<<
>>

Загальні відомості про безпеку діяльності

Потреба безпеки є однією з найважливіших потреб людини. Американський психолог А. Маслоу розмістив у мотиваційній піраміді цю потребу (відчувати себе захищеним, позбутися страху та невдач, від агресивності) слідом за фізіологічними (органічними) потребами [69, с.

522– 523]. Безпрецедентні трансформації світу, які відбуваються сьогодні спричинили докорінну зміну уявлень про безпеку, а головне стали поштовхом до корінного переосмислення місця безпеки в ієрархії потреб людини. Такі соціальні явища призвели до виникнення нової науки – безпекознавства, предметом дослідження якої є безпека.

Наведемо нижче структуру знань про безпеку:

- знання про людину як суб’єкта забезпечення безпеки – знання про місце людини в процесі управління процесами безпеки;

- знання про людину як об’єкта безпеки – знання про формування, розвиток та функціонування об’єкта безпеки, основні напрями його оптимізації, коло чинників, що впливають на нього;

- знання про відносини між суб’єктом та об’єктом – відомості про структуру систем безпеки, методи її розроблення, розвиток та функціонування даних структур;

- знання про безпеку – знання про методологію забезпечення безпеки;

- знання про психологію безпеки – знання людини про свою психологічну стійкість в екстремальних умовах, здатність менеджера з безпеки до креативності, володіння навичками рольової поведінки;

- знання про юридичні основи безпеки.

Право об’єднує різні сторони безпеки, регламентує та впорядковує її. Правові рішення розраховані на неодноразове їх використання. Право є з одного боку, регулятором відносин у сфері безпеки, а з іншого – дає можливість здійснювати ефективний контроль за суб’єктами безпеки, обмежувати процес забезпечення безпеки правовими рамками;

- знання про синергетичні основи безпеки – знання про суть самоорганізаційних процесів і можливість ефективного управління ними [63, с.

21–22].

Як бачимо, безпека є багатоаспектною науковою категорією. Учені виділяють такі її види: політична, соціальна, гуманітарна, економічна, військова, правова, енергетична, науково-технічна, кадрова, інформаційна, інтелектуальна, культурна, демографічна, медична, генетична тощо. В

спеціальній літературі зазначається, що безпека - це гарантована Конституцією, законодавством і практичними заходами захищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об’єктів від зовнішніх та внутрішніх загроз.

В електронній інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» (англомовний варіант)

безпека визначається як стан перебування людини поза небезпекою, умова бути захищеною від фізичної, соціальної, духовної, фінансової, політичної, емоційної, професійної, психологічної, освітньої або будь-якої іншої шкоди, невдачі, помилки, події, збитку або іншої події, яка може бути розглянута як небажана. Безпека може приймати форму захисту від події або можливості бути підданим чому-небудь, що може принести економічні втрати або збиток здоров’ю [87, с. 26].

М. Й. Варій зазначає, що безпека – це стан позитивного функціонування і розвитку соціальних економічних, технічних, екологічних і біологічних систем, який унеможливлює загрози для стійкого розвитку суспільства, держави, економіки та особистості, а також їхню залежність від інших держав чи окремих людських угруповань. Вона забезпечує сукупність умов і факторів нормального функціонування і розвитку людини та суспільства [13, с. 11].

У спеціальній літературі висловлюється думка, що безпека – це стан захищеності (людини і середовища), а також здатність відбивати несприятливі зовнішні та внутрішні впливи [2, с. 114–115]. «Безпека» є найбільш актуалізованою потребою, яка задовольняється недостатньо. Зазначається, що безпека є необхідною умовою для розвитку економіки. Людина також може розвиватися лише в середовищі з певними параметрами, одним з яких є безпека.

Під безпекою пропонується також розуміти таке становище захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави від спричинення фізичної, матеріальної, моральної шкоди, яке проголошуване і гарантоване Конституцією, забезпечуване засобами політичного, правового, соціально-економічного характеру, базоване на організації ефективної професійної підготовки і спрямоване на зниження ступеня небезпеки такої шкоди прийнятного рівня [91, с.

