<<
>>

2.2. Довіра і особиста порядність

Довірчі відносини між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише у разі відсутності в останнього сумнівів щодо чесності і сумлінності адвоката.

2.3. Конфіденційність

2.3.1.

Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одер­жує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Дов­іра до адвоката може виникнути лише за умови обов'язкового додер­жання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

2.3.2. Адвокаг зобов'язаний однаковою мірою зберігати в таєм­ниці як відомості, одержані ним від клієнта, так і інформацію про клієнта, надану йому у процесі надання послуг клієнту.

2.3.3. На обов'язок додержання конфіденційності не поширюєть­ся дія строку давності.

2.3.4. Адвокат зобов'язаний вимагати додержання конфіденцій­ності від помічників і від будь-яких інших осіб, які беруть участь в наданні послуг клієнту.

2.5.

Неприпустимі види діяльності

2.5.1. З метою забезпечення незалежності адвоката при вико­нанні ним професійних обов'язків і у зв'язку з тим, що він є одним з учасників здійснення правосуддя, деякі види діяльності визнаються несумісними з його статусом.

2.5.2. Адвокат, який виступає в державі перебування в ролі захис­ника або бере участь від імені клієнта в судовому розгляді, зобов'яза­ний діяти згідно ;і положенням про недопустимі види діяльності, що існують в державі перебування.

2.5.3. Адвокат, який займається професійною діяльністю в дер­жаві перебування і бажає взяти безпосередню участь в будь-яких ко­мерційних операц ях або зайнятися на території держави перебування будь-яким видом ціяльності, не пов'язаної з юриспруденцією, зобов'­язаний керуватися існуючим в цій державі положенням, що передба­чає недопустимі для адвокатів види діяльності або зайняття, несумісні з їх професійним статусом.

2.7. Інтереси клієнта

Керуючись нс'рмами законодавства і правилами професійної ети­ки, адвокат завжди зобов'язаний діяти в інтересах клієнта, які для нього завжди превалюють перед його власними та інтересами колег-юристів.

Кримінально-процесуальний кодекс України (витяг)

Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім ви­падків: 1) коли розглядаються справи про злочини, передбачені части­ною першою статті 27 цього Кодексу; 2) коли він відмовився від підтри­мання державного обвинувачення.

Прокурор, керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переко­нанням, підтримує перед судом державне обвинувачення, подає дока­зи, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і вислов­лює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального за­кону і міри покарання щодо підсудного. Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, він пови­нен відмовитися від обвинувачення і у своїй постанові викласти моти-, ви відмови. В цьому випадку суд роз'яснює потерпілому та його пред­ставнику їх право вимагати продовження розгляду справи і підтриму­вати обвинувачення. Прокурор пред'являє або підтримує пред'явле­ний цивільний позов, якщо цього вимагає охорона прав фізичних чи юридичних осіб або державних інтересів.

Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку Вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обґрун­товує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх об­ставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський кодекс України

Від 16.01.2003 (витяг)

Стаття 5. Конституційні основи правопорядку у сфері господа­рювання

1. Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економ­ічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відпо­відальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, пра­вової держави.

2. Конституційні основи правового господарського порядку в Ук­раїні становлять: право власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її континенталь­ного шельфу, виключної (морської) економічної зони, що здійснюєть­ся від імені Українського народу органами державної влади і органа­ми місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією Ук­раїни; право кожного громадянина користуватися природними об'єкта­ми права власності народу відповідно до закону; забезпечення державою захисту прав усіх суб'єктів права власності і господарюван­ня, соціальної спрямованості економіки, недопущення використання власності на шкоду людині і суспільству; право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; визнання усіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непорушності права приватної власності, недопущення протиправного позбавлення власності;

економічна багатоманітність, право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом, визначення виключно законом правових засад і гарантій підприємництва; забезпечення державою захисту конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключ­но законом; забезпечення державою екологічної безпеки та підтри­мання екологічної рівноваги на території України; забезпечення дер­жавою належних, безпечних і здорових умов праці, захист прав спо­живачів; взаємовигідне співробітництво з іншими країнами; визнання і дія в Україні принципу верховенства права.

3. Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері гос­подарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого право­вого господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Стаття 6. Загальні принципи господарювання 1. Загальними принципами господарювання в Україні є:

забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист дер­жавою усіх суб'єктів господарювання;

свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'яз­ку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту на­селення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;

захист національного товаровиробника;

заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

<< | >>
Источник: Цирфа Г.О.. Юридична деонтологія: Навч. посіб. для дистанційного навчання.. 2005

Еще по теме 2.2. Довіра і особиста порядність:

  1. Тема 22. Розслідування шахрайства
  2. § 3. Основа державної влади
  3. §3. Сторони у зобов'язанні
  4. Одним із головних чинників, який впливає на успішну діяльність товариства, є можливість його доступу до інвестиційних ресурсів.
  5. Принципзахистудовіри
  6. § 1. Криміналістична характеристика шахрайства
  7. 2. Фактори суспільного виробництва
  8. § 1. Поняття і структура влади
  9. § 4. Корпоративні правовідносини
  10. 2. Важливість корпоративного управління
  11. Стаття 3. Основні принципи етики публічної служби та публічних службовців
  12. § 1. Криміналістична характеристика крадіжок
  13. Тема 12. Тактика обшуку