<<
>>

Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти

Сімейний конфлікт - конфлікт в основі якого лежить дисгармонія сімейних відносин, неблагополучна психологічна атмосфера сім'ї. Труднощі сучасного життя призводять до загострення міжособистісних стосунків, які часто вимагають втручання правоохоронних органів.

Поліцейськими Великобританії накопичений значний досвід реагування на сімейні конфлікти, що може бути використаний співробітниками міліції України.

Поведінка учасників сімейного конфлікту непередбачувана. У домашніх сварках люди не знають як вирішити проблему мирним шляхом і від того заподіюють біль людям, яких люблять. Непередбачуваність ситуації, при виклику на сімейну сварку, вимагає особливої обережності, так як зазвичай такі ситуації відбуваються вдома в учасників сварки, а самі учасники іноді бувають у нетверезому стані, використовують зброю та різноманітні предмети в якості зброї.

77

18 лютого 1991 року о 18.15 до чергової частини Охтирського МРВ надійшло повідомлення про сімейну чвару, погрожування чоловіка вбити дружину. У складі оперативної групи на місце пригоди прибув і майор міліції Анатолій Б. Злочинець був у нетверезому стані, в руках тримав мисливську рушницю, погрожуючи нею. Працівник міліції розпочав переговори, сподіваючись на мирне вирішення конфлікту. Через декілька хвилин правопорушник затих. Майор міліції зробив спробу відчинити двері. Саме в той час злочинець вистрілив з рушниці, смертельно поранивши працівника міліції [50, с. 232–233].

На нашу думку, інформація про нетверезий стан та озброєність злочинця, яку мали члени оперативної групи, свідчила про безперспективність несилового вирішення конфлікту та вимагала застосування відповідного рівня сили. Сподівання, що все обійдеться мирно та злочинця вдасться вмовити кинути зброю та здатися, коштували працівнику міліції життя. Навіть коли прийнято рішення про проведення переговорів зі злочинцем, вони повинні проводитися, коли працівник знаходиться у зонах недосяжності для правопорушника і є можливість у випадку загострення обстановки негайно перейти до рішучих дій.

13 грудня 1998 року до чергової частини Недригайлівського райвідділу внутрішніх справ надійшло повідомлення про те, що п’яний сімейний дебошир погрожує вбивством сусідам. На місце події виїхала оперативна група, в яку входив і міліціонер-водій Іван С.

Оперативна група вирушила до господарства правопорушника, а Ситник зайшов до сусіднього подвір’я, де в розмові з господаркою з’ясував причину конфлікту. В цей час з боку городу зайшов сюди ж бешкетник з мисливською рушницею. Міліціонер почав переговори про припинення конфлікту, порадив зберегти всім життя, вимагав здати зброю.

Коли працівник міліції простягнув руку в його бік, злочинець, який не чув слів через велику кількість горілки, вистріливши з рушниці, смертельно поранив працівника міліції [50, с. 435].

На жаль, таких прикладів з практики діяльності правоохоронних органів можна приводити ще багато.

Фахівці Лондонської поліції пропонують такий алгоритм дій співробітників при врегулюванні сімейних сварок:

- Оцінити можливу небезпеку.

- Захистити один від одного і заспокоїти учасників сварки.

- Запобігти можливому насильству.

Для успішного вирішення сімейних конфліктів співробітники повинні мати уявлення про природу сімейних конфліктів. Зазвичай ті сімейні

78

конфлікти, що супроводжуються насильством, або ті, що обходяться без нього, проходять цикл повторюваних фаз. Знаючи, в якій фазі сварка в даний момент, ви можете взяти ситуацію під контроль. Модель, наведена нижче, допоможе вам розібратися, але пам'ятайте, що це лише спрощений варіант.

Фази сімейних конфліктів.

Фаза 1: Зростання напруги. Потенційний агресор роздратований, нестриманий, вимогливий. Жертва може спробувати відступити або заспокоїти кривдника (проте зазвичай марно, оскільки вимоги його нездійсненні).

Фаза 2: Агресор впадає в лють, яка, як вважає він або вона - виправдана. Жертва може захищати себе, хоча зазвичай це марно. Причиною подібної поведінки агресора також може бути майно або домашні вихованці.

Фаза 3: Агресор кається про скоєне і обіцяє виправитися.

Жертва вже чула

це раніше, але все одно вірить його словам. З часом цикл повторюється, і чим відносини триваліші, тим третя фаза може ставати коротшою. Також, чим частіше трапляється насильство, тим жорстокішим воно стає. Найбільш небезпечна фаза № 2. У цей час агресор розлючений, жертва в сльозах і, принаймні, один з них не бажає бачити іншого. Таким чином, слід поводитися так, щоб просто не стати ворогом для іншого.

