людьми з психічними розладами.

Аналіз кримінальної ситуації в Україні, дозволяє стверджувати, що сказане у великій мірі відноситься і до нашої країни. Поліцейськими Великобританії

накопичений певний досвід в даному питанні, який, при відповідній адаптації до національних умов, може і повинен бути використаний в Україні. Зокрема, заслуговує на увагу одна із службових інструкцій для поліцейських, в якій містяться такі положення: «Наша мета - належним чином допомагати людям з психічними розладами, співпереживати їм. Ми використовуємо індивідуальний підхід у кожному конкретному випадку. Консультуючись та співпрацюючи з організаціями, які спеціалізуються на роботі з такими людьми, забезпечуємо безпеку людей, захист їх прав. Ми будемо використовувати силу тільки тоді, коли це необхідно, щоб забезпечити виконання наших службових обов'язків» [127, c. 45].

Спілкування з людьми, які мають психічні розлади, виділено в окремий розділ посібника з особистої безпеки поліцейських Лондона. Головна мета цього розділу - навчити поліцейського розуміти таких людей і прогнозувати їх поведінку, а також навчити правоохоронців правильному способу поводження з такими людьми. Вибудовуючи свою поведінку з представниками цієї специфічної категорії, поліцейський не повинен забувати про те, що, у цих людей є свої почуття, надії і страхи, друзі та родичі. Необхідно також відзначити, що люди з психічними розладами найбільше схильні до ризику стати жертвою злочину. Грабіжники і сексуальні насильники нерідко вибирають людей з психічними розладами в якості жертв, обґрунтовано припускаючи, що їм важче пояснити ситуацію поліцейським і витримати сувору атмосферу залу суду. Якщо поліцейському не вистачає знань і навичок поводження з людьми, що мають розумові відхилення, то як поліцейський, так і громадянин можуть опинитися в дуже неприємній ситуації. Некомпетентність співробітника поліції може викликати агресивну реакцію по відношенню до нього, яку можна було б уникнути.

Поліцейському зовсім не обов'язково точно визначати вид (тип) психічного розладу, це потребує більш глибоких знань, ніж ті, що він отримав в період підготовки до службової діяльності. Однак, знання деяких термінів, ознак і симптомів психічних розладів можуть позитивно впливати на якість служби, а в деяких випадках стати важливою складовою особистої безпеки поліцейського.

Психічні розлади зазвичай групуються в п'ять основних категорій. Дві з них - психози і неврози - представляють інтерес для офіцерів поліції і тому будуть нами розглянуті. Інші рідше привертають увагу поліції.

1. Психози (серйозні психічні розлади):

Шизофренія - це найбільш важка форма психічного захворювання, для якого характерна втрата відчуття реальності. Перші симптоми з'являються зазвичай у віці від 15 до 30 років і включають оману (непохитну, але помилкову), галюцинації (відносяться до будь-якого з органів почуттів),

73

плутані думки, параною і замикання в собі. Для одних шизофренія може бути одноразовою (тривалість кілька тижнів), для інших це може тривати все життя. Вилікуватися остаточно від шизофренії неможливо, але хворобу тепер можна лікувати і контролювати за допомогою медикаментів. Незважаючи на це, ліками не варто зловживати - це не дасть хворому можливість відчувати себе добре і може спричинити кілька неприємних побічних ефектів.

Манія – характеризується гіперактивністю, змінами настрою, божевільним поглядом з широко відкритими очима, швидкою мовою, імпульсивними і безладними думками.

Депресія (незалежно від того, чи є для неї видима причина чи ні) характеризується низьким рівнем активності (мотивації), порушенням сну й апетиту, маренням, суїцидальними думками і втратою відчуття реальності. Маніакальна депресія представляє собою перепади настрою між манією і депресією.

Параноя зовні проявляється в помилках, болючій підозрілості і манії переслідування.

2. Неврози (незначні психічні розлади):

Депресія (розлади пов'язані з певними подіями в житті) характеризується зовнішніми проявами, описаними вище, але протікають в менш важкій формі.

Тривожність - дратівливість, паніка, втрата концентрації, уваги, розлад сну.

