2.3. Соціальні відхилення у діяльності юристів як один із негативних факторів впливу на професійну культуру юриста
Соціальні відхилення — це порушення існуючих правових, політичних, етичних, естетичних та інших соціальних норм.
У діяльності юристів найчастіше трапляються такі відхилення від правових норм (правопорушення), як хабарництво, зловживання службовим становищем, безвідповідальність.
Серед неправових відхилень часто зустрічаються грубість, неврівноваженість, надмірна самовпевненість, користолюбство, кар'єризм, протекціонізм, бюрократизм, пияцтво. Ці найбільш поширені соціальні відхилення у юристів називають професіональними деформаціями.
Основні фактори, які викликають соціальні відхилення, це:
1) Юридичні— неурегульованість чи нечітка урегульованість суспільних відносин, відсутність послідовності, логічності прийнятих нормативних актів, їх суперечливість, що підриває віру в якість законів (наприклад, нормативні акти про податки неконкретні, неповні, казуїстичні, часто змінюються).
2) Економічні — процес руйнації старого господарського організму випереджає становлення української економіки.
Відсутність стимулювання якісної роботи, невдала адаптація в новій економічній обстановці викликають апатію, агресивність; має місце побічна матеріальна вигода з юридичної справи. На жаль, є такі юристи, що консультують підприємців не на користь законних дій, а дають поради, як порушувати, "обходити" закони, скажімо, не платити податки, "відмивати" гроші тощо.3) Організаційні— погана організація роботи; слабкий контроль вищестоящих інстанцій; безвідповідальність у доборі кадрів; недостатні заходи з підвищення кваліфікації працівників.
4) Інтелектуальні — недостатній рівень правової, етичної, політичної, естетичної культури.
5) Соціально-психологічні— вроджені недоліки виховання.
6) Соціально-ціннісні — стійке порушення ціннісних орієнтацій тих верств чи груп населення, до яких належить юрист.
Для подолання всіх цих соціальних відхилень необхідно ліквідувати причини, які їх викликали.
Враховуючи всі особливості деонтологічної правосвідомості в цілому, можна сказати, що деонтологічна правосвідомість значно випереджає саме право, вона є ідейним джерелом права і призначена для вирішення складних і відповідальних життєвих завдань.
З огляду на особу юриста деонтологічна правосвідомість відображає рівень його підготовки, стан практичного досвіду і навіть моральних та професійно-моральних якостей.
Отже, деонтологічна правосвідомість прямо впливає на розвиток і формування професійної культури. Йдеться про професійне ставлення до норм прйЕіа, про високе професійне вміння, про професійний етикет і такт, а також про наукову організацію своєї праці. Тут деонтологічна прсівосвідомість приносить неоціненну користь.
Юристу для здійснення своїх професійних обов'язків необхідно не тільки знати право, дотримуватися вимог законодавства, складати документи, а ще й вільно і красиво викладати свої думки, знати історію, філософію, політику, ввічливо та уважно спілкуватися з громадянами, елегантно одягатися тощо. Тобто володіти більш значною системою духовних цінностей, які складають поняття загальної культури особи.
Еще по теме 2.3. Соціальні відхилення у діяльності юристів як один із негативних факторів впливу на професійну культуру юриста:
- § 7. Професійна правова культура
- § 9. Професійна правосвідомість і правова культура співробітників органів внутрішніх справ
- Неписані правила, соціальні норми і культура ділових стосунків
- ГЛАВА 2. Один, один, совсем один. Экономическое положение изолированного индивида
- Особливості юридичної мови. Важливість мови юриста •а • w •• • • для професійної діяльності
- Взаимопроникновение Запада и Востока – один из важнейших динамических элементов их культуры.
- Один из знаменитых исследователей культуры майя археолог Сильванус Морли говорил
- § 6. Роль теории государства и права в формировании правовой культуры современного юриста
- ОДИН ПЛЮС ОДИН РАВНЯЕТСЯ БЕСКОНЕЧНОСТИ
- Переміщення факторів виробництва
- § 8. Професійна і державна служба.
- §2. Значення вивчення римського приватного права для сучасних юристів
- § 2. Соціальні функції економіки
- Вибір фірмою технологічно ефективних способів виробництва. Ізокванта. Заміна факторів виробництва