10–11].

Безпека є умовою особистісного росту, самоактуалізації «Я». Її відсутність спричиняє деформацію людини: травмування «Я», перекручування самооцінки, звуження кола спілкування, духовного й культурного зубожіння [13, с. 11].

Індивідуальна або колективна безпека громадян при нормальному

функціонуванні держави забезпечується створенням такої ситуації, яка виключає (або зводить до мінімуму) можливість протиправних посягань на особистість або суспільство [55, с. 47].

Виокремлюється поняття особистої безпеки. Особиста безпека визначається специфікою умов, змісту і форм професійної діяльності; ступенем

49

професійної захищеності співробітника, в тому числі наявністю спеціальних заходів матеріально – технічного та управлінського характеру, цілеспрямованої роботи із співробітниками в цьому напрямку; ступінь загальної професійної підготовленості співробітника і сформованості у нього спеціальних знань і навичок щодо забезпечення особистої безпеки при вирішенні типових професійних завдань або в ситуаціях, пов’язаних з ризиком для здоров’я та життя [26, с. 225].

Питання забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів за сучасних умов, коли різко зросла агресивність та жорстокість осіб, які вчиняють злочини, є особливо актуальними.

Не можна не погодитися з думкою вчених про те, що особиста безпека – це

система організаційно – правових, фізичних і тактико – психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження життя та здоров’я працівників ОВС та підтримання високого рівня ефективності його професійних дій [31, с. 11].

Безпека працівників складається з двох блоків: організаційно-правового та мотиваційно-особистісного.

Суб’єктами першого блоку є відповідні державні інституції (Кабінет міністрів, Міністерство фінансів України, МВС України та ін.), головним завданням яких є науково – обґрунтована реалізація правових, економічних, матеріально – технічних та інших можливостей, що надані державою для забезпечення захисту як системи в цілому, так і її конкретних працівників.

Значну роль відіграє МВС України і в питаннях забезпечення соціально – психологічної захищеності: формує позитивний імідж міліції через засоби масової інформації та суспільні організації, створює у колективах ОВС сприятливу соціально – психологічну атмосферу, удосконалює стиль керівництва тощо.

Також суб’єктами першого блоку виступають керівники органів і підрозділів ОВС, які для ефективного вирішення питань особистої безпеки працівників повинні: аналізувати організаційно – правові та соціально – економічні умови здійснення правоохоронної діяльності та чинники, що визначають реальний рівень професійного ризику; формулювати та подавати пропозиції щодо підвищення рівня захищеності і безпеки працівників, забезпечувати впровадження науково-практичних розробок із зазначеної проблеми; здійснювати результативні контакти з державними органами (у тому числі з іншими правоохоронними органами і органами юстиції), громадськими і приватними організаціями та об’єднаннями, засобами масової інформації, населенням з метою забезпечення вищого рівня професійної захищеності і безпеки працівників; мобілізувати наявні економічні і матеріально – технічні можливості для підвищення рівня особистої безпеки працівників ОВС;

приймати спеціальні управлінські рішення з метою підвищення рівня професійної захищеності і безпеки; організувати навчання працівників ОВС стратегії та тактиці; ознайомлення із засобами забезпечення особистої безпеки як у системі бойової та службової, так і в системі професійно-психологічної підготовки (відповідно до Концепції психологічного забезпечення оперативно- службової діяльності підрозділів органів внутрішніх справ України).

Суб’єктами другого блоку є працівники ОВС. Для забезпечення особистої безпеки вини повинні: знати і неухильно виконувати відповідні директивні вказівки керівництва МВС, ГУМВС (УМВС); знати основні тактико-спеціальні та психологічні прийоми забезпечення особистої безпеки у різноманітних ситуаціях професійної діяльності; уміти аналізувати і узагальнювати досвід безпечної поведінки колег та інших працівників у екстремальних умовах оперативно-службової діяльності; знати, застосовувати і творчо збагачувати тактику, прийоми і засоби забезпечення особистості безпеки та безпеки колег [10, с.