Рекомендована поведінка поліцейського (правоохоронця) перед прибуттям на місце виклику

Оскільки в домашньому конфлікті замішано як мінімум двоє, то і на виклик повинно прибути не менше двох поліцейських. Заздалегідь треба домовитися, хто буде звинувачувати, а хто буде спостерігати за обстановкою. Як тільки ви прийняли виклик уточніть у чергового:

1) Хто викликав поліцію (сусіди або один з учасників сварки)? Якщо це зробив учасник сварки, значить один з них, знає про ваше прибуття. Якщо ж у поліцію подзвонили сусіди - ваша поява буде несподіваною і може викликати обурення.

2) Чи відомо про нанесення побоїв однієї зі сторін? Якщо так, то співробітники повинні бути готові до застосування сили.

3) Чи відомий код замка під'їзду?

4) Чи застосовувалася зброя. Якщо так, то, яка саме і хто власник? Чи є інформація про дозвіл на зброю у когось із мешканців квартири (рушницю або іншу вогнепальну зброю) - перевірите цю інформацію в базі даних. Пам'ятайте, готуватися завжди потрібно до гіршого.

5) Приймав хто-небудь алкоголь чи наркотики?

6) Чи триває скандал досі? Чи є інформація про місце знаходження і зовнішній вигляд його учасників?

79

7) Хто ще знаходиться в приміщенні окрім безпосередніх учасників конфлікту (діти чи інші родичі)? Черговий, який прийняв виклик, повинен надати цю інформацію.

Рекомендована поведінка поліцейського (правоохоронця) по прибуттю на

місце виклику.

Перед тим як подзвонити в дзвінок, 10-20 секунд послухайте через двері - що відбувається в квартирі. Це може дати вам додаткову інформацію про те, скільки людей замішано в скандалі, хто найбільш агресивний, чи застосовували зброю, чи в тверезому стані його учасники. Також вам може стати відома причина скандалу і стадія його розвитку. Про те, що почуєте, повідомте своєму напарникові - не думайте, що він почув те ж саме. Якщо двері відкриє передбачувана жертва, постарайтеся отримати від неї більше детальної інформації, залишаючись при цьому на нейтральній стороні.

Якщо ви не бачите інших учасників сварки, постарайтеся дізнатися, де саме вони знаходяться. Запитайте чи все в порядку, чи не застосовувалася фізична сила? Це продемонструє вашу стурбованість і допоможе людині заспокоїтися. Навіть якщо немає видимих ознак застосування фізичної сили, все одно задайте ці питання. Запитайте, чи використовувалася зброя? Побачивши в хаті дитячі іграшки або інші ознаки дітей, уточніть, чи є в домі діти? Постарайтеся отримати точні відповіді. Під час одного такого виклику дитина сказав поліцейським: «Мій батько хворіє». Яке було їх здивування, коли ця людина кинувся на них із сокирою, а адже дитина мав на увазі, що його батько хворий психічно. Дізнайтеся, чи є в квартирі хто-небудь ще, крім тих людей, хто безпосередньо замішаний у сварці. Манера вашої поведінки відіграє найважливішу роль, так як можливо, що в даний момент обидві сторони хочуть бачити вас менше всього. Поведінка поліцейського повинна бути спокійним, контрольованим і свідчити про його зацікавленість у вирішенні проблеми. Представтеся і поясніть мету вашого прибуття. Залишайтеся доброзичливим як можна довше. Дізнайтеся імена та родинний зв'язок учасників сварки. Попросіть відвести в іншу кімнату дітей домашніх тварин і всіх тих, хто не задіяний в сварці - це допоможе зняти напругу. Спеціалісти рекомендують користуватися правилом КРОС:

- Контроль

- Роз'єднання

- Обережність

- Спокій

Контроль: Подумайте, що ви можете утримати під контролем, а що ні. Ви не можете контролювати причину скандалу, але ви можете контролювати свою

поведінку і своє ставлення. Займіть нейтральну позицію і не дозволяйте втягнути себе в конфлікт. Намагайтесь привернути увагу учасників конфлікту якомога раніше. Не вичікуйте паузи, так як вона може настати не скоро. Уникайте "офіційності". Починайте розмову спокійним тоном. Спостерігайте за всіма учасниками конфлікту. Напади на поліцейського найчастіше починається зі словесних випадів в його бік. Ваша поведінка має більше значення, ніж ваші слова, тому намагайтеся тримати ситуацію під контролем, поки сторони звикають до вашої присутності. Нікому не дозволяйте самостійно залишати приміщення.