Фобії - ірраціональний страх на конкретний об'єкт або ситуацію, яка може призвести до паніки. Нав’язливі ідеї по своїй суті є реакцією на внутрішню тривожність. Зовні виражаються в ірраціональних діях, які здійснюються для зменшення тривожності.

Як слід поводитися правоохоронцям? Якщо правоохоронцю доводиться

мати справу з людьми з психічними розладами, то краще звертати увагу на їх симптоми, ніж відразу визначати їх діагноз. Переглянувши матеріал, викладений вище, можна зробити висновок, що деякі симптоми видно у багатьох психічно хворих. У той час, дві людини, які страждають одним і тим же захворюванням, можуть мати абсолютно різні симптоми. Тому, правила поведінки з такими людьми представлені тут тільки в загальних рисах. Нижче викладемо перевірені практикою правила поведінки з людьми, що мають психічні розлади. Поліцейському (працівнику міліції, співробітникові охорони) необхідно домогтися позитивного сприйняття себе представниками цієї специфічної категорії. Далі будуть наведені рекомендації, що дозволяють добитися цього разом з їх обґрунтуваннями:

– Ніколи не наближайтеся зі спини без попередження, робіть це обережно. Обґрунтування: інакше, це може бути розцінено як напад.

– Будьте спокійні, надаючи тим самим заспокійливий ефект, тримайтеся на відстані.

Обґрунтування: таким чином, ви не будете чинити тиск на людину.

– Вести розмову слід одному поліцейському. По можливості цей же співробітник повинен супроводжувати людину під час усіх наступних процедур.

Обґрунтування: це допоможе якісно скласти протокол та інші необхідні

документи, а також запобігти неприємній ситуації.

– Не торкайтеся людини поки ви не переконаєтесь в тому, що вона вас не боїться. Вам слід застосовувати силу лише як останній аргумент, що б затримати її.

Обґрунтування: У протилежному випадку така поведінка може викликати (спровокувати) у хворого глибокі страхи.

– Зберігайте спокій, але будьте готові до того, що Вам у будь-який момент доведеться захищатися.

Обґрунтування: У протилежному випадку захист може виявитися невчасним, а тому неефективним.

– Не дозволяйте людям, у яких ви підозрюєте розлади психіки здогадуватись про ваші наміри, їх фантазія може сильно розігратися. У доступній формі поясніть, хто ви, що ви маєте намір робити.

Обґрунтування: Можливо, що людина не зрозуміла ваших намірів, поки ви

самі йому не поясните.

– Ведіть себе відкрито і щиро.

Обґрунтування: така поведінка дозволить викликати довіру до Вас.

– Повторюйте сказане.

Обґрунтування: це сприятиме кращому розумінню Вас.

– Уважно вислухайте людину.

Обґрунтування: це дозволить отримати необхідну інформацію та уникнути (знизити рівень) агресії.

– Виявляйте цікавість і співчуття до людини.

Обґрунтування: покажіть вашу зацікавленість і розуміння, це призведе до встановлення довірчих відносин.

– Не відволікайтеся.

Обґрунтування: це дозволить добитися уваги співрозмовника.

– Нагадуйте людині про основні теми розмови.

Обґрунтування: таким чином можна домогтися усвідомлення хворою людиною того, що відбувається;

– Якщо це безпечно, дозвольте людині вести себе так, як вона того хоче. Обґрунтування: це зменшить хвилювання хворого.

– Зніміть головний убір.

Обґрунтування: Ваша форма може мати загрозливий вигляд, роблячи вас більш офіційним і менш людяним.

– Пам'ятайте, що звуки вашої радіостанції можуть викликати неспокій у людей з пригніченою психікою. Зменшіть гучність або вимкніть зовсім.

Обґрунтування: Це дозволить менше відволікатися і буде сприяти створенню спокійної атмосфери.

– Звертайтеся до людини по імені.

Обґрунтування: Це буде свідчити про повагу з вашого боку, а також увагу до співрозмовника.

– Намагайтесь не квапити людину.

Обґрунтування: Це дозволить переконати людину в тому, що на неї не тиснуть.