144–145].

Фахівці [2, с. 116] зазначають, що існують два системоутворюючих види безпеки – фізична та психологічна, а всі інші нанизуються на них як на стержень. Зважаючи на те, що для працівників, які при виконанні службових обов’язків діють в екстремальних умовах в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, затримання особи, яка вчинила злочин, на нашу думку слід виокремити ще один вид безпеки – правову. Незабезпечення цього виду безпеки, а саме засудження працівника до позбавлення волі може означати незабезпечення фізичної та психологічної безпеки.

Центральними поняттями теорії безпеки є поняття «загроза», «небезпека»,

«шкода», «збиток», «ризик» та ін. Іноді ці поняття вживають як синоніми, іноді – як зовсім різні явища. Загалом небезпека виявляється як сукупність умов і чинників, які спричиняють порушення нормального функціонування й розвитку людини чи суспільства. Рівень небезпеки може бути високим, середнім і низьким. Критеріями кожного з цих рівнів є ступінь соціальної і психічної напруженості у суспільстві, а також конфліктності, дезорганізації тощо [77, с. 9].

Науковці [21, с. 3] зазначають, що методологія, яка раніше застосовувалась для моделювання системи безпеки життєдіяльності людини вже не є достатньою та актуальною. Така позиція на нашу думку є правильною, так як стрімкий розвиток суспільства породжує нові загрози безпеці, з якими людство раніше не зустрічалося. Наразі актуальним є пошук нових шляхів формування такої системи безпеки, яка врахувала б зміни, що відбуваються в світі.

<< | >>
Источник: Б. Б. Шаповалов, М. Х. Хасанов, В. С. Бажанюк. ПСИХОЛОГО–ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПРАВООХОРОНЦІВ ДО БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ.. 2015

Еще по теме Загальні відомості про безпеку діяльності:

  1. Тема 10. ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ОСНОВНІ СФЕРИ ОСОБИСТОСТІ ТА МЕТОДИ ЇХ ВИВЧЕННЯ
  2. розділ 5 про ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ ПИТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
  3. Закон Естонської Республіки «Про Уряд Республіки» Глава 1 Уряд Республіки Стаття 1. Загальні положення § 1. Компетенція Уряду Республіки
  4. ♥ В связи с этим вопрос – есть ли у вас планы составить еще какую-нибудь подобную «инструкцию»? Про лекарства, про платные медуслуги вообще? Про какие-нибудь специализированные клиники? Спасибо! (Анита)
  5. г) Християнська церква перейняла від стоїцизму вчення про дві природи людини та про двояке природне право
  6. Розділ 8. Особливі положення для позовів про визнання ад­міністративного акта недійсним і про присудження адміністра­тивної установи прийняти адміністративний акт
  7. § 3.Механізм забезпечення соціальної безпеки: сутність, функції, принципи функціонування
  8. 2. Діагностика рівня соціальної безпеки.
  9. Правовий порядок та колективна безпека[25]
  10. § 1. Сутність соціальної безпеки держави
  11. Реєстрація звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій
  12. § 1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
  13. §1. Криміналістична характеристика злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху
  14. §1. Криміналістична характеристика підпалів та злочинних порушень правил протипожежної безпеки
  15. / Ю.О. Кривченко, Л.Г. Бордюгов, В.В. Сабадаш, А.С. Бєліков, О.М. Моісєєв, Д.І. Фокін, Н.А. Решетнікова, Р.М. Шостак, С.В. Прусакова, І.М. Марченко, Є.Ю. Білогурова.. Методика судової інженерно-технічної експертизи безпеки життєдіяльності.2013, 2013