Роз'єднання: Захистіть учасників сварки як візуально, так і фізично. Поставте їх спиною до спини і відверніть їх увагу. У разі якщо вони втягнуться в бійку, ви не опинитеся між ними. Переконайтеся в тому, що поведінка кожного учасника сварки знаходиться під вашим контролем. Не концентруйте вашу увагу на тій людині, яка робить більше шуму, при цьому випускаючи з під уваги іншого. Намагайтеся не знаходитися на кухні (занадто багато потенційної зброї), або у ванній кімнаті (занадто мало місця, щоб тримати необхідну дистанцію і знову таки багато потенційної зброї). Пам'ятайте, що розлюченим людям необхідно більше особистого простору, для того, що б почувати себе в безпеці. Надайте їм це простір. Таким чином, ви не тиснете на них зі свого боку, тоді у вас буде більше часу, щоб зреагувати на будь-які дії людей, що знаходиться поруч з вами.

Обережність: Будьте обережні, знаходячись поруч із зброєю або предметами, що можуть стати зброєю. Не дозволяйте учасникам конфлікту знаходитися поряд з предметом, який можна було б кинути. Відразу візьміть під контроль будь-який предмет, який потенційно може стати зброєю. В іншому випадку ви ставите своє життя під загрозу, ризикуючи не дістатися до цього предмета раніше, ніж будь-хто інший.

Спокій: Постарайтеся заспокоїти учасників конфлікту. Попросіть їх присісти, по - перше це допоможе їм розслабитися, по - друге ускладнить можливий напад. Також присядьте і почніть розмову (другий поліцейський залишається стояти). Зменшіть гучність телевізора або радіо, так як будь-який фоновий шум змушує людей підвищувати власний голос. Пам'ятайте, що люди не завжди можуть залишатися спокійними, так що будьте уважні і будьте в готовності запобігти повторним спалахам агресії.

Варіанти розвитку подій

Найбільш сприятливі варіанти розвитку ситуації: зменшення

«конфліктності» ситуації і вичерпання конфлікту зовсім. У першому випадку порядок відновлюється шляхом затримання одного з учасників конфлікту. Співробітники поліції уповноважені здійснювати арешт у разі наявності доказів

домашнього насильства. Не удавайтеся до арешту, до тих пір, поки підозрюваний, не починає представляти явної загрози. Під час бесіди паралельно складайте протокол. Не думайте, що жертва конфлікту більше не становить загрози і що вона підтримає ваш намір затримати агресора. Порушник знає кращі способи, як образити жертву, так і оволодіти її симпатіями. Деякі люди все ще думають, що мають право у власному будинку чинити так, як їм хочеться. Тому поясніть всім учасникам конфлікту ситуацію, що склалася і ваші повноваження. Проводячи арешт, не затримуйте людину більше ніж це того вимагає ситуація.

Вирішення конфлікту

Якщо необхідності в арешті немає - йдіть іншим шляхом. Це означає, що вам необхідно розібратися в причині конфлікту і допомогти його учасникам знайти вирішення (але не приймати рішення за них), або залучити третю особу, що допоможе у вирішенні проблеми. Тримайте розмову під контролем, даючи зрозуміти, що ви зацікавлені в вирішенні проблеми не менше ніж кожен з учасників конфлікту. Пам'ятайте, що показавши свою підтримку однієї із сторін, навряд чи проблема буде вирішена. Більш того ви можете опинитися в небезпечному становищі. Не погрожуйте, що у разі повторного виклику, ви когось заарештуєте. У цьому випадку одна зі сторін може використовувати цю загрозу як важіль впливу на іншу сторону. Переконайтеся, що ваші колеги та відповідні органи проінформовані про дану подію. Вийшовши з квартири, затримаєтеся за дверима на кілька секунд для того, що б переконатися, що скандал не відновився знову.

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при реагуванні на сімейні конфлікти:

  1. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при вході в будівлю та огляді приміщень
  2. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів при спілкуванні з особами, в неадекватному психічному стані
  3. Тема 6. Особливості забезпечення безпечної діяльності працівників правоохоронних органів в окремих тактичних ситуаціях
  4. Тема 5. Особливості використання форм та методів безпечної діяльності в екстремальних умовах в процесі підготовки майбутніх працівників правоохоронних органів
  5. Особливості екстремальних ситуацій, характерних для діяльності працівників правоохоронних органів
  6. Методи забезпечення безпечної діяльностіпрацівників правоохоронних органів
  7. Форми забезпечення безпечної діяльності працівників в екстремальних умовах
  8. Небезпека для психічного здоров’я працівників правоохоронних органів
  9. Небезпека для фізичного здоров’я працівників правоохоронних органів
  10. Тема 3. Небезпека для працівників правоохоронних органів, що виникає внаслідок екстремальної ситуації
  11. Тема 4. Теоретичні основи підготовки до безпечної діяльності майбутніх працівників в екстремальних умовах
  12. Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ., 2015