– Не дивіться пильно.

Обґрунтування: Це може бути розцінено як загроза.

– Не говоріть пошепки, висловлюйтесь чітко, використовуючи зрозумілі слова. Не використовуйте жаргонні фрази.

Обґрунтування: Це допоможе уникнути неправильного розуміння.

– Не заперечуйте людині, і тим більше не смійтеся.

Обґрунтування: Це дозволить отримати інформацію не викликаючи роздратування.

– Дайте людині зрозуміти, що хоч ви й не поділяєте його думки, але розумієте його почуття; не давайте обіцянок, які не зможете виконати.

Обґрунтування: Це допоможе уникнути втрати довіри.

– Не забувайте, що люди з психічними розладами, більше, ніж інші надають значення мови тіла.

Обґрунтування: Правильні поза і жестикуляція допоможуть хворому

переконатися в тому, що ви говорите те, що маєте на увазі.

Запитайте в людини про те, що є причиною її занепокоєння.

Обґрунтування: Можливо це звичайний стрес, намагайтесь робити менше жестів, тримайте руки в полі зору. Якщо ваші руки нічим не зайняті - продемонструйте це.

Перш ніж будь-що зробити, дайте знати про це людині. Не приймайте загрозливу позу і тримайте дистанцію. Поліцейському (працівнику міліції) слід вибудовувати свою лінію поведінки так, щоб зменшити агресивність хворого. Практика показує, що в цьому плані ефективними будуть наступні рекомендації. Будьте уважними, слідкуйте за зміною в поведінці людини, пам'ятайте, що вона може бути непередбачуваною. Спостерігаючи за людиною, зверніть увагу на предмети, які її оточують, якщо що-небудь може бути використано в якості зброї, приберіть це. Зробіть крок назад, надавши людині

вільний простір. Не підвищуйте голос, переконайте людину, що ви не маєте наміру завдавати їй шкоди. Дотримання наведених вище рекомендацій дозволить забезпечити безпеку і отримати необхідну інформацію. Окремо зупинимося на ситуаціях, коли поліцейському необхідно отримати інформацію у людини з психічними розладами. Основне завдання при цьому - зібрати інформацію, це стосується і тих людей, які не підозрюються в скоєнні злочину. Потрібно оцінити здатність людини до спілкування. Не забувайте, що під дією алкоголю або наркотиків симптоми захворювання можуть бути більш виражені. Враховуйте свої власні поняття і упередження. Уважно слухайте, що говорить вам людина. Не робіть поспішних висновків про психічний стан людини:

Довірчим відносинам правоохоронця з психічно хворими людьми сприятимуть такі рекомендації:

– Задавайте відкриті питання (не припускайте відповідь «так» чи «ні», а вимагайте розгорнуту відповідь);

– Запитайте про їх життєві ситуації;

– Запитайте про їх життєві проблеми;

– Запитаєте про те, як поживають їхні друзі та родичі;

– Обговоріть оздоровчі заклади, в яких вони хотіли б лікуватися;

– Переконайтеся в тому, що вас розуміють.

У вітчизняній спеціальній літературі питанню забезпечення безпеки працівника при спілкуванні з особами з психічними вадами не приділяється належної уваги, тому рекомендації, розроблені правоохоронцями Великої Британії є вкрай актуальними.

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані:

  1. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти
  2. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при вході в будівлю та огляді приміщень
  3. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  4. Тема 5. Особливості використання форм та методів безпечної діяльності в екстремальних умовах в процесі підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів
  5. Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів
  6. Методи забезпечення безпечної діяльностіпрацівників правоохоронних органів
  7. Небезпека для психічного здоров’я працівників правоохоронних органів
  8. Форми забезпечення безпечної діяльності працівників в екстремальних умовах
  9. Небезпека для фізичного здоров’я працівників правоохоронних органів
  10. Тема 3. Небезпека для працівників правоохоронних органів, що виникає внаслідок екстремальної ситуації
  11. Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ., 2015
  12. Тема 4. Теоретичні основи підготовки до безпечної діяльності майбутніх працівників в екстремальних